Початок 2021 року виявився насиченим на доленосні рішення та бурхливі події. Увага світових медіа була прикута до штурму Капітолію та спроби оголосити імпічмент Дональду Трампу. В Україні здебільшого обговорювали Закон про мову, відсутність вакцин проти COVID-19 і запровадження нового національного локдауну. Ще давався взнаки й відгомін конституційної кризи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Після таких подій поява у Верховній Раді «приватизаційного пакета» законопроєктів була помічена хіба що вузьким колом експертів. Але саме їхнє ухвалення може стати однією з ключових подій року, принаймні у сфері економіки. Бо ще на крок наблизить нас до подолання хронічної проблеми — неефективного і, зазвичай, недбалого управління державним і комунальним майном.
Загалом до «приватизаційного пакета» входять 4 проєкти законів. Вони стосуються змін у роботі Фонду держмайна, списання накопиченого податкового боргу державних і комунальних підприємств, розподілу надходжень до державного і місцевого бюджетів від приватизації та встановлення адміністративної відповідальності у сфері управління майном.
Зміна структури управління Фонду держмайна
Станом на зараз Голова Фонду не має чітко визначених повноважень, а своїх заступників наділяє функціональними обов’язками на власний розсуд. Проєкт Закону №4572 не тільки конкретизує повноваження очільника Фонду, але й утворює новий орган — Правління Фонду державного майна України — для колегіального прийняття особливо важливих рішень.
Правління затверджуватиме переліки об’єктів малої приватизації, прийматиме рішення про приватизацію об’єктів великої приватизації, а також про створення, реорганізацію та ліквідацію державних підприємств, затвердження їхніх статутів та призначення керівників.
Водночас пропонується утворити Патронатну службу Голови, що опікуватиметься консультуванням свого керівника, підготовкою матеріалів, необхідних для виконання завдань Фонду, організацією зустрічей та зв’язків із громадськістю та медіа. Утворюється посада керівника апарату для організації роботи з персоналом державного органу.
У цілому зміна структури управління Фонду є ідейним продовженням реформи державної служби, що впроваджувалась в Україні протягом 2015–2018 років. Тоді відбувся розподіл керівних посад у міністерствах на політичні (міністри та їхні заступники) та адміністративні (державний секретар та керівники підрозділів).
Утім у цій діжці є і велика «ложка дьогтю» у вигляді численних колізій. До прикладу, утворення таких органів і посад не узгоджується зі змістом Закону «Про центральні органи виконавчої влади», де передбачається діяльність лише патронатних служб міністра, а такого органу як правління не існує взагалі. Повноваження цих органів не будуть передбачені і статтею 7 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», яка також визначає повноваження Фонду держмайна. Тому у цих питаннях законопроєкт потребує доопрацювання.
Що ж стосується створення Правління ФДМУ, то досвід державних інституцій в Україні свідчить, що запровадження принципу колегіальності у певному органі створює фундамент для низки конфліктів і сповільнює темпи ухвалення рішень. У результаті відповідальність може виявитись колективною а, отже, нічиєю персонально. Досить показовим у цьому контексті є досвід Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) зразка 2015 — 2018 рр.
Недопущення накладення арешту на державне майно
Ні для кого не таємниця, що в Україні поширена практика зупинення процесів приватизації через зловживання процесуальними правами, наприклад, через звернення до судів із клопотаннями про арешт майна, стосовно якого вже прийнято рішення про приватизацію. Відтак починаються тривалі судові спори, бо інакше протистояти зловживанням процесуальними правами не вдається.
У наслідку маємо знижені темпи приватизації та недоотримання коштів у бюджет.
У законопроєктах №4572 та 4573 передбачені зміни до процесуальних кодексів, які мають на меті знівелювати можливі зловживання для зупинки приватизації у судах, в тому числі з боку колишніх інтересантів.
Також ці зміни сприятимуть зменшенню витрат на сплату судових зборів. Наприклад, річна потреба ФДМУ у 2020 році на сплату судового збору становила 19 млн 915 тис. грн, натомість з Держбюджету було забезпечено тільки 5 млн 730 тис. грн.
На нашу думку, ініціатива щодо заборони накладати арешт на майно ДП, які йдуть на приватизацію, не охопить усі можливі зловживання процесуальними правами та не стане на заваді втручанню у процес приватизації. Тому цю статтю із законопроєкту варто вилучити.
