Довгоочікуваний Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» нарешті був прийнятий і вже зовсім скоро набере чинності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у парламентарів була доволі амбітна мета: «Вдосконалення регулювання відносин, які пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Усунення значних вад, які існують у чинному законодавстві, та приведення його у відповідність із нормами та концептуальними підходами, характерними для законодавчих актів Європейського Союзу та країн-членів ЄС. Прийняття окремого комплексного закону про товариства з обмеженою відповідальністю та споріднені з ними товариства з додатковою відповідальністю стане логічним продовженням шляху розвитку українського законодавства, закладеного прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», надасть можливість врегулювати відповідні відносини з належним ступенем деталізації, забезпечити необхідну гнучкість регулювання, усунути існуючі в діючих актах дублювання та розбіжності, дозволить значно покращити інвестиційний клімат та умови здійснення підприємницької діяльності».
Насправді, звучить перспективно. Проте чи стане цей Закон дійсно смачним пряником для учасників корпоративних відносин? Можливо, навпаки, він перетвориться на болючий батіг для багатостраждального українського бізнесу? Спробуємо розібратися... Однак спочатку невеличка довідка.
Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон) №2275-VIII був прийнятий Верховною Радою України в цілому 06.02.2018 р. Закон, вже підписаний Головою ВРУ та Президентом України, 17.03.2018 р. був оприлюднений в офіційному виданні ВРУ «Голос України». Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, Закон набере чинності через 3 місяці з дня офіційного опублікування, тобто 17.06.2018 р., крім ч. 2 ст. 23, яка набере чинності через 1 рік з дня набрання чинності Законом (тобто 17.06.2019 р.).
Даёшь права участникам!
Учасникам товариства, їх якісному складу (громадянство, резиденство, вік тощо) законодавці вирішили не приділяти увагу, але поряд з цим зняли обмеження щодо кількісного складу учасників, що обумовлено, за словами авторів Закону, створенням умов для зміни організаційно-правової форми акціонерних товариств, які де-факто не є класичними акціонерними товариствами, а обрали таку форму виключно через існування обмеження щодо кількості учасників ТОВ.
Ще одним нововведенням стало звуження кола обов’язків учасників товариств. Відповідно до ст. 6 Закону, учасники товариства зобов’язані дотримуватися статуту та виконувати рішення загальних зборів, при цьому вони можуть мати обов’язки, встановлені законом і статутом товариства.
Натомість ст. 117 Цивільного кодексу України поряд з вище наведеними обов’язками учасників товариства встановлює обов’язок виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчим документом, та не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Важко зрозуміти причину таких нововведень, адже задекларованою метою проекту Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» було створення окремого комплексного закону з належним ступенем деталізації та усуненням розбіжностей, присутніх у чинних актах. Очевидно, що ця мета не досягнута. До того, передбачені поки що чинним ЗУ «Про господарські товариства» обов’язки учасників ТОВ складно назвати великим тягарем, тому скорочення законодавчо встановлених обов’язків учасників може призвести до зловживань з боку недобросовісних учасників. Адже для стабільної роботи товариства має бути унормований чіткий баланс між правами та обов’язками його учасників. Як показує судова практика, відсутність на законодавчому або установчому рівні фіксації збалансованих прав та обов’язків унеможливлює захист прав учасників і товариства загалом від бездіяльності недобросовісних учасників, що в результаті призводить до корпоративних конфліктів та блокування діяльності товариства.
До речі, щодо прав учасників. Автори нового Закону знову віднесли участь в управлінні товариством, участь у загальних зборах, обговорення та голосування питань порядку денного до прав учасників. В цьому є певна алогічність та деструктивність. Як відомо, вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Саме загальними зборами вирішуються основні питання діяльності товариства. Однак без відповідного кворуму та визначеної кількості голосів ухвалення будь-яких рішень неможливе, що негативно позначається на діяльності товариства.
Очевидно, що більш правильно було б віднести участь у загальних зборах товариства, обговорення та голосування питань порядку денного до обов’язків учасників, таким чином убезпечивши товариство від зловживань учасниками своїми «правами» на «не участь» в управлінні товариством. Наявна на сьогодні судова практика демонструє безпорадність товариств та/або учасників перед систематичною неявкою мажоритарних учасників на загальні збори товариства. Тому, напевне, корисним та дієвим запобіжником від цього могла б також стати закріплена на законодавчому рівні можливість проведення загальних зборів без присутності учасника, який кілька разів поспіль не взяв участь у загальних зборах.
Статут
Законодавець зменшив вимоги до змісту статуту та визначив лише 3 пункти, які обов’язково мають бути у статуті: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього. Неврегульованість на законодавчому рівні важливих аспектів корпоративних відносин може призвести до виникнення спорів та унеможливлення діяльності товариства.
Наприклад, до статуту після набрання чинності Законом не потрібно буде вносити інформацію про учасників товариства та розмір часток, що їм належить, а відтак, не потрібно буде змінювати статут у разі зміни складу учасників та/або розміру їхніх часток. Отже, виникає потенційний ризик неправомірної зміни учасників товариства.
