Кожна особа рано чи пізно стикається з питаннями спадкування. Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). При цьому, за загальним правилом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Проте існують і виключення з цього загального правила, які, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України, включають особисті немайнові права, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. У зв'язку з цим постає питання, що включають у себе корпоративні права та чи підлягають вони спадкуванню.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України та п. 14.1.90 Податкового кодексу України, корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Тобто можна зробити висновок, що оскільки корпоративні права передбачають сукупність майнових та немайнових прав, у т. ч. право на участь, вони входять до складу спадщини тільки у випадках, прямо встановлених законом або установчими документами відповідної юридичної особи.
Найбільш поширеною організаційно-правовою формою господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ). Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон) встановлена можливість переходу частки до спадкоємця учасника товариства.
У цьому аспекті варто зауважити, що до прийняття у 2018 р. Закону в ЦК України існувала ч. 1 ст. 100, яка передбачала, що право на участь у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Аналогічні норми були передбачені в Законі України «Про господарські товариства» та в розділі ЦК України, які врегульовували діяльність ТОВ. Проте з прийняттям Закону всі вони були виключені.
Розглянемо особливості спадкування корпоративних прав учасників ТОВ, які були встановлені Законом та розповсюджуються і на товариства з додатковою відповідальністю.
Ситуація 1: Спадкоємці мають бажання вступити до ТОВ та стати його учасниками
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Для спадкування корпоративних прав ТОВ спадкоємці мають протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, який за загальним правилом складає 6 місяців, подати заяву про вступ до товариства.
Якщо вони подали такі заяви, їх мають прийняти до товариства, розподіливши між ними частку учасника, який помер, пропорційно до розміру частки кожного з них у спадщині. Наприклад, якщо спадкування здійснюється за законом, спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, у т. ч. зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (відповідно до ст. 1261 ЦК України). При цьому частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. В т і м , якщо спадкодавець перебував у шлюбі та набув корпоративні права за час шлюбу, спочатку постає питання щодо необхідності їх розподілу між подружжям. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України (далі — СК України), об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь- яке майно за винятком виключеного з цивільного обороту. Ч. 1 ст. 190 ЦК України встановлює, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також май нові права та обов'язки. Як згадувалося вище, корпоративні права є сукупністю май нових та немайнових прав. У зв'язку з цим питання розподілу корпоративних прав між подружжям як у зв'язку з розірванням шлюбу, так і у зв'язку зі смертю одного з подружжя є складним та суперечливим.
П. 28 постанови пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Втім, якщо такий вклад зроблено коштом спільного май на подружжя, в інтересах сім'ї той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних прибутків. У разі ж використання одним з подружжя спільних коштів без відома чи доз волу іншого з подружжя останній має право на компенсацію вартості його частки.
Тобто за загальним правилом корпоративні права не діляться порівну між подружжям, але якщо вони були придбані за рахунок спільного майна, той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право або на поділ одержаних від діяльності товариства прибутків або на компенсацію вартості частки у господарському товаристві.
При цьому під час розгляду такої категорії справ суди звертають особливу увагу на 3 критерії, з огляду на які майно може бути віднесене до спільної сумісної власності подружжя:
1) час його набуття;
2) джерело коштів для його придбання;
3) мета набуття такого майна.
Отже, при спадкуванні корпоративних прав учасника ТОВ, який перебував у шлюбі, під час якого їх і набув, спочатку мають бути вирішені питання поділу майнових прав, які входять до складу цих корпоративних прав, з другим з подружжя, а потім в залежності від результатів цього поділу корпоративні права мають розподілятися між всіма спадкоємцями, включаючи і дружину як спадкоємицю.
Після визначення розміру часток кожного спадкоємця і за умови подачі ними заяв про вступ до товариства для державної реєстрації протягом строку, встановленого законом, відповідно до ст. 23 Закону, вони стають повноправними учасниками товариства не тільки без згоди, але, можливо, навіть без відома інших учасників товариства, якщо інше не передбачено статутом ТОВ.
Те, що державна реєстрація вступу до ТОВ може бути здійснена навіть без відома інших учасників, встановлюється на підставі пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», який передбачає, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю може подаватися тільки заява про вступ до товариства.
