Якось Бенджамін Дізраел (40й і 42й прем’єрміністр Великобританії – 1868, 1874–1880 рр.) сказав, що «існує три види брехні: брехня, нахабна брехня і статистика».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тож, ознайомившись із офіційною державною статистичною інформацією за І квартал 2013 року «Про роботу прокурора», «Про роботу органів досудового розслідування» тощо, розміщеною на сайті Генеральної прокуратури України, проаналізувавши її та порівнявши з аналогічною статистикою за І квартал 2012 року (за час дії старого КПК, 1960 року), у тому числі і зі статистикою, наведеною на сайті Міністерства внутрішніх справ України, важко поділити «радість» від введення в дію КПК 2012 року.
Поперше, зі згаданих статистичних звітів вбачається, що, в порушення вимог ст. 214 КПК 2012 року, не всі заяви та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відповідно, і не завжди по них розпочинається розслідування.
Так, за 3 місяці 2013 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань загалом по Україні зареєстровано 363 тис. заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, тоді як у І кварталі минулого року – 822 тис., тобто більш ніж удвічі. Тож, якщо вірити цій офіційній статистиці, громадяни в цьому році удвічі менше почали звертатися до правоохоронних органів із заявами та повідомленнями про скоєння злочину. Проте особисто в мене такі статистичні дані викликають сумнів. І ось чому. У попередні роки кількість заяв та повідомлень про злочини, навпаки, постійно зростала. Наприклад, у І кварталі 2012 року порівняно з І кварталом 2011 року кількість зареєстрованих заяв і повідомлень зросла на 7,8%, або на 59,5 тис.; у 2011 році порівняно з 2010 роком (загалом за рік) – на 6,6%; у 2010 році порівняно з 2009 роком – на 8% і т.д.