До речі, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону передбачено внесення змін до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи складу учасників ТОВ. Однак на дату написання цієї статті такі зміни до вказаного закону не були внесені.
Закон про колізії
Поміж іншим, у Закон закладено низку колізійних норм, які також матимуть негативний ефект. Зокрема, ст. 7 Закону встановлена можливість укладення корпоративного договору та визначені умови недійсності такого договору. Ч. 6 згаданої статті визначено, що договір, укладений стороною корпоративного договору на порушення такого корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за договором знала або мала знати про таке порушення. Як відомо, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак у випадку вищезазначеної статті умови нікчемності правочину встановлені не чітко, що не дає змоги однозначно визначити деякі питання. Хто, кому та яким чином доводитиме, чи знала інша сторона за договором про порушення умов корпоративного договору? Чи мала вона про це знати? В який саме момент і ким договір буде визнаний таким, що «укладений на порушення корпоративного договору? Очевидно, що така правова невизначеність в майбутньому може призвести до корпоративних конфліктів та судових спорів.
Інша колізія, введена ст. 8 Закону, якою передбачена довіреність, що видається з метою виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасників як сторін корпоративного договору, так звана безвідклична довіреність. Правова природа цієї безвідкличної довіреності суперечить положенням Цивільного кодексу України як у частині інституту представництва за довіреністю (в тому числі припинення представництва за довіреністю), так і в частині забезпечення виконання зобов’язань.
Новим Законом змінено правовий інститут «вкладу до статутного капіталу товариства», який передбачений Законом України «Про господарські товариства» та чинною ст. 144 Цивільного кодексу України на конструкцію «вклад учасника». При цьому Законом встановлено, що розмір статутного капіталу складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті, які не можуть бути більшими, ніж вартість вкладів учасників. Результатом такої плутанини й невизначеності стане ускладнення діяльності товариства, стосунків між ним та його учасниками.
Вкл./викл.
Ще одним «яскравим нововведенням» Закону є положення ч. 2 ст. 23 Закону, яке передбачає можливість виключення зі складу товариства померлого учасника-фізичну особу або припиненого учасника-юридичну особу. Однак цивільна правоздатність фізичної особи, відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу, припиняється у момент її смерті, а цивільна правоздатність юридичної особи, відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу, припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, зі смертю фізичної/припиненням юридичної особи припиняється її статус як учасника товариства, а тому говорити про виключення померлого/припиненого учасника юридично некоректно.
До слова про виключення учасника з товариства. Новий Закон не містить ні порядку виключення, ні підстав для такого виключення, ні згадки про виключну компетенцію загальних зборів у питанні виключення учасника з товариства, ні вимоги щодо кворуму, необхідного для правомочності загальних зборів, ні вимоги до порядку прийняття рішення з питання виключення учасника. Проте існують процедури заочного голосування та підписання протоколу одноосібно головою загальних зборів. За таких обставин та у разі відсутності чіткого врегулювання в установчих документах питання виключення учасників останнім може загрожувати протиправне позбавлення права участі у товаристві.
Виходу немає
Новелою Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» стало позбавлення права на вихід з товариства учасника ТОВ, який володіє часткою у розмірі 50% або більше. Визнавши право учасника на вихід з товариства фундаментальним правом, яке забезпечує захист прав та інтересів учасника, автори Закону вирішили, що воно стосується не всіх. Надання такого права «контролюючому» учаснику вони назвали абсурдом. За словами авторів, у переважній більшості випадків саме він здійснює контроль над товариством та його виконавчим органом, а тому надання йому безумовного права на вихід з товариства за таких обставин створить надзвичайно високий ризик порушення прав учасників товариства через виведення більшої частини активів у зв’язку з виплатою «контролюючому» учаснику компенсації вартості його частки у статутному капіталі товариства. З позиції ефективності, це достатньо сумнівний законодавчий хід, адже очевидно, якщо міноритарні учасники не нададуть своєї згоди на вихід учасника з часткою 50% і більше, то останній заблокує діяльність компанії або виключить зі складу товариства «розумників», які не надали згоди.
Збори не розкіш?
Окрім вищенаведеного, був змінений порядок скликання загальних зборів. Передбачена можливість визначення статутом відмінного від встановленого Законом строку та способу повідомлення учасників про скликання зборів. Встановлене право виконавчого органу товариства на відмову в скликанні загальних зборів на вимогу учасників товариства та покладення витрат на скликання і проведення зборів на учасника (учасників), який ініціював проведення загальних зборів.
Dum spiro spero
Перелічені вище норми – це ще не повний список нововведень, запроваджених Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Всю глибину трагедії, як то кажуть, ми побачимо з часом. Однак, з огляду на аналіз змісту Закону, в ньому достатньо багато прогалин, колізій та невизначеностей. Єдине, що сьогодні додає оптимізму – це сподівання на те, що правова невизначеність змусить учасників товариств більш прискіпливо підходити до розробки установчих документів, оскільки саме вони стануть єдиною запорукою стабільної господарської діяльності товариства.