Money is no object, або «Ціна не має значення». Так говорять в англомовних країнах, коли справа, за яку беруться, має бути завершена будь-якою ціною. Угода про асоціацію між ЄС та Україною, напевне, була для нашої держави саме тією справою, необхідність якої не обмежується ніякою ціною.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Насправді сьогодні, коли Угода про асоціацію вже підписана Президентом і ратифікована Верховною Радою (синхронно з Європарламентом), а Кабінетом міністрів затверджений план її імплементації і наче б то завершені всі першопочаткові «приготування» до адаптації вітчизняної правової системи до вимог ЄС, громадськістю знову виносяться на порядок денний старі-нові запитання про те, чи варто було все це робити такою ціною? Яка ціна свободи, демократії та людського життя, які ст.3 Конституції визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю?
Про «ціну незгоди» багато дискутували до і в листопаді 2013-го, ще до всіх цих буремних подій вітчизняної історії. Тоді експерти та суспільство по-різному оцінювати можливі наслідки підписання чи непідписання документу. Та зважаючи на низку подій останніх 10 місяців, з того часу Україна та її правова система змінилися досить значно: ми пережили Євромайдан як право народу на волевиявлення, гарантоване тією ж Конституцією (ст.5 Основного Закону говорить, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ); шукали правові способи боротьби з анексією АР Крим; захищаємо територіальну цілісність держави в АТО та ініціюємо численні нововведення по удосконаленню вітчизняного державного механізму.
Варто згадати, що таке наше вітчизняне «переродження» коштувало нашій державі значних людських ресурсів та численних фінансових показників, «покращити» які – завдання не одного дня чи місяця. За даними Кабміну, збитки від націоналізації Росією української власності в Криму становлять сотні мільярдів доларів. Суми коштів, які витрачаються щодня на АТО, також вимірюються урядом орієнтовно в межах 1,5 млрд на місяць. І виходить, що у зв’язку з військовою нестабільністю в Донецькій та Луганській областях та погіршенням економічної ситуації в різних секторах економіки (зокрема, в енергетиці) ціна щодня зростає.
Але власні проблеми не позбавляють нас від обов’язку виконання взятих на себе зобов’язань, передбачених Угодою, зокрема в законодавчій сфері. Ще до листопада 2013-го перед країною стояв величезний перелік напрямків діяльності, які необхідно реформувати, та список рекомендованих до прийняття законів, норми яких необхідні нашому законодавству. Внаслідок суспільно-політичних та економічних змін деякі з цих вимог частково нівелювалися, інші були реалізовані внаслідок прийняття ВР відповідних законів. Але як добросовісний контрагент, що діє в своїх же інтересах, Україна має продовжувати вживати заходів для використання всіх тих можливостей, що гарантуються Угодою.
Вигоди від Угоди: зона вільної торгівлі в дії
Згідно з результатами дослідження, проведеного у 2014 р. Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій у рамках проекту «Вплив поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС на різні категорії населення: мікромоделювання за допомогою прикладної моделі загальної рівноваги», повноцінна реалізація поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС призведе до кумулятивного приросту реального ВВП на 14,1% у довгостроковій перспективі. Як і раніше, за даними установи, ключовим фактором зростання ВВП є не скасування ввізних мит, а зниження нетарифних обмежень у торгівлі, яке досягається завдяки гармонізації українського законодавства з європейським.
За розрахунками Інституту, виграші від створення зони вільної торгівлі можуть повністю компенсувати втрати від одностороннього скасування режиму вільної торгівлі Росією. За даними фахівців, встановлення Росією ставок ввізних мит на рівні режиму найбільшого сприяння (рівні, який діє між країнами-членами СОТ) знизить потенційний виграш від створення зони вільної торгівлі з ЄС до 9,5% кумулятивного приросту реального ВВП.
Виграш від довгострокового застосування автономних торгових преференцій ЄС є значно меншим, аніж виграш від успішної імплементації зони вільної торгівлі. За розрахунками Інституту, довгостроковий приріст реального ВВП становитиме лише 1,5% за умови одностороннього застосування ЄС нульових ввізних мит для більшості товарів українського виробництва. Це ще раз підтверджує тезу про важливість регуляторного компоненту Угоди про асоціацію як ключового фактору зростання ВВП.
Дослідження підтвердило, що секторами, які найбільше виграють від створення зони вільної торгівлі з ЄС, є сільське господарство, харчова промисловість та легка промисловість. Водночас гармонізація технічних бар’єрів у торгівлі, як показує модель, буде вигідною і для окремих секторів машинобудування, зокрема виробництва електричного устаткування. За інших рівних умов ці сектори будуть приваблювати відносно більше капіталу і робочої сили, що створюватиме ризики для розвитку інших секторів економіки. Ці ризики можна подолати завдяки модернізації виробництва, покращенню технологій і підвищенню продуктивності праці.
Важливо розуміти, що модель не враховує інші внутрішні та зовнішні фактори, які впливатимуть на розвиток галузей одночасно зі змінами, пов’язаними з імплементацією зони вільної торгівлі, як то валютно-курсова політика або динаміка світових цін. Тому представлені результати є не прогнозом, а лише симуляцією напрямку та величини змін в економіці за інших рівних умов.
Аналіз впливу створення зони вільної торгівлі засвідчив, що хоча від цього виграють усі категорії домогосподарств, ці виграші будуть розподілені нерівномірно. Зокрема, найбільш помітним є розрив між бідними і небідними домогосподарствами (відносно краще почуватимуться саме небідні), а також в залежності від кількості людей у домогосподарстві (домогосподарства, в яких проживають понад три особи, виграють менше).
Всі перераховані вище можливі показники подальших економічних перспектив від дії Угоди про асоціацію не гарантують на справдження100%, якщо вітчизняна економіка не буде працювати. Та якщо вже стільки пройдено по шляху «за нашу і вашу свободу», то треба, щоб цей шлях був пройдений до кінця, і така висока ціна була сплачена Україною недарма.