Зміна складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю може відбуватись з різних підстав, наприклад, реорганізації учасника – юридичної особи, ліквідація учасника – юридичної особи, купівля-продаж, дарування, спадкування частки у статутному капіталі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Також, окрім зазначених підстав, чинне законодавство України передбачає зміну складу учасників ТОВ шляхом виключення учасника зі складу учасників.
Питання виключення учасника регламентовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про господарські товариства» та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Так, ч. 3 ст. 100 Цивільного кодексу України встановлює, що учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.
Положення зазначеної статті є загальним та закріплює лише можливість виключення учасника зі складу учасників товариства. За повнотою змісту ця норма є відсилочною, тобто такою, що спрямовує до іншого нормативно-правого акта для з’ясування підстав реалізації можливості виключення учасника зі складу учасників товариства. Таким нормативно-правовим актом є Закон «Про господарські товариства».
Підстави для реалізації можливості виключення учасника зі складу учасників зазначені в ст. 64 зазначеного Закону, згідно з якою учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежно виконує обовʼязки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. До того ж цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Статтею 59 зазначеного Закону передбачено, що питання виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю. Під час вирішення питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства.
З аналізу зазначених норм видно, що питання виключення учасника актуальне за наявності у товаристві корпоративного конфлікту між самими учасниками. Крім того, для прийняття такого рішення Законом передбачено, що учасник, якому загрожує виключення повинен володіти часткою меншою ніж 50% статутного капіталу товариства, оскільки виключення учасника який володіє часткою, що дорівнює 50%, Законом не передбачено.
Судова практика
При прийнятті загальними зборами рішення про виключення учасника таке рішення повинно бути вмотивованим та обґрунтованим. Про необхідність обґрунтованого рішення загальних зборів про виключення учасника з товариства свідчить і судова практика. Так, колегія суддів Вищого господарського суду України у своїй постанові від 03.02.2011 у справі №14/4-10 за результатами розгляду касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного господарського суду у справі за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів відмовила у задоволені касаційної скарги, оскільки рішення зборів про виключення учасника ТОВ є необґрунтованим, оскільки протокол зборів не має будь-яких відомостей щодо фактів систематичного невиконання або неналежного виконання обовʼязків учасником товариства, а також доказів про те, що позивач своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства, зазначених у його статуті. Немає таких доказів і у матеріалах справи. З урахуванням наведеного, прийняте відповідачем рішення про виключення учасника зі складу ТОВ, оформлене протоколом загальних зборів учасників, винесене з порушенням вимог чинного законодавства України.
Як вже зазначалось, рішення про виключення учасника є прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства.
Частиною 4 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» зазначено, що учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
Виникає питання визначення голосів підчас їхнього підрахунку під час голосування, а саме враховувати голоси пропорційно внесених учасниками вкладів до статутного капіталу або враховувати розмір часток, які зазначені у статуті товариства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013у справі №1-3/2013, суд зробив правовий висновок, що фoрмувaння учaсникaми статутного капіталу товариства є їхній обов’язок. Також відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», стaтутний кaпітал тoвaриствa з oбмeжeнoю вiдпoвiдaльнicтю пiдлягaє сплaтi учaсниками товариства до зaкiнчeння пeршoгo рoку з дня дeржaвнoї рeєстрацiї товариства.
Таким чином, розмір кожного учасника ТОВ визначається статутом товариства до закінчення року з дня державної реєстрації товариства. Отже, за виснoвкaми Кoнституційногo Cуду Укрaїни, при визнaчeнні повновaжнocті загaльних зборів учacників ТОВ та рeзультaтів голосування зa прийняття їх рішень врaхoвуєтьcя кiлькiсть голoсів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом ТОВ, незалежнo від вaртoсті реальнo внеcених учacникaми вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації ТОВ.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.
З урахуванням аналізу зазначених норм, неприбуття на збори учасника, який володіє 40% і більше в статутному капіталі товариства, загальні збори провести буде неможливо, оскільки не буде дотриманий кворум передбачений ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства».
