Часто в засобах масової інформації, соціальних мережах та на вебсайтах при висвітленні медичної тематики, просуванні медичного бізнесу публікуються фотографії пацієнтів. Такі дії нерідко межують з дотриманням права на приватність.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р., ратифікована Україною у 1997 р., далі — Конвенція) кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя. У ст. 303 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) закріплено, що фізична особа є власником своїх особистих паперів, зокрема фотографій. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Фотографії, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. У разі смерті фізичної особи фотографії можуть бути використані, у т.ч. шляхом опублікування, лише за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів та сестер.
Також важливо пам’ятати, що згідно зі ст. 307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Привернемо увагу до рішення Індустріального районного суду Дніпропетровська від 22.05.2015 р. (справа № 202/2249/15-ц), в якому вказано: «Зовнішність є невідчужуваним нематеріальним благом, що належить фізичній особі від народження. У зміст цього правового блага входить можливість фізичної особи формувати свою зовнішність за своїм розсудом, зберігати і змінювати її, визначати коло осіб, яким фізична особа надає можливість огляду своєї зовнішності, фіксувати або дозволяти фіксацію своєї зовнішності в певний момент, наприклад, фотографуванням, відеозйомкою тощо.
Хоча зовнішність громадянина прямо не згадана в ст. 270 ЦК України, за своїми ознаками вона входить у відкритий перелік тих нематеріальних благ, про які йде мова в цій нормі. Зовнішність є індивідуалізуючим фізичну особу в суспільстві елементом її особистості. Саме тому опис зовнішності фізичної особи або її зображення є частиною відомостей про її особистість. Тому не дозволене фізичною особою оприлюднення її зображення слід розглядати як незаконне розголошення її особистої таємниці, за винятком випадків, коли таке оприлюднення прямо дозволене законом.
Цікавим у цьому контексті є рішення ЄСПЛ Reklos and Davourlis v. Greece (2009 р.). У приватній клініці без попередньої згоди батьків були зроблені фотографії новонародженої дитини та збережені негативи. Відразу після народження дитину помістили в стерильне відділення, доступ до якого мав лише медичний персонал клініки. Наступного дня матері були надані дві фотографії дитини, показані обличчям до камери, зроблені в стерильному відділенні професійним фотографом у клініці. Заявники скаржилися на вторгнення фотографа в середовище, до якого повинен був мати доступ лише медичний персонал, і на можливий дискомфорт, викликаний у дитини через фотографування. Зіткнувшись з байдужістю клініки до їхніх скарг та відмовою передати негативи фотографій, заявники подали позов про відшкодування шкоди, в якому було відмовлено через необґрунтованість.
Європейський суд з прав людини зазначив, що мало місце порушення ст. 8 Конвенції. Хоча фотографії зображували дитину лише спереду, а не в такому стані, який можна було б вважати принизливим чи здатним іншим чином завдати шкоди її особистості, першорядним було не те, чи були фотографії нешкідливі, а той факт, що фотограф зробив їх без отримання згоди заявників. Зображення дитини залишилося в руках фотографа в ідентифікаційній формі з можливістю подальшого використання проти бажання дитини та/або її батьків. Національні суди не взяли до уваги відсутність згоди батьків на зйомку або збереження негативів у фотографа і, відтак, не змогли достатньою мірою гарантувати право дитини на захист її приватного життя.
Ключові поради при фотографуванні в закладі охорони здоров’я з метою дотримання права на приватність:
1. Медичний працівник за необхідності фотографування пацієнта (приміром, щоб зафіксувати клінічний результат до і після втручання) має обов’язково отримати згоду. Хоча законодавець не передбачає такої згоди обов’язково в письмовій формі, видається за доцільне саме така форма. Вважаємо, що в заяві мають бути вказані такі основні положення: 1) пацієнт надає право на фотографування з клінічною метою, з уточненням, що світлини будуть розміщені в його медичній документації; 2) в разі виникнення у медика бажання розповсюджувати світлини у соціальних мережах для презентації своєї діяльності, на конференціях у наукових цілях тощо пацієнт має обов’язково надати згоду саме на таке опублікування фотографій з позначенням мети, а також з обов’язковою вказівкою щодо персоналізації.
2. Оскільки зовнішність пацієнта або її зображення є частиною персональних даних, при екстраполюванні на сферу охорони здоров’я віковим цензом, відповідно до ст. 285 ЦК України та ст. 39 Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я», буде повноліття, що пов’язано з реалізацією права на інформацію про стан здоров’я.
3. У «Рекомендаціях щодо захисту приватності в роботі засобів масової інформації» (2012 р.) відзначено, зокрема, такі дві аксіоми: 1) коли йдеться про дітей у безпорадних ситуаціях, приміром, після аварій та/або в лікарні, навіть згода батьків чи законних представників може не виправдовувати звертання до дитини з журналістською метою; 2) у потенційно чутливих місцях, зокрема, у каретах швидкої допомоги, лікарнях, школах потрібна також згода керівника. Незалежно від загальної згоди керівництва закладу, ЗМІ не повинні проводити фото- чи відеозйомку осіб, від яких не можна очікувати усвідомленої вільної згоди, як, приміром, коли вони знаходяться під дією стресу у відділенні невідкладної допомоги.