02.11.2019 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №159‑ІХ від 03.10.2019 р., прийняття якого фактично є черговою спробою вдосконалення законодавства, що покликане протидіяти рейдерству.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ні для кого не секрет, що протягом останніх років кількість навіть офіційно зафіксованих випадків рейдерства невпинно збільшується. За такою ситуацією спостерігає не тільки українське суспільство, але й потенційні інвестори. Як відомо, систему характеризує не наявність помилки, а реакція на таку помилку. Враховуючи суть проблеми, такою реакцією є зміни до законодавства та їх ефективність. Тому не викликає подиву обставина, що фактично кожен новий уряд анонсує реформу законодавства щодо протидії рейдерству.
Як показує практика, наріжним каменем будь-яких випадків рейдерства є слабкі місця у процедурах державної реєстрації юридичних осіб і речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Завдяки використанню процедурних прогалин стає можливою протиправна зміна власника нерухомого майна або заволодіння часткою у статутному капіталі юридичної особи.
Саме на усунення технічної можливості протиправних дій та ускладнення здійснення протиправних реєстраційних дій на підставі підроблених документів спрямована левова частка змін до законів, що впроваджуються. Зокрема, з аналізу Закону випливає, що його ключові положення полягають у внесенні симетричних змін до низки положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Окрім того, вносяться деякі зміни до Закону України «Про нотаріат» в частині обов'язковості використання нотаріальних бланків; Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в частині вдосконалення норм, що регулюють припинення товариств; Цивільного кодексу України щодо форми правочинів про відчуження корпоративних прав та Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині посилення відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері державної реєстрації.
Основні нововведення:
- запровадження принципу одночасності проведення нотаріальної дії та державної реєстрації;
- виключення акредитованих суб'єктів з кола суб'єктів державної реєстрації;
- запровадження обов'язкової нотаріальної форми довіреностей на проведення реєстраційних дій від імені особи та обов'язковості перевірки дійсності довіреності за допомогою Державного реєстру довіреностей;
- доступ державного реєстратора до державних реєстрів шляхом багатофакторної аутентифікації;
- запровадження положень щодо інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, у тому числі автоматизований безпосередній доступ державних реєстраторів до реєстрів, автоматичних інформаційних систем, держателів (розпорядника, власника, адміністратора), якими є державні органи (в тому числі й такі, що містять персональні дані).
Необхідно зазначити, що деякі нововведення фактично виправляють невдалі положення, запроваджені попередніми законодавчими ініціативами у цій сфері. У цьому контексті слід згадати виключення акредитованих суб'єктів з кола суб'єктів, уповноважених на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій. Існують всі підстави вважати, що актуальність цього кроку давно назріла, оскільки за час дії цього інституту саме через державних реєстраторів-акредитованих суб'єктів проводилася величезна кількість рейдерських захоплень корпоративних прав та протиправних реєстраційних дій щодо нерухомого майна, в деяких випадках без жодного документа. При цьому практика показала неможливість своєчасного та ефективного контролю над такими суб'єктами з боку Міністерства юстиції України.
Варто констатувати, що деякі положення Закону можуть ускладнити проведення реєстраційних дій, зокрема збільшити їх вартість не тільки для рейдерів, але й для цілком правомірних дій власників майна і корпоративних прав. Наприклад, у зв'язку із запровадженням обов'язковості саме нотаріально посвідченої довіреності як єдиного документа, що підтверджує повноваження особи діяти для цілей реєстраційних дій. Це навряд чи підніме Україну в рейтингу простоти ведення бізнесу. Однак сподіваємося, що позитивний ефект від нового підходу переважить його недоліки. Звісно, нотаріальне посвідчення довіреностей та інших документів не є панацеєю від підробок, оскільки в Україні, на жаль, достатньо так званих «чорних» нотаріусів, але все ж таки це забезпечує певний рівень гарантій для власників майна та бізнесу. Окрім того, положеннями Закону передбачається обов'язковість перевірки дійсності довіреності за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Важливо не оминути увагою те, що успішність положень Закону можна буде оцінити лише після приведення у відповідність до положень Закону програмного забезпечення Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Відповідно до перехідних положень Закону, на приведення у відповідність відводиться 6 місяців з дати набуття ним чинності.
Що стосується посилення адміністративної відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації, то важко сподіватися на відчутний позитивний вплив, оскільки без забезпечення невідворотності настання відповідальності посилення санкцій навряд чи буде ефективним.
Комплексно запроваджуваними змінами усувається значна кількість прогалин законодавства в регулюванні сфери державної реєстрації. Тому є сподівання на позитивний ефект від нововведень, особливо у комплексі зі вдосконаленням програмних засобів ведення реєстрів та анонсованим перезавантаженням у діяльності комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Слід зазначити, що запроваджені норми дійсно ускладнять технічну можливість захоплення майна та корпоративних прав. Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що є підстави вважати всі зміни позитивними, оскільки усувається ціла низка прогалин, завдяки яким здійснювалася значна кількість рейдерських захоплень. Усунення цих проблем певною мірою призведе до підвищення рівня захищеності власників бізнесу та нерухомого майна.
Однак не варто переоцінювати очікуваний ефект. Це пов'язано з тим, що в українських реаліях рейдерські захоплення є не просто недружнім поглинанням юридичних осіб та/або майна, а реалізацією саме злочинних намірів, які відбуваються та супроводжуються вчиненням злочинів (зокрема, шахрайство, підроблення документів, внесення до документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, а також вчинення інших подібних дій, що підпадають під дію Кримінального кодексу України). Тому в експертних колах поширеною є думка, що викорінення рейдерства лише цивільно-правовими та господарсько-правовими механізмами навряд чи буде успішним. У кращому випадку це тільки дозволить конкретному власнику більш ефективно захистити своє право власності.
Важливо зазначити, що на попередніх етапах реформування законодавства, спрямованого на боротьбу з рейдерством, Кримінальний кодекс України було доповнено низкою складів спеціальних злочинів, які охоплюють рейдерські дії. Необхідно підкресли, що вищевказані склади злочинів передбачають достатньо суворі покарання. Однак, на жаль, не доводиться говорити про ефективне досудове розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, залучених до рейдерських схем, а також про те, що створені умови для невідворотності покарання для осіб, залучених до таких схем.
Успішна антирейдерська політика неможлива без більш системних кроків держави в цьому напрямку, зокрема без завершення реформи кримінальної юстиції та забезпечення невідворотності покарання для всіх суб'єктів злочинних діянь. З огляду на вищевикладене, є побоювання, що запроваджені зміни лише змусять рейдерів відмовитися від наразі здійснюваних схем та призведуть до їх змін та вдосконалень.
Тому, на жаль, слід констатувати, що попри певні позитивні очікування впроваджуваних Законом змін, навряд чи їх буде достатньо для викорінення рейдерства в Україні. Схвалюючи зміни в законодавстві щодо протидії рейдерству та посилення рівня захисту права власності, сподіваємося на подальші кроки уряду та парламенту щодо системного та злагодженого вдосконалення правової системи в боротьбі з негативними проявами рейдерства, а також, що повноцінно запрацює кримінально-правовий елемент у вирішенні цієї складної проблеми.