Хто виключає учасника з товариства?
Статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що прийняття рішення про виключення учасника з товариства належить виключно до компетенції загальних зборів.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2013«Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що виключення учасника з ТОВ чи ТДВ відповідно до ст. 59 Закону про господарські товариства належить до компетенції зборів ТОВ (ТДВ), а не суду.
Враховуючи зміст ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» та правову позицію Пленуму Верховного Суду України, що виключити учасника, якому належить 40 і більше відсотків у статутному капіталі товариства неможливо.
Таке роз’яснення Пленумом Верховного Суду України компетенції загальних зборів щодо виключення учасника з товариства не узгоджується з окремою думкою судді Конституційного Суду України Д.Д.Лилак у справі № 1-3/2013.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юриcдикцiя cудiв поширюєтьcя на всi прaвoвіднocини, що виникaють у держaвi.
Статтею 8 Конституції України зазначено, що нoрми Кoнституції Укрaїни є нoрмaми прямoї дiї. Звeрнeння до cуду для зaхиcту кoнcтитуцiйних прaв і свoбoд людини i грoмaдянинa бeзпocерeдньo на підстaвi Конституції України гaрaнтуєтьcя.
Згідно з окремою думкою судді Конституційного Суду України, право на звернення до суду не може бути скасоване і обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Частиною 5 ст. 55 Конституції України передбачено право кoжнoго будь-якими не зaбoронeними зaкoном заcoбами зaхищaти cвoї права i свoбoди від пoрушeнь і прoтипрaвних пocягань. Тoбтo оcoба має прaвo вибoру заcoбів зaхисту, крiм тих, які прямo зaбoрoнeні зaкoнoм. Oдним з тaких зaсобів є зaгальнi збoри учасників тoвариcтва.
Закон та Цивільний кодекс України не містить забoрoни щoдo рoзгляду питaння виключeння учacника з товариствa cудом. Тому, за позовом заінтересованої особи суд може ухвалити рішення прo виключення учасника з товариства. В своїй окремій думці суддя наголосив, що Конcтитуційний Cуд України неодноразово зазначав, що Конституцією України гарантовано i забезпечено кожній людині i громадянину право на звернення до суду за зaхиcтом своїх прaв чи свoбод, ст. 55 Конституції України зoбoв’язує суди приймати заяви до рoзгляду нaвіть у випaдку відсутнocті в законі спецiaльнoго положення прo судoвий зaхист.
Отже, з огляду на зміст ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» підставою для виключення учасника зі складу товариства є систематичність невиконання або неналежне виконання учасником обовʼязків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства.
Обов’язки, які покладаються на учасників господарських товариств, зокрема і товариств з обмеженою відповідальністю, перераховані у ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» а саме:
- додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
- виконувати свої зобовʼязання перед товариством, зокрема і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
- нести інші обовʼязки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
Майже ідентичні обов’язки учасників товариства зазначені і у ст. 117 Цивільного кодексу України.
Перелік зазначених обов’язків не є вичерпаний та може бути розширений в статуті товариства з обмеженою відповідальністю за рішенням самих учасників, але не може бути зменшений.
Якщо зазначені обов’язки розглядати з позиції невиконання учасником, то враховуючи їхню загальну форму, фактичного їх невиконання можна віднести, зокрема, такі дії (бездіяльність) учасників:
- створення перешкод для реалізації рішення про внесення змін до статуту, що полягають у відмові учасника підписати статут у новій редакцій, оскільки на відміну від акціонерних товариств, статути ТОВ повинні бути підписані учасниками товариства;
- зрив проведення загальних зборів учасників товариства, що є наслідком нез’явлення учасника (учасників) на збори та як результат відсутності кворуму;
- не голосування або голосування на загальних зборах проти прийняття рішень з питань, що є важливими для діяльності товариства (укладення, схвалення правочинів, зміна діяльності, зміна виконавчого органу, тощо);
- внесення до порядку денного питань, які не відповідають меті або діяльності товариства та голосування з таких питань;
- розповсюдження конфіденційної інформації, що може призвести до завдання шкоди діловій репутації товариства або до фінансових збитків.
