 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Імпорт є одним з поширених митних режимів, оскільки саме з цією митною процедурою пов’язано постачання товарів в одну країну з іншої у всьому світі та наповнення державного бюджету кожної країни шляхом сплати податків та зборів при митному оформленні та контролі товарів.
Оскільки імпорт є однією зі статей наповнення державного бюджету, звичайно, що держава покладає на органи Державної митної служби здійснення контролю під час митного оформлення та контролю товару, що декларується особами, які ввозять такий товар на митну територію України, шляхом визначення його дійсної вартості, аби не допустити зменшення бази до оподаткування.
Великий бізнес, який здійснює зовнішньоекономічну діяльність, добре ознайомлений з правилами ввезення товару на територію України, має певну репутацію перед митними органами та відповідний статус, тому зменшити базу до оподаткування не є головною метою у діяльності таких компаній. Однак є випадки, коли окремі громадяни / малий чи середній бізнес, які ігнорують приписи митного та податкового законодавства України / законодавства України в цілому та не мають у своєму штаті спеціалістів, які можуть попередити настання негативних наслідків, намагаються ввезти на територію України товар або інші об’єкти, навмисно занижуючи його дійсну вартість з метою зменшення податкового навантаження. Не варто намагатися отримувати надприбутки таким чином, адже все одно вони призведуть до фінансових втрат.
Ввезення товару або іншого об’єкта на територію України з метою використання у власних цілях або з метою його реалізації та отримання прибутку на території України – це імпорт. Його визначення закріплено в ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі – МК України), в якій вказано, що імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Значення імпортної операції полягає в тому, що товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів, а підтвердженням цього є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
Відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, та інші протиправні дії передбачено в ч. 1 ст. 485 МК України. Диспозиція вказаної статті включає в себе порушення, серед яких є заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а також використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги. Одразу зазначаємо, що розглядає справу за порушення ч. 1 ст. 845 МК України суд.
Одна з головних дій, яку здійснює особа, коли перевозить товар через державний кордон України, це подання до органу Державної митної служби митної декларації. В подальшому органи державної митної служби здійснюють митне оформлення та митний контроль. Відповідно до п. 20 ст. 4 МК України митна декларація – це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Відповідно до п. 24 ст. 4 МК України митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Сама конструкція словосполучення «митний контроль» закладає широке значення у діяльність органів митниці, оскільки форми митного контролю є досить широкими та передбачають процедуру міжнародної співпраці.
У процесі митного оформлення та контролю посадові особи органів державної митної служби користуються правами та обов’язками, що передбачені МК України. З основного, вони перевіряють митну декларацію, яка подана декларантом, та документи, що є підставою для оформлення митної декларації, в тому числі і митну вартість товару.
За приписами ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Визначення митної вартості товару є однією із форм митного контролю. Обов’язок щодо правильності визначення митної вартості товару закон покладає на митні органи. Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний виконати положення пп. 1–4 ч. 4 ст. 54 МК України та має право вчиняти дії, передбачені у пп. 1-6 ч. 5 ст. 54 МК України.
Контроль визначення правильності митної вартості товару посадові особи органів Державної митної служби можуть здійснити під час безпосереднього переміщення товару через митний кордон України або ж під час здійснення документальної перевірки платника податків з підстав та в порядку, визначених МК України. Слід зазначити, що при цьому органи державної митної служби використовують широкий спектр прав та обов’язків для здійснення митного контролю визначення правильності митної вартості товару.
У процедурі визначення правильності митної вартості товару орган митниці може прийняти рішення про погодження із митною вартістю або ж в порядку ч. 1 ст. 55 МК України – рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту. Таке рішення приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Декларант може погодитися з митною вартістю, визначеною органом митниці, та сплатити суму податків і зборів, визначених у рішенні органу митниці, або ж у випадку достовірності поданих ним документів оскаржити таке рішення відповідно до приписів МК України. Слід звернути увагу на те, що МК України передбачає процедуру консультації декларанта та органу митниці, в рамках якої у декларанта може бути витребувано додаткові документи, якщо буде виявлено, що заявлена митна вартість у декларації не відповідає дійсній, в тому числі така інформація може бути підтверджена контрагентом – нерезидентом у відповідь на запит органу української митниці або ж органу митниці країни, в якій відображено процедуру експорту (тобто країни відправлення). Це врегульовано ст. 317 МК України, в якій передбачено, що процедура запиту інформації здійснюється митним органом, який здійснив випуск товарів, у разі встановлення обставин або виникнення подій, що можуть свідчити про невиконання умов митного режиму / митних формальностей, необхідних для завершення митного режиму.
Відображення вартості товару в документах, що були надані декларантом органу української митниці, та звіряння цієї інформації із заявленою експортером на митниці, де його акредитовано як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, та встановлення невідповідності, є прямим порушенням ст. 458 МК України. Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів, що є підставою для притягнення до відповідальності особи, яка заявила митну вартість товару нижчою, аніж це є насправді. В подальшому справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України розглядає суд за приписами МК України, оскільки відповідно до ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення його положення поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Слід нагадати, що до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 15.06.2022 за скаргами Барсегяна Г.С. та Ліненко Н.М. щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 485 МК України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), справа № 3-321/2019 (7780/19,91/21), в абзаці 2 ст. 485 МК України було передбачено відповідальність за порушення ч. 1 вказаної статті у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Конституційний Суд України визнав абзац другий ст. 485 МК України таким, що не відповідає Конституції України, адже він встановлював відповідальність за низку різних протиправних діянь, визначених в абзаці 1 цієї ж статті Кодексу, які можуть різнитися за ступенем суспільної шкідливості, змістом тощо. Це слугувало підставою для визнання його неконституційним через те, що санкція статті є безальтернативною та фактично встановлює лише один вид стягнення – штраф, який до того ж визначається у сталому розмірі відсотків.
Підсумовуючи, радимо не вчиняти дії задля ухилення від сплати податків та зборів при здійсненні імпортних операцій та/або намагатися зменшити базу до оподаткування, оскільки виявлення подібних дій тягнуть за собою невідворотність настання юридичної відповідальності. Не слід вважати, що державний механізм контролю за операціями суб’єктів господарювання носить виключно формальний характер та шляхом маніпуляцій можна ввести органи державної митної служби в оману та уникнути юридичної відповідальності.