Досить часто батько або мати дитини не надають одне одному згоду на вивіз дитини за кордон через існування між ними сімейних конфліктів та непорозумінь. Однак така поведінка не є підставою для позбавлення дитини можливості відвідати іншу країну.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На сьогодні єдиним способом вирішення зазначеної конфліктної ситуації є отримання рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон у разі відсутності згоди одного з батьків.
Загальні положення законодавства України щодо виїзду дітей за межі України
Положенням ч. 3 ст. 313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла 16-ти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей-громадян України визначений Законом України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. №57, Правилами оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. №231.
У п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі (пп. 1 п. 4 Правил). Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України має відбуватися лише за погодженням з другим із батьків, оскільки такий переїзд спричинює зміну режиму спілкування дитини з другим із батьків, порядку його участі у вихованні дитини, звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
Виїзд дитини з України на підставі рішення суду (коли відсутня згода одного з батьків на виїзд дитини за кордон)
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
П. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка набула чинності для України 27.09.1991 р., передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її добробуту, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Положеннями Сімейного кодексу України (зокрема, ст. 141, 150, 155) передбачено, що мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Отже, законодавством України забороняються будь-які зловживання своїми батьківськими правами щодо дитини, а батьківське виховання та піклування про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток має здійснюватися виключно в її інтересах.
Саме необґрунтована та безпідставна відмова одного з батьків у наданні згоди на вивіз дитини за кордон, здійснена всупереч інтересам дитини, є підставою для звернення до суду з метою вирішення питання про надання дозволу на виїзд дитини за кордон за відсутності згоди одного з батьків.
Аналіз судової практики
З аналізу судової практики вбачається, що встановивши безпідставну та необґрунтовану відмову одного з батьків у наданні дозволу, суд надає дозвіл другому з батьків на вивіз дитини за кордон, якщо подорож (поїздка) здійснюється з метою оздоровлення та лікування дитини, її зустрічі та спілкуванні з родичами, розвитку, культурного та освітнього виховання, стимулювання вивчення іноземних мов та підготовки до самостійного життя. Зазначений перелік не є вичерпним. Вирішуючи питання про надання дозволу одному з батьків на вивіз дитини за кордон, суди повинні діяти виключно в інтересах дитини.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 р. у справі №757/64466/16-ц залишено чинним рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які дійшли правильного висновку стосовно того, що задоволення позову матері дитини про надання дозволу на виїзд дитини за кордон (до Сполучених Штатів Америки, Республіки Австралія) без згоди батька здійснюється в інтересах дитини, яка потребує лікування за кордоном, оскільки захворювання дитини не лікується в Україні, а надання дозволу не позбавляє батька фактичного спілкування з дитиною.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.08.2017 р. у справі №372/1459/16-ц було скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції та залишено чинним рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов матері про надання дозволу на виїзд дитини за кордон (до Російської Федерації) з метою духовного та морального розвитку дитини, знайомства з іноземною культурою, відвідування визначних пам’яток природи, архітектури та закладів дитячого дозвілля. Судом касаційної інстанції встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено виключно в інтересах малолітньої дитини. Доводи батька, який заперечував проти виїзду дитини за кордон, про те, що існує реальна небезпека неповернення дитини до України через працевлаштування колишньої дружини та прийняття її на облік, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Згідно з текстом ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21.06.2017 р. у справі №756/15066/16-ц, залишено чинним рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов батька дитини про надання дозволу на виїзд дітей за кордон (до Республіки Болгарії та Арабської Республіки Єгипет) без згоди матері. Судами обох інстанцій встановлено, що батьки дітей на час вирішення спору районним судом перебували у процесі розлучення та проживали окремо. Спільний відпочинок дочок із батьком, який проживає окремо від них, буде проявом батьківської любові й турботи, послугує забезпеченню позитивного клімату у відносинах дітей з батьком для зниження їх тривожності та емоційної напруги, а тому подорож дітей за кордон з батьком відповідає інтересам дітей і засадам справедливості, добросовісності та розумності сімейних відносин.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2017 р. у справі №752/19490/16-ц залишено чинним рішення суду першої інстанції, відповідно до якого надано дозвіл матері на виїзд дитини за кордон (до Республіки Франції) без згоди батька. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надання судового дозволу на виготовлення проїзних документів та вивезення дитини за межі країни, щоб відвідати Діснейленд у місті Парижі Республіки Франції, відповідатиме інтересам дитини, сприятиме її розвитку та вихованню, а відмова батька у наданні такого дозволу є безпідставною.