Відповідальність за порушення в процедурах з продажу та оренди майна
Цей же законопроєкт №4573 пропонує внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановити відповідальність уповноважених органів управління та балансоутримувачів державного майна за недбале управління та неефективне використання державного майна.
Народні депутати ініціюють зміни в КУпАП, щоб посадові особи Фонду державного майна мали право складати протоколи.
Суми штрафів передбачаються доволі низькі та становитимуть від 250 (4 250 грн) до 2 000 (34 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Погоджуємося, що встановлення адміністративної відповідальності може частково запобігати зловживанням з боку балансоутримувачів, орендодавців та уповноважених органів управління майном. Адже станом на сьогодні не існує жодної відповідальної за недбале управління публічною власністю.
Крім встановлення штрафів, важливо визначити дієвий механізм притягнення до такої відповідальності. Законопроєкт наділяє Фонд держмайна додатковою і донині не притаманною функцією — складання протоколів про адміністративні правопорушення. При цьому, немає механізму, як Фонду отримати необхідні відомості для складання протоколів. Тож питання ефективності такого інструменту під питанням.
Відсотковий розподіл надходжень коштів від приватизації об'єктів державної власності між бюджетами різних рівнів
Наразі кошти від приватизації держмайна зараховуються до державного бюджету, а від комунального майна — до місцевих бюджетів.
Законопроєкт № 4575 визначає відсотковий розподіл надходжень коштів від приватизації об’єктів державної власності між бюджетами різних рівнів.
Депутати зініціювали такий розподіл надходжень від приватизації:
● 3% від продажу об’єктів малої приватизації та 2% від продажу об’єктів великої приватизації — Фонду держмайна на підготовку об’єктів до приватизації та зарплати працівникам ФДМУ;
● 20% від продажу об’єктів малої приватизації та 10% від продажу об’єктів великої приватизації — органу управління, тобто попередньому власнику;
● 67% від продажу об’єктів малої приватизації та 88% від продажу об’єктів великої приватизації — до державного бюджету;
● 10% від продажу об’єктів малої приватизації — до місцевих бюджетів розвитку.
Пропозиція спрямовувати частину коштів на «виплату винагороди працівникам Фонду державного майна України» (пункт 24 частини четвертої статті 30 Бюджетного кодексу) — ризикова. Оскільки текст законопроєкту не передбачає встановлення граничних розмірів таких винагород. Тож цю норму пропонуємо вилучити
Загалом ці зміни можуть позитивно вплинути на життя в регіонах, адже з’явиться додаткове джерело доходів. Проте такий відсотковий розподіл не містить належного економічного обґрунтування (у тому числі й на виконання положень Регламенту Верховної Ради та Бюджетного кодексу), що створює високий ризик повернення законопроєкту.
Скасування податкового боргу державним і комунальним підприємствам
І наостанок найбільш суперечливий документ. Законопроєкт № 4574 «Про внесення змін до Податкового кодексу України» покликаний розв'язати проблеми продажу державного або комунального майна, обтяженого податковою заставою, та накопиченого податкового боргу державними та комунальними підприємствами перед приватизацією.
Згідно з чинним законодавством платник податків може відчужити своє майно, яке перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу.
Депутати пропонують доповнити пункт 92.1. статті 92 Податкового кодексу нормою, яка уточнює умови продажу об’єктів державної та комунальної власності, що перебувають у податковій заставі. Продаж таких об’єктів шляхом приватизації пропонується здійснювати без згоди контролюючого органу.
Також документ передбачає списання податкового боргу державних і комунальних підприємств, акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації (100% акцій/часток належать державі), щодо яких орган приватизації прийняв рішення про їхню приватизацію. Ідеться про борги накопичені до 1 січня 2021 року (у тому числі встановлені судовими рішеннями та реструктуризовані).
З одного боку запропоновані зміни допоможуть активізувати процес передачі об'єктів на приватизацію. З другого — це суттєво обтяжить державний бюджет, а відтак виникає питання у доцільності таких змін.
Попри те, що «приватизаційний пакет» законопроєктів запроваджує низку позитивних змін у сфері управління державним майном, його є за що й критикувати. Але важливо разом з водою не вихлюпнути дитини.
Норми, що породжують корупційні ризики та колізії у законодавстві, варто усунути під час обговорення поправок на комітеті з економічного розвитку. Перефразовуючи легендарний вислів Ніла Армстронга, це стане маленьким кроком для законодавчого органу, але гігантським стрибком для української економіки.
Стаття написана у співавторстві з Кирилом Сидорчуком, адвокаційним менеджером напряму ТІ Україна.