Юридичні особи різних організаційно-правових форм мають відмінності у способах формування статутного капіталу та процедурі набуття на нього прав, включаючи спадкування. Розглянемо особливості спадкування корпоративних прав підприємств найпоширеніших організаційно-правових форм.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю
Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон), який був прийнятий 06.02.2018 р., повною мірою почав діяти з 18.06.2019 р. Цей Закон містить ряд цікавих нововведень. Зокрема, була зроблена спроба врегулювати спадкові відносини стосовно частки учасника товариства.
• У разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників. Ця норма є імперативною, її неможливо скасувати або обмежити статутом чи корпоративним договором, наприклад.
• Закон вже не вимагає скликання та проведення загальних зборів для прийняття рішення щодо вступу спадкоємця (спадкоємців) та внесення змін до статуту товариства. Він взагалі не вимагає зазначати інформацію щодо учасників товариства та їх часток у статуті — ця інформація і так вноситься реєстратором до Реєстру. Враховуючи природу товариства, примусити його скликати загальні збори для включення нового учасника неможливо як за старим законодавством, так і за новим, тому це нововведення вирішує цю проблему.
• Право спадкоємця учасника вступити до товариства не залежить ні від волі інших учасників, ні від розміру частки спадкоємця у статутному капіталі. Та все ж законодавець передбачив певні обмеження для спадкоємців, яким належить частка у розмірі менше 50% статутного капіталу, а саме: якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до Закону, товариство може виключити учасника з товариства з виплатою вартості його частки. Таке рішення приймається без урахування голосів учасника, який виключається. Якщо ж розмір частки учасника становить більше 50%, виключити його неможливо, але товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без урахування голосів цього учасника.
• Тепер для того, щоб спадкоємець став учасником товариства, йому необхідно звернутися до реєстратора з заявою про вступ до товариства та доказом набуття права на спадщину (свідоцтво про спадщину). При цьому ні у спадкоємця, який став учасником товариства, ні у реєстратора немає обов'язку повідомляти товариство про включення нового учасника.
• У разі виходу/виключення з товариства спадкоємця учасника вартість частки, яка йому має бути виплачена, визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. Законом не встановлено, хто і яким чином визначає ринкову вартість, проте відповідно до Закону, це можна передбачити у статуті. Слід також зазначити, що Законом встановлений строк в один рік, якщо інше не передбачено статутом, протягом якого товариство зобов'язане виплатити колишньому учаснику, який вийшов з товариства (у т. ч. спадкоємцю частки), вартість його частки. Проте строк виплати частки колишньому учаснику у разі його виключення Законом не зазначений, як і не передбачена можливість зазначити це в статуті.
Акціонерне товариство
Акціонерне товариство — це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акції є об'єктами цивільних прав та можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування (ст. 177–178 Цивільного кодексу України). Ст. 7 ЗУ «Про акціонерні товариства» вказує на відсутність у акціонерів приватних акціонерних товариств права на переважне придбання акцій у результаті їхнього спадкування. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі (ст. 20 ЗУ «Про акціонерні товариства»). Їх облік та обслуговування обігу здійснюються депозитарними установами та/або центральним депозитарієм (Національний депозитарій України), тому для переоформлення прав на цінні папери необхідно звертатися саме до них (ст. 1 ЗУ «Про депозитарну систему України»). Відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23.04.2013 р. №735, спадкування акцій належить до безумовних операцій та здійснюється на підставі наданих депозитарній установі та/або центральному депозитарію оригіналів або копій свідоцтва про право на спадщину та договору (правочину) про поділ спадкового майна (за наявності). Безумовні операції щодо акцій, які отримані у спадщину, здійснюються депозитарними установами за рахунками у цінних паперах померлих власників (співвласників).
Спадкоємці, у свою чергу, повинні мати рахунки у цінних паперах, що обслуговуються обраною ними депозитарною установою, та надати такі документи:
• копію свідоцтва про право на спадщину, засвідчену нотаріально;
• копію договору (правочину) про поділ спадкового майна (у разі наявності);
• документи щодо встановлення особи спадкоємця відповідно до законодавства і внутрішніх документів депозитарної установи;
• інформацію щодо реквізитів рахунку (ів) у цінних паперах спадкоємця (ів), що обслуговується (ються) іншою депозитарною установою, на який (які) необхідно перевести права на акції, що спадкуються (не подається у разі, якщо права на акції, що спадкуються, зараховуються на рахунок у цінних паперах, що обслуговується депозитарною установою, яка обслуговувала спадкодавця, або на рахунок у цінних паперах емітента таких цінних паперів). У разі переведення боргових цінних паперів, строк обігу яких закінчився, на рахунок у цінних паперах їх емітента зазначається інформація щодо реквізитів рахунку (ів) у цінних паперах емітента в центральному депозитарії або Національному банку України. У разі наявності договору (правочину) про поділ спадкового майна між спадкоємцями депозитарна установа проводить депозитарні операції, пов'язані зі спадкуванням цінних паперів, відповідно до кількості цінних паперів, зазначеної в такому договорі. У разі смерті одного зі співвласників та спадкування другим всієї кількості акцій, що належали померлому та права на які обліковувались на рахунку цих співвласників у депозитарній установі, для проведення операції спадкування депозитарній установі, крім документів, визначених вище, мають бути подані:
• розпорядження спадкоємця щодо переведення всієї кількості прав на акції, які обліковуються на рахунку співвласників, на рахунок у цінних паперах спадкоємця, що обслуговується цією або іншою депозитарною установою;
• розпорядження про закриття рахунку в цінних паперах співвласників.