Однією з важливих підстав для задоволення судом позову під час вирішення такої категорії справ є зазначення в позовній заяві країни, до якої має виїхати дитина, загального строку надання такого дозволу, часового проміжку перебування дитини в іноземній державі та доказів відмови батька чи матері у наданні згоди на виїзд дитини за кордон.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 р. у справі №628/1973/16-ц було підтверджено правомірність відмови судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог матері про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, оскільки вона, заявляючи вимоги про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, не визначила загальний термін надання такого дозволу, не зазначила часового проміжку перебування дитини в іноземній державі. Судом встановлено, що за таких обставин виїзд дитини за кордон фактично позбавить її батька можливості брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відповідно до тексту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2017 р. у справі №783/14/15-ц, судом касаційної інстанції було залишено чинним рішення суду апеляційної інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову матері дитини про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька. Судом касаційної інстанції встановлено правомірність висновку суду апеляційної інстанції, що у разі відсутності згоди одного з батьків, питання про виїзд неповнолітньої дитини за кордон вирішується судом за позовом другого з батьків зі з’ясуванням питання про країну виїзду, строки та мету виїзду. У цьому спорі мати дитини, звертаючись до суду з позовом, ставила питання про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини до 36-ти країн без визначення конкретного строку та періоду такого виїзду, без визначення його початку й закінчення. Задоволення таких вимог та надання дозволу матері позбавить можливості батька бути обізнаним про виїзд його дитини за межі України, про строк та мету поїздки. Окрім того, суд звернув увагу на те, що в матеріалах судової справи були відсутні докази відмови батька про надання дозволу на виїзд дитини за кордон та звернення матері до батька з приводу надання нотаріально посвідченого клопотання про оформлення проїзного документа дитини.
Аналізуючи судові рішення стосовно цього питання, доказами на підтвердження відмови батька чи матері про надання дозволу на виїзд дитини за кордон можуть бути листи одного з батьків із проханням про надання такого дозволу та поштові чеки про їх відправлення, відповіді на такі листи. Підтверджувати безпідставну відмову у наданні дозволу на виїзд дитини за кордон одним із батьків може відсутність відповідей на звернення другого з батьків щодо надання такого дозволу, не з’явлення у призначений в листі час до нотаріальних органів для оформлення нотаріально посвідченої заяви про надання згоди на виїзд спільної дитини в іноземну країну.
На підтвердження мети поїздки дитини за кордон до суду необхідно подати документи (письмові докази), які підтверджуватимуть дійсність намірів такої поїздки, а також що вона буде в інтересах дитини. Такими документами можуть бути наступні: квитки; довідка про бронювання квитків; документи, що підтверджують бронювання місць у готелі на час перебування в іноземній країні; довідка про доходи, що підтверджує фінансову спроможність одного з батьків забезпечити відпочинок (поїздку) дитини; документи, що підтверджують родинні зв’язки з особами, до яких має приїхати дитина з метою родинного спілкування та відпочинку; довідка з медичного закладу про те, що дитина перебуває на обліку у лікарів як така, що постійно хворіє і потребує щорічного оздоровлення або відновного лікування за кордоном; довідка із закладу освіту про те, що дитина поглиблено вивчає іноземну мову тощо.
Законодавством України не передбачено надання судового дозволу на виїзд дитини за кордон з метою постійного проживання
Варто зауважити, що дозвіл на виїзд дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд із визначенням його початку та закінчення. Законодавством України не передбачено надання судового дозволу на виїзд дитини за кордон з метою її постійного проживання в іншій державі без згоди й супроводу батька та матері. Як вказано у Постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 р. у справі №235/139/16-ц, надання такого дозволу суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.