Своєрідним «вірусом», який все частіше вражає бізнес-спільноту, є обшуки в межах кримінальних проваджень, переважно «фактових». Обшук завжди є раптовим та неприємним, таким, що порушує звичайний розпорядок роботи підприємства або особи, у житлі якої проводять таку слідчу дію. Мета правоохоронців завжди одна — вилучити та арештувати майно. Однак подекуди вилучають все, що бачать, мотивуючи свої дії «в інтересах слідства», а «потім розберемося, що нам потрібно, а що ні». Причиною цього є також те, що ухвали слідчих суддів про дозвіл на обшук містять такі розмиті формулювання як «речі та документи, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення», «грошові кошти», «блокноти, ноутбуки, системні блоки, планшети та інші носії інформації». Тому правоохоронці мають широке поле для дій, до того ж норма про тимчасове вилучення майна їм чудово в цьому допомагає. Наслідок — паралізована робота підприємства та збитки, які вже ніхто не відшкодує, а також витрачена купа часу, щоб все ж таки домогтися повернення вилученого майна. Розберемо детальніше, що робити, якщо майно все ж таки вилучили.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо до вас «завітали»
Найперше, що потрібно зробити, це будь-яким способом та якомога швидше повідомити адвоката про візит правоохоронців з метою проведення обшуку. На всіх етапах повідомляйте, що ви бажаєте скористатися правовою допомогою адвоката (необхідно надати їм копію договору про правову допомогу у разі наявності, повідомити прізвище адвоката, за допомогою телефонного зв'язку надати можливість адвокату поспілкуватися з правоохоронцями), та вимагайте не розпочинати проведення обшуку до його прибуття.
Трапляються ситуації, коли правоохоронці для проведення обшуку одразу прибувають на місце з адвокатом з центру безоплатної правової допомоги. У такому випадку повідомте його та слідчого/детектива/прокурора, що ви відмовляєтеся від його послуг, та надайте адвокату копію договору з іншим адвокатом або назвіть його прізвище, зв'яжіть вашого адвоката за допомогою телефонного зв'язку зі слідчим/детективом/прокурором.
Якщо у вас є час, рекомендуємо забрати особисті речі з видимих місць (покласти їх до кишені або в сумку, а сумки, рюкзаки, гаманці взяти в руки чи надягнути на плечі). Електронні носії інформації з пам'яттю (флешки, накопичувачі, телефон тощо) слід перекласти до кишень одягу або сховати в сумку. На робочих комп'ютерах, телефонах вийти із соціальних мереж, месенджерів, поштових клієнтів, онлайн-сховищ інформації.
У разі відмови правоохоронців чекати адвоката до початку обшуку, необхідно ознайомитися з ухвалою про дозвіл на обшук та обов'язково звертати увагу на такі моменти: правильність адреси, прізвища особи, у якої проводиться обшук, назва підприємства, код ЄДРПОУ; строк дії ухвали, який відповідно до ст. 235 КПК України не повинен перевищувати один місяць з дня її постановлення; осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку, та перевірити їхні повноваження шляхом ознайомлення з посвідченнями, дорученнями; підстави для проведення обшуку; перелік майна, який підлягає вилученню у процесі обшуку.
Під час отримання ухвали суду на примірнику правоохоронців обов'язково зазначайте, що перед початком обшуку клопотали про залучення адвоката та про застосування відеофіксації слідчої дії, дату і час отримання примірника ухвали. Наголошуємо, що згідно з нормами КПК, обшук обов'язково фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
Все вищезазначене є першочерговими діями, які потрібно здійснити до приїзду адвоката. У будь-якому випадку, всі аспекти важко врахувати. Мабуть, для цього необхідна окрема стаття. Однак навіть якби стаття містила повний перелік дій, все одно залучення адвоката до захисту ваших прав під час проведення обшуку буде значно ефективнішим. Все ж таки зосередимо увагу на поверненні вилученого майна.
Правовий статус майна
З наведеного вище вбачається, що ухвала про дозвіл на проведення обшуку може містити або чіткий перелік майна, яке підлягає вилученню, або достатньо розмиті формулювання, які надають правоохоронцям більше можливостей для вилучення.
Нормами процесуального законодавства, а саме ч. 7 ст. 236 КПК України, встановлено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не належать до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Приписи цієї статті дають підстави зробити висновок, що майно, на відшукання якого надано дозвіл в ухвалі суду, не є тимчасово вилученим. Нормами процесуального права прямо не передбачений правовий статус такого майна, чим часто зловживають слідчі/детективи/прокурори.
Насамперед, таке зловживання полягає у неповерненні вилученого майна, мотивуючи це тим, що майно було визнане у справі речовими доказами на підставі ст. 98‑100 КПК України. При цьому правоохоронці не звертаються до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи це тим, що майно не вважається тимчасово вилученим.
Звісно, такі дії правоохоронців є незаконними, оскільки системний аналіз норм КПК України, а саме ст. 16, 100, 167, 168, 171, 234, 236, однозначно приводить до висновку, що вилучені під час обшуку речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, також мають статус тимчасово вилученого майна, а тому мають бути якнайшвидше повернуті володільцю, якщо на них не накладено арешт.
Таким чином, правоохоронці після обшуку мають два варіанти поведінки щодо тимчасово вилученого майна: звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна протягом 48 годин, як того вимагає ч. 5 ст. 171 КПК України, або повернути майно.
