Скоро майже півроку, як ми щоп’ятниці спілкуємось із стартапами в київському коворкінгу Часопис і львівському антикафе Коммуна. Ми провели близько 70 консультацій, познайомились із сотнею програмістів, маркетологів, фінансистів, спортсменів, лікарів і навіть із декількома юристами. І всіх цих людей об’єднує одне – бажання створити свій «стартап».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Я майже не випускаю з рук телефон. Так само роблять більшість моїх друзів і колег. За прогнозами Cisco мобільний інтернет трафік найближчими роками збільшиться в 11 разів.
Декілька місців тому я встановив собі “Ребус+” та “Бредуси” – це набір головоломок, без яких радянські діти-інтелектуали не уявляли свого життя –ребусів. Ці мобільні застосунки зібрали вже більше мільйону скачувань, і в розділах безкоштовних застосунків AppStore тримаються в топ-сотні. Тиждень тому до нас на консультацію завітали хлопці в джинсах. Виявилось, це вони і є розробниками цих ребусів. І вони просять консультацію щодо реєстрації і супроводження компанії у Вайомінгу, США із перспективами переїзду туди всієї команди.
Що поєднує цей проект із іншими більш відомими проектами Petcube, Viewdle і навіть WatsApp? Усі ці проекти могли б бути українськими, якби тільки наша держава позбавилась комплексу країни третього світу із орієнтацією на металургію і сільське господарство.
Усі ті 70 проектів, з якими ми працювали, запитували в нас майже про одне й те саме. І на всі запитання ми давали відповідь, що починалась зі слів «ні, в Україні це зробити неможливо”.
Акціонерний договір – ні, в Україні це неможливо
Давайте спершу з’ясуємо, що таке стартап і чим він відрізняється від іншого технологічного бізнесу, наприклад, від продажу б/у монітрів на Радіоринку.
Стартап – це проект, який має якнайшвидше знайти інвестора. Тоді фаундери або продадуть свої частки, або ж, якщо проект почне бути прибутковим, будуть далі над ним працювати. Відмінність стартапу від бізнесу полягає в тому, що бізнес створюється для заробітку грошей, а стартап – для продажу.
Інвестори, особливо ті, що вкладають кошти на ранній стадії, не дивляться на активи, їх не цікавлять грошові потоки. Інвесторів цікавить передусім команда проекту. Відповідно, на стадії юридичного due diligence проекту інвестора цікавить, як оформлені домовленості між фаундерами. Він дивиться на term sheet/memorandum of understanding, shareholders agreement, option stocks, convertible notes. Зрозуміло, що жоден із перелічених інструментів не передбачений Цивільним кодексом; більше того, більшість умов цих стандартних юридичних інструментів суперечать імперативним нормам ЦК.
Отже, усі ці договори укладаються фаундерами за іноземним законодавством і, зрозуміло, для кожного проекту створюється компанія в іноземній юрисдикції. Ні, не в офшорі, а в юрисдикціях із розвиненим і, що найголовніше, зрозумілим для «тямущого» інвестора законодавством: штат Делавер, Велика Британія, Ірландія, Естонія тощо.
Отримувати платежі від AppStore/GooglePlay/Facebook – ні, в Україні це неможливо
Інтернет максимально спростив дистрибуцію програмного забезпечення. Інтернет market-places дають змогу розробникові із будь-якої країни світу викласти свій застосунок і отримувати гроші за скачування.
Проте є одне але. Жоден із подібних сервісів не обізнаний із таким метафізичним поняттям, як акт виконаних робіт, або навіть договір у письмовій формі.
Будь-який працівник податкової служби скаже вам, що господарська операція фіксується в момент її вчинення первинним документом. Такий первинний документ має містити перелік істотних елементів і за відсутності будь-якого із них цей документ податковий інспектор не сприйме серйозно. І це стосується не лише видатів (оплати ліцензій на SaaS, AdWords, тощо), а й доходів.
Це зрозуміло і звичайно для нас, розумних і начитаних радянської літератури юристів. Але спробуйте це пояснити юристам Google, Facebook або Apple.
Створювати компанію в іноземній юрисдикції – ні, це не можливо в Україні
Бідолашним фаундерам лишається тільки одне – створити компанію в більш успішній юрисдикції і працювати звідти. Але от халепа, українське законодавство подбало і про таку ситуацію: просто так взяти і відкрити рахунок за кордоном, або заснувати компанію неможливо.
Декрет КМУ прямо забороняє подібні інвестиції за кордон без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Аналогічна ситуація із внесенням до статутного капіталу іноземної компанії прав інтелектуальної власності – потрібно спершу отримати дозвіл від Міністерства економіки.
Уявіть собі фаундерів, які пояснюють НБУ, що вони створили онлайн фріланс біржу, в якій можна розрахуватись за послуги біткоїнами; до того ж в Україні буде створено escrow-агент, який буде гарантувати якість послуг. Чи надасть НБУ інивідуальну ліцензію?
Ні, в Україні це неможливо
А зовсім недавно мені довелося скористатись улюбленим юридичним прийомом – прищурені очі, розумний співучасливий погляд зі словами «а це цікаве питання, варто подумати», бо я не знав відповіді. А клієнт мене лише запитав, чи можна все це зробити в Україні «в білу», з усіма документами і дозволами.
Укласти із фаундерами попередній договір або протокол про наміри (всеодно аналог term sheet не носить обовʼязкового характеру), отримати індивідуальну ліцензію НБУ і створити компанію за кордоном; зареєструвати права інтелектуальної власності в Україні і після отримання дозволу Міністерства економіки внести їх до статутного капіталу іноземної компанії; далі продавати послуги і оформлювати первинні документи, скажімо, через українського ФОПа; прийняти на роботу програмістів, маркетологів, сейлзів за трудовими договорами; платити всі податки в Україні.
Ніби щось неможливе? А Клієнт погодився, правда, він вже три тижні не відповідає на пошту і телефонні дзвінки. Мрійник.