Що таке «систематичність невиконання обов’язків»?
Щодо визначення змісту систематичності невиконання учасником обов’язків, передбачених Законом та статутом, слід зазначити, що термін «систематичність» Законом України «Про господарські товариства» не розкривається, однак, він трапляєтьсяу деяких нормативно-правових актах, наприклад Кодексі законів про працю України (ст. 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу»), Кримінальному кодексі України (ст. 78 «Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням»).
Чіткого визначення систематичності ані Кодекс закону про працю України, ані Кримінальний кодекс також не дають. Натомість у науково-практичному коментарі до ст. 78 Кримінального кодексу України зазначено, що систематичними слід визнавати правопорушення, зокрема різнорідні, вчинені три і більше разів.
З огляду на відсутність чіткого визначення поняття «систематичність», у контексті ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» цей критерій є оціночним.
Також відсутність нормативного визначення зазначеного терміна дає змогу учасникам самостійно надати йому визначення та закріпити у тексті статуту товариства.
Щодо неналежності виконання та перешкоджання досягнення цілей товариства, то зміст зобов’язань учасників робить зазначені підстави взаємопов’язані, оскільки перешкоджання досягненню цілей товариства є наслідком неналежного виконання учасником своїх обов’язків.
Пунктом 3.10. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин» зазначено, що у рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обовʼязків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обовʼязків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом цього учасника.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Беручи до уваги зазначені норми та роз’яснення Вищого господарського суду України, для визнання судом правомірності рішення про виключення учасника з товариства, та як наслідок встановлення законності такого рішення, необхідно мати фактичні, письмові докази.
Форма таких доказів залежить від підстав, які підтверджують систематичність невиконання або неналежність виконання учасником обовʼязків, або підтверджують факт перешкоджання з боку учасника досягненню цілей товариства.
Якщо учасник (учасники) не з’являються на загальні збори, що призводить до зриву зборів у результаті відсутності кворуму, то у такому випадку систематичність невиконання учасниками своїх обов’язків, як, наприклад, перешкоджання прийняттю важливих для товариства рішень, може бути протоколи реєстраційної комісії, де фіксується інформація про кількість учасників, які зареєструвались для участі у зборах. За аналогією з процедурою проведення загальних зборів в акціонерних товариствах, під час проведення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю можна призначити комісію для контролю (нагляду) за проведенням загальних зборів, але для правомірності призначення такої комісії та використання її висновків, що знову-таки повинні мати паперову форму, бажано у статуті товариства передбачити можливість її формування.
Також неголосування учасником на зборах з питань, що мають важливе для товариства значення, та пов’язаних з його діяльністю, може фіксуватись протоколами лічильної комісії.
Усі докази невиконання учасником обов’язків, передбачених Законом та статутом товариства, повинні розглядатись у взаємозв’язку із наявними негативними для товариства наслідками або під час їхнього розгляду доказів має враховуватись вірогідність настання таких наслідків у результаті дій (бездіяльності) учасника товариства.
За законодавством Російської Федерації, а саме, у Федеральному Закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю» є норма, яка майже тотожна зі статтею 64 Закону України «Про господарські товариства».
Згідно статтею 10 Федерального Закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю» учасники товариства, частки яких у сукупності складають не менше ніж десять відсотків статутного капіталу товариства, мають право вимагати в судовому порядку виключення з товариства учасника, який грубо порушує свої обов'язки або своїми діями (бездіяльністю) робить неможливою діяльність товариства або значно її ускладнює.
На відміну від національного законодавства, законодавством Російської Федерації чітко передбачено, що виключення учасника з товариства здійснюється виключно за рішенням суду. При чому, для звернення до суду необхідна згода учасника (учасників), які у сукупності володіють часткою десять і більше відсотків, що дає можливість впливу міноритарних учасників на учасника з контрольною часткою в статутному капіталі. Також, для виключення учасника з товариства наявність рішення загальних зборів не передбачено.