Ситуація 2: Спадкоємці не виявили бажання вступити до ТОВ
Ч. 2 ст. 23 Закону передбачає можливість виключення зі складу учасників товариства померлого учасника, якщо його частка у статутному капіталі товариства становить менше 50%, і якщо його спадкоємці протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не подали заяву про вступ до товариства.
При цьому у разі прийняття рішення про вихід учасника товариство зобов'язане не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення повідомити спадкоємцям учасника вартість його частки, яка буде розподілена пропорційно до частки спадщини кожного з них. Вартість визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно лише до розміру оплаченої частки померлого учасника. За погодженням спадкоємців учасника товариства та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінене зобов'язанням з передачі іншого май на. Товариство також зобов'язане надати спадкоємцям учасника доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки (згідно з ч. 7–11, 13 Закону).
При виключенні учасника одночасно відбувається і зменшення статутного фонду ТОВ. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у зв'язку з виключенням учасника ТОВ державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу товариства на розмір відповідної частки (час тини частки) у статутному капіталі. Якщо частка померлого учасника у статутному капіталі товариства становить 50% і більше, та якщо його спадкоємці протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не подали заяву про вступ до товариства, Законом передбачена можливість прийняття учасниками рішення про ліквідацію ТОВ без урахування голосів учасника, який помер.
Після завершення процедури ліквідації та розрахунків з кредиторами спадкоємці мають право отримати час тину май на або його вартість пропорційно до розміру оплаченої частки померлого учасника та до частки спадщини кожного з них.
Проблемне питання: Хто буде управляти часткою ТОВ, поки спадкоємці не прийняли спадщину
На практиці виникає багато проблемних питань, пов'язаних з діяльністю та прийняттям рішень ТОВ у випадку смерті одного з учасників протягом тих 1,5 року, коли спадкоємці померлого мають право подати заяву про вступ до товариства, і тільки після спливу яких інші учасники мають право прийняти рішення про виключення померлого учасника або про ліквідацію товариства в залежності від розміру його частки у випадку, якщо такі заяви спадкоємці не подали.
Вирішити ці питання до прийняття спадщини можливо, призначивши її управителя. Зокрема, ст. 61 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що якщо у складі спадщини є корпоративні права, для управління ними нотаріус, а в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а у разі їх відсутності укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.
Це питання детально врегульовано листом Міністерства юстиції України №31-32/1694 «Щодо практики укладання договорів на управління спадщиною», а також п. 9 глави 5 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Для управління спадщиною укладають двосторонній договір, у якому однією стороною є установник управління (нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування), а другою — управитель. Коло осіб, які можуть бути призначені управителями спадковим майном, не обмежене, тому управителем май на може бути будь-яка фізична особа, що має повну цивільну діє здатність, а також юридична особа.
Вважаємо, що інститут управителя спадку є інструментом, який може запобігти настанню економічних збитків як для самого ТОВ та інших його учасників, так і для спадкоємців померлого учасника.
Проте на практиці, на жаль, нотаріуси не в усіх випадках, коли у складі спадщини є корпоративні права, призначають управителя спадщини.
Замість висновків
Отже, загальний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» була закріплена можливість переходу частки та права на участь у товаристві до спадкоємця учасника товариства, оскільки ст. 23 Закону передбачає саме право спадкоємців на вступ до товариства у якості його учасників. При цьому згода інших учасників ТОВ на це не потрібна, а державна реєстрація спадкоємців як нових його учасників можлива навіть без відома інших учасників товариства (відповідно до пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо інше не передбачено статутом ТОВ). Такі норми не суперечать ч. 1 ст. 1219 ЦК України щодо того, що право на участь у товариствах не входять до складу спадщини, оскільки вона містить виключення: якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в 2018 р. було встановлено інше — фактично дозволено спадкувати в т. ч. й право на участь у ТОВ.
Та незважаючи на вказані норми закону, судова практика з цих питань буває суперечливою. Деякі суди трактують ці норми на власний розсуд та продовжують вважати, що право на участь у ТОВ не спадкується. Як приклад такого трактування можна навести постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 квітня 2019 р. у справі №311/370/18.
Отже, інститут спадкування корпоративних прав ТОВ є складним, багатоманітним і має продовжувати розвиватися, оскільки існує як певна неоднозначність у законодавчому врегулюванні, так і пов'язана з цим суперечливість судової практики.