Під час угоди M&A покупець неодноразово зіштовхується з обов’язком надати інформацію до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР, Комісія) та на кожну біржу, де компанія-ціль пройшла процедуру лістингу. Компанія-ціль, у свою чергу, зобов’язана розкрити особливу інформацію, яка виникає у неї після завершення угоди. Нижче пропонуємо розглянути правові наслідки порушення покупцем та/або компанією-ціллю відповідних зобов’язань.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Обов’язок покупця опублікувати інформацію до та після завершення угоди
Відповідно до закону, особа, яка має намір придбати значний пакет акцій, зобов’язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання повідомити компанію-ціль про свій намір, а також оприлюднити таке повідомлення. Оприлюднення здійснюється шляхом надання повідомлення НКЦПФР, кожній біржі, на якій компанія-ціль пройшла процедуру лістингу, а також шляхом опублікування в офіційному друкованому органі.
Повідомлення НКЦПФР та біржі під час викупу простих акцій після завершення угоди
Новий власник контрольного пакета акцій протягом 20-ти днів після дати придбання акцій зобов’язаний запропонувати всім акціонерам придбати в них прості акції. При цьому новий власник зобов’язаний повідомити про це НКЦПФР, а також кожну біржу, на якій компанія-ціль пройшла процедуру лістингу.
Обов’язок компанії-цілі щодо розкриття особливої інформації
Внаслідок зміни контролю над компанією-ціллю, в акціонерного товариства може виникнути зобов’язання розкрити особливу інформацію, зокрема інформацію про зміну складу посадових осіб емітента, а також інформацію про зміну власників акцій, яким належить 10% і більше голосуючих акцій.
Наслідки порушень під час оприлюднення покупцем інформації до та після завершення угоди
Недійсність угоди?
Судова практика свідчить, що недотримання покупцем зобов’язань, передбачених ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства», інколи розглядається міноритарними акціонерами компанії-цілі як підстава для визнання угоди недійсною, виходячи з положень ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39801769, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49047510). У той же час, нам не вдалося знайти судових рішень, які б задовольняли подібні вимоги позивача та набули чинності.
Обов’язок довести наявність обставин, що можуть бути підставою для визнання угоди недійсною, покладається на позивача. Отже, за наявних умов позивач повинен довести кілька моментів. По-перше, що зміст (умови) правочину суперечить вимогам законодавства. По-друге, позивачеві необхідно надати докази того, що покупець, порушивши положення ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65 Закону про акціонерні товариства, таким чином порушив права або законні інтереси позивача.
На нашу думку, переконання суду в обох моментах може виявитися досить складним завданням. Зазначаючи про порушення положень 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65 Закону про акціонерні товариства, навряд чи можна стверджувати, що законодавству суперечать власне умови самої угоди. Щодо порушення прав та законних інтересів, то у цьому випадку не зовсім зрозуміло, яким саме чином визнання правочину недійсним сприятиме їх захисту, навіть якщо позивач наведе докази того, що його права та законні інтереси дійсно були порушені.
Фінансові санкції?
Ми розглядаємо фінансові санкції лише в теоретичному аспекті, оскільки нам не відомі випадки застосування Комісією санкцій за порушення положень 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65 Закону про акціонерні товариства на практиці. У той же час, НКЦПФР має право застосовувати до юридичних осіб санкції за такі порушення на ринку цінних паперів: не опублікування, опублікування не в повному обсязі інформації, а також ненадання, надання не в повному обсязі інформації НКЦПФР.
Отже, якщо читати закон буквально, теоретично Комісія може застосувати санкції до покупця-юридичної особи, якщо він порушить положення 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65 Закону про акціонерні товариства. Розмір штрафу за кожне зі згаданих порушень встановлений у розмірі до 17 тис. грн, а у випадку, якщо порушення вчинене повторно протягом року, – від 17 до 85 тис. грн.
Однак ми вважаємо, що застосування таких санкцій (наприклад, до юридичної особи-нерезидента) є дещо проблемним з практичної позиції.
Наслідки порушень під час розкриття інформації компанією-ціллю
Фінансові санкції
Як вже було зазначено вище, внаслідок зміни контролю над компанією-ціллю, в останньої виникає обов’язок з розкриття особливої інформації. До такої інформації, зокрема, належать зміни про склад посадових осіб емітента, а також зміни власників акцій, яким належить 10% та більше акцій.
Розкриття особливої інформації здійснюється шляхом: опублікування такої інформації в загальнодоступній інформаційній базі Комісії (не пізніше 10:00 наступного робочого дня); опублікування в офіційному друкованому виданні та на сторінці в мережі Інтернет (протягом 5-ти робочих днів); надання до Комісії (протягом 7-ми робочих днів).
Законом передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій за порушення під час кожного з вищезгаданих способів розкриття особливої інформації у розмірі до 17 тис. грн у разі першого порушенні протягом року, а якщо таке порушення допущено повторно, то розмір санкцій може скласти від 17 до 85 тис. грн.
Адміністративна відповідальність посадових осіб емітента
Крім фінансових санкцій, законодавство України також передбачає адміністративну відповідальність посадової особи емітента за нерозкриття, несвоєчасне розкриття інформації на фондовому ринку, а також за розкриття інформації не в повному обсязі або розкриття недостовірної інформації.
Отже, нерозкриття інформації, розкриття інформації не в повному обсязі або розкриття недостовірної інформації може мати наслідком штраф у розмірі від 3400 до 8500 грн, а якщо зазначені правопорушення вчинені повторно протягом року, розміри штрафу збільшуються від 8500 грн до 17 тис. грн.
Відповідальність за несвоєчасне розкриття інформації передбачена у вигляді штрафу в розмірі від 340 до 850 грн (у разі першого порушення протягом року) та в розмірі від 850 до 1700 грн (у разі повторного порушення).
Варто відзначити, що випадки ненадання, несвоєчасного розкриття, нерозміщення інформації в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії є найбільш поширеними правопорушеннями на ринку цінних паперів. Згідно з розрахунками відомства, з початку поточного року (станом на 03.06.2016 р.) кількість розглянутих справ про правопорушення на ринку цінних паперів досягла 265. При цьому регулятор застосував 207 фінансових санкцій на загальну суму 3 341 250 грн. Таким чином, середній розмір санкції складає близько 17 тис. грн.
Висновки
Законодавство України зобов'язує покупця і цільову компанію розкривати певну інформацію під час транзакції з придбання акцій. До такої інформації, зокрема, належить намір покупця придбати значний пакет акцій цільової компанії та особлива інформація, яка виникає у цільової компанії в результаті завершення угоди. За порушення під час такого розкриття передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб цільової компанії, а також фінансові санкції, які є найбільш часто вживаним видом відповідальності. Середній розмір такої санкції, згідно з даними НКЦБФР, становить приблизно 17 тис. грн.
Аналіз судової практики свідчить, що іноді здійснюються спроби визнати угоду недійсною на підставі недотримання покупцем вимог ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65 Закону про акціонерні товариства, однак такі спроби дотепер не були результативними.
Таким чином, щоб уникнути небажаних наслідків, рекомендуємо максимально уважно ставитися до деталей під час операції з купівлі-продажу акцій.