Відповідно до п. 4.1. статті 38 арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації такі спори розглядаються арбітражним судом за місцезнаходження юридичної особи.
Щодо наслідків виключення учасника з товариства, то відповідно до ч. 4 статті 23 Федерального Закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю», частка учасника товариства, виключеного з товариства, переходить до товариства. При цьому товариство зобов'язане виплатити виключеному учаснику товариства дійсну вартість його частки, яка визначається за даними бухгалтерської звітності товариства за останній звітний період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду про його виключення, або за згодою виключеного учасника товариства видає йому в натурі майно такої ж вартості.
В Республіці Польща спеціальним документом, який регламентує діяльність товариств з обмеженою відповідальністю (Spółka z ograniczonąodpowiedzialnością) є Кодекс комерційних компаній (Kodeksspółekhandlowych) (надалі - «Кодекс»).
Згідно параграфу 1 статті 266 вказаного Кодексу, з поважних причин, що стосуються учасника, суд може постановити рішення про його виключення з товариства на вимогу всіх інших учасників, якщо внески (частки) учасників, що вимагають виключення, становлять більше ніж половини статутного капіталу.
Разом з тим параграфом 2 статі 266 Кодексу зазначено, що статутом товариства може бути передбачено право застосовувати правові заходи, передбачені в § 1 статті 266, на вимогу меншої кількості учасників товариства, якщо сукупний розмір їх часток становить більше половини статутного капіталу. У цьому випадку всі інші учасники які не звертаються до суду залучаються до справи в якості відповідачів.
З урахуванням наведеного вбачається, що за змістом параграфу 1 статті 266 Кодексу, рішення про виключення учасника з товариства приймає суд на вимогу всіх інших учасників за умови, що такі учасники володіють частками більше ніж половини статутного капіталу. В даному випадку відповідачем буде учасник, якого мають намір виключити.
Параграф 2 статті 266 зазначеного Кодексу врегульовує питання, коли деякі учасники не мають однозначної позиції по відношенню до учасника якого мають намір виключити, тобто особисто і принципово не зацікавлені у виключені такого учасника. Тому, якщо це передбачено статутом товариства, з вимогою до суду про виключення з товариства учасника при наявності на то поважних причин, можуть звернутись лише зацікавлені учасники. При цьому відповідачем у такому випадку буде не лише учасник якого мають намір виключити, але й учасники які не виявили бажання виступити на стороні позивачів. У такому випадку у відношенні таких учасників-відповідачів суд має встановити визнання виключення учасника з товариства. Також, на таких учасників-відповідачів покладаються судові витрати.
Отже, учасник може бути виключений лише за рішенням суду, за зверненням всієї решти учасників, що сукупно володіють більше ніж половини статутного капіталу, вразі відсутності згоди одного з учасників рішення про виключення не приймається, або якщо це передбачено статутом товариства, учасник виключається за рішенням суду на вимогу певної кількості учасників, які володіють частками сукупно більше половини статутного капіталу, при цьому решта учасників, які не виступили на стороні позивачів залучаються в якості відповідачів.
Щодо наслідків виключення учасника, то параграфом 3 статті 266 Кодексу передбачений викуп частки виключеного учасника самими учасниками або третіми особами. При цьому, вартість частки виключеного учасника встановлюється судом на підставі реальної вартості частки на день подання позову.
Разом з тим, окрім встановлення вартості частки виключеного учасника, суд встановлює строк протягом якого вартість частки повинна бути виплачена. Якщо у встановлений строк вартість частки не буде виплачена або внесена на депозит суду, рішення щодо виключення учасника з товариства не набирає чинності.
Також, статтею 268 Кодексу передбачено право позивачів звернутись до суду з клопотанням про блокування повноважень учасника, якого мають намір виключити.