Коли прокурор відмовився: про правові підстави стягнення компенсації за незаконне переслідування

Закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав пов’язане із виникненням права вимагати справедливої компенсації в осіб, що постраждали через незаконне переслідування. Втім ситуація, коли прокурор відмовляється від обвинувачення, досить неоднозначна.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Ч. 1 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що право на відшкодування шкоди виникає у таких випадках:

• постановлення виправдувального вироку суду (п. 1);

• встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного повідомлення про підозру, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів (п. 1-1);

• закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п. 2).

Отже, виникнення у конкретного громадянина права на відшкодування шкоди пов’язане зі складним юридичним складом, що включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Фактично право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи. Про це зазначається у п. 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мін’юсту, Генпрокуратури та Мінфіну від 04.03.96 року № 6/5/3/41.

До реабілітуючих відносяться лише три підстави: 

1. встановлено відсутність події кримінального правопорушення; 

2. встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; 

3. не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Саме у цих випадках відповідно до ст. 2 Закону в осіб, постраждалих від незаконного переслідування, виникає право вимагати справедливу компенсацію. Втім, на практиці існують нетипові ситуації, однією з яких є відмова прокурора від обвинувачення.

Так, наприклад, Касаційний цивільний суд ВС в постанові від 26.06.2019 у справі №530/1154/16-ц  виснував, що ст. 2 Закону містить вичерпний перелік підстав відшкодування державою шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК не передбачає в особи виникнення права на відшкодування моральної шкоди.

Але ж у справі орган досудового розслідування часто вже встиг провести оперативно-розшукові заходи та слідчі дії (допитати, обшукати, послухати телефонні розмови), застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження (потримати під вартою та арештом, відсторонити від посади тощо). І такий «досвід» не міг не позначитися на здоров’ї. Як мінімум, людина зазнала душевних страждань. Її честь і гідність були принижені, а ділова репутація — знищена.

Цікаво, цей самий суд у справі № 522/11959/19 вказав, що перелік випадків, за яких суд вирішує питання про закриття кримінального провадження, визначено ч. 2 ст. 284 КПК, натомість випадки, у яких відповідне рішення уповноважений прийняти слідчий чи прокурор, передбачено ч.1 цієї ж статті. Тому факт закриття судом кримінального провадження на підставі п.2 ч. 2 не є визначальним (див. постанову від 06.11.2022). У такому випадку, вирішив КЦС, правове значення мають саме підстави, з яких прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення у суді, які належать до реабілітуючих.

Велика Палата ВС вказала на сталу практику розгляду справ указаної категорії (див. ухвалу від 04.07.2023 у справі № 727/7635/21), згідно з якою позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди на підставі положень Закону у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Вказане обумовлено тим, що відмова прокурора від обвинувачення з мотивів відсутності достатніх, належних і допустимих доказів, які б доводили вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, за своєю юридичною суттю є тотожною закриттю кримінального провадження згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Отже, Верховний Суд чітко визначив, що відмова прокурора від обвинувачення, у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи є незаконним переслідуванням. А це є підставою для відшкодування постраждалим особам моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.