У разі смерті одного зі співвласників та спадкування особою (особами) акцій, що належали померлому, права на які обліковувались на рахунку цих співвласників у депозитарній установі, така операція щодо спадкування проводиться шляхом внесення змін до відповідного рахунку в цінних паперах про співвласників- спадкоємців (спадкоємця) частки майна померлого співвласника акцій.
Відповідні зміни вносяться депозитарною установою на підставі:
• копії свідоцтва про право на спадщину, засвідченої нотаріально;
• документів щодо встановлення особи спадкоємця відповідно до законодавства і внутрішніх документів депозитарної установи;
• нової анкети рахунку в цінних паперах, підписаної всіма співвласниками, або на підставах, визначених законодавством, одним із співвласників або їх загальним представником (подається, якщо внутрішніми документами депозитарної установи передбачене подання відповідної анкети у формі паперового документа), а також щодо нових спадкоємців-фізичних осіб;
• копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП). Якщо фізична особа-резидент через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття РНОКПП, подається паспорт з відміткою про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;
• картка зі зразком підпису розпорядника рахунку в цінних паперах, підписана в присутності працівника депозитарної установи або засвідчена нотаріусом.
Приватне підприємство
Підприємство може виступати як єдиний майновий комплекс (нерухомість), що використовується для здійснення підприємницької діяльності (ст. 191 Цивільного кодексу України). Водночас підприємство може виступати самостійним суб'єктом господарювання (ст. 62 Господарського кодексу України). Тому об'єктами спадкування одночасно можуть бути як майно підприємства (єдиний майновий комплекс), так і майнові права засновника. Приватним підприємством (суб'єктом господарювання) визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його/їх праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання- юридичної особи. Питання необхідності формування статутного капіталу вирішується засновниками підприємства. У разі його відсутності у засновника/ засновників немає правових інструментів для закріплення переходу права власності в процесі спадкування. Міністерство юстиції України у своєму листі від 12.08.2008 р. №31-32-1736 зазначає, що у разі наявності статутного капіталу свідоцтво про право на спадщину може бути видане на майно, внесене до статутного фонду приватного підприємства.
Документами, що підтверджують права спадкодавця на внесене ним до статутного капіталу приватного підприємства майно, можуть бути:
• статут приватного підприємства. Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України, статут суб'єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу;
• документ, що підтверджує внесення засновником до статутного капіталу майна. Слід зазначити, що чинним законодавством вид такого документа не визначено, тому це може бути будь-який документ, що підтверджує внесення засновником вкладу до статутного капіталу юридичної особи;
• акт прийому-передачі майна до статутного капіталу приватного підприємства;
• правовстановлюючий документ, на підставі якого у юридичної особи виникло право власності на майно, та свідоцтво про право власності на це майно;
• баланс підприємства, який є формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна, обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Якщо ж статутний капітал у приватному підприємстві не сформовано, питання спадкування необхідно вирішувати у суді.
Для того, щоб спадкоємець став учасником приватного підприємства, йому необхідно звернутися до реєстратора та подати:
• заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
• ксерокопію свідоцтва про смерть фізичної особи.
Відкритими питаннями стосовно спадкування корпоративних прав залишаються:
1) Хто керує корпоративними правами до моменту прийняття спадщини? Цей строк складає, як мінімум, 6 місяців, а на практиці може тривати роками.
2) Що робити з прибутком, який було отримано протягом оформлення спадщини?
3) Які наслідки матиме знецінення корпоративних прав — як умисне, так і неумисне?
Врегулювати ці питання можна статутом та частково заповітом, детально зазначивши, хто і яким чином буде здійснювати керування корпоративними правами до моменту прийняття спадщини, як буде розподілятися прибуток, який було отримано протягом цього часу. Залишивши питання спадкування неврегульованим, юридична особа в майбутньому може зіткнутися з серйозними проблемами стосовно подальшої її діяльності, єдиним ефективним вирішенням яких може стати її ліквідація.