Як діяти, якщо у вас вилучили майно під час обшуку?
Варіант 1. «Повернення»
Якщо слідчий/детектив/прокурор протягом 48 години не звернулися до суду з клопотанням про арешт майна або отримали відмову слідчого судді у його задоволенні, майно повинно негайно повертатися особі, у якої воно було вилучене. Однак не варто сподіватися на те, що правоохоронці виконають процесуальні норми та негайно повернуть майно власнику.
Однозначним кроком буде подання до слідчого/детектива/прокурора клопотання про повернення тимчасово вилученого майна. Якщо правоохоронці відмовляють вам у поверненні майна або зовсім не реагують на таке клопотання, наступною дією буде звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого/детектива/прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в порядку ст. 303 КПК України.
Практика свідчить, що слідчі судді зазвичай задовольняють такі скарги. Після отримання повного тексту ухвали з резолютивною частиною про зобов'язання повернути тимчасово вилучене під час обшуку майно слід звернутися до слідчого/детектива/прокурора з клопотанням про повернення майна, посилаючись на ухвалу суду. Якщо це не спонукає слідчого до повернення, дієвим засобом є звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого/детектива/прокурора з вимогою про зобов'язання вчинити дії, що полягають у поверненні майна, але вже з одночасним направленням до компетентного органу заяви про внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 382 КК України — невиконання судового рішення.
Варіант 2. «Скасування арешту»
Цей варіант підлягає застосуванню, якщо правоохоронці все ж таки вчасно звернулися до суду з клопотанням про накладення арешту, а слідчий суддя його задовольнив. Тут настає етап скасування арешту з майна, який також передбачає кілька напрямків дій.
Варіант 2.1. «Апеляція»
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню, що дозволяє звернутися до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Проте слід пам'ятати, що строк звернення з апеляційною скаргою становить 5 днів з дня оголошення такої ухвали (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України).
Практика показує, що найчастіше ухвали про арешт майна постановляють без виклику власника майна. У такому випадку щодо строків оскарження слід керуватися нормою абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, яка встановлює обчислення строку на оскарження з дня отримання копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді (суду) здійснюється безпосередньо до суду апеляційної інстанції та є доцільним у разі допущення судом першої інстанції під час постановлення ухвали про арешт майна процесуальних порушень, які дозволяють вважати відповідну ухвалу незаконною та необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали про арешт майна слід звертати увагу на такі моменти: доведеність мети застосування арешту майна та відповідність завданням арешту майна; відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України, якщо арешт був накладений з метою збереження речових доказів; статус особи у кримінальному провадженні, яка є власником арештованого майна; співмірність та наслідки застосованого арешту майна; обґрунтування того, що застосування арешту майна не перешкоджатиме здійсненню нормальної господарської діяльності юридичної особи, майно якої було арештоване, оскільки у протилежному випадку це є прямою забороною для накладення арешту.
Варіант 2.2. «Клопотання про скасування арешту»
Окрім оскарження ухвали слідчого судді (суду) про арешт майна в апеляційному порядку, КПК дозволяє ставити питання про скасування відповідної ухвали про арешт майна шляхом подання окремого клопотання слідчому судді (суду) за умови, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (підозрюваний, обвинувачений, їхній захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження), не була присутня під час розгляду питання про арешт майна.
Перевагою цього способу є відсутність строків для подачі такого клопотання. Тобто використати його можна навіть тоді, коли ви пропустили строк для апеляційного оскарження або після отримання відмови про скасування арешту судом апеляційної інстанції. До того ж Кодекс не обмежує заявника у кількості або періодичності подання такого клопотання. Підстави, якими слід обґрунтовувати скасування арешту, є тотожними до підстав апеляційної скарги та/або доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна немає потреби.
Порядок дій
Обираючи варіант зняття арешту (апеляційне оскарження або звернення до слідчого судді (суду) з клопотанням про скасування арешту майна), не рекомендуємо одночасно звертатися з апеляційною скаргою на ухвалу про арешт майна та з клопотанням про скасування арешту майна. Адже одночасне подання може перешкоджати розгляду тієї чи іншої скарги. Доцільно спочатку подавати апеляційну скаргу з метою дотримання строків на апеляційне оскарження, а у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги можна звертатися до слідчого судді (суду) з клопотанням про скасування арешту майна.
Задоволення апеляційної скарги або клопотання про скасування арешту вказує на прямий обов'язок правоохоронців повернути вилучене майно. Однак обов'язок повернення майна не завжди ефективно впливає на правоохоронців. На жаль, КПК не забороняє слідчому/детективу/прокурору звернутися повторно до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, але вже як застосування заходу кримінального провадження. Тоді, можливо, доведеться робити все спочатку.
Висновки
Не можна однозначно сказати, що описані механізми є дієвими важелями тиску на правоохоронців. Хто знає, настільки може затягнутися боротьба з метою повернення майна. На жаль, кримінально-процесуальний закон не містить більш ефективного механізму. Проте це не означає, що практика не має випадків успішного повернення майна, вилученого під час обшуку. У будь-якому випадку, не зайвою буде кваліфікована допомога адвоката, який надасть такій боротьбі ефективності та якості, а також заощадить час.