Ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом відкриває нові перспективи не лише для українських і європейських товаровиробників, але й обіцяє цікаві завдання та справи для правників, які консультуватимуть бізнесменів у процесі опанування нових ринків. Як відомо, одним з головних торговельних партнерів України серед країн ЄС є Польща. У цій статті пропонуємо розглянути питання щодо доступу українських правників на юридичний ринок Польщі та можливість польських адвокатів і юристів працювати в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Загальний огляд польського ринку юридичних послуг
Вважається, що польський ринок юридичних послуг є одним з найбільш ліберальних у Європейському Союзі. З формально-юридичної позиції, юридичні послуги у Польщі може надавати кожен, навіть не маючи юридичної освіти. Правовою підставою для такої діяльності є Закон про свободу підприємницької діяльності (пол. «Ustawa o swobodzie dzialannosci gospodarczej»). Зазвичай, такі «юридичні послуги» охоплюють надання усних та письмових консультацій, підготовку претензій і юридичних висновків, а інколи – навіть порад та практичної допомоги при веденні судових справ, зокрема складання процесуальних документів від імені учасника процесу, але не підписуючи їх, оскільки на представництво осіб у судах в Польщі існує монополія адвокатів та юрисконсультів (пол. «adwokat lub radca prawny»).
Правовий статус адвокатів у Польщі врегульований Законом про адвокатуру від 26.05.1982 р. (зі змінами та доповненнями), який визначає основні права та обов’язки адвоката, порядок здобуття права на заняття адвокатської практики й інші аспекти діяльності адвоката. Крім того, процесуальні питання діяльності адвокатів врегульовані в Кодексі цивільного процесу (ст. 87 КПЦ) та Кодексі карного процесу (ст. 82 КПК). До того ж, польські адвокати повинні дотримуватися Кодексу адвокатської етики, який був ухвалений 14.12.2011 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Кодексу цивільного процесу, представником може бути адвокат або юрисконсульт (пол. «radca prawny»), а у справах, що стосуються інтелектуальної власності, – також патентний радник. Ст. 82 Кодексу процесу карного («Захисник») чітко передбачає, що захисником може бути лише особа, уповноважена до захисту відповідно до положень закону про адвокатуру або закону про юрисконсультів. На практиці захисник у кримінальному процесі в Польщі – це завжди адвокат, у той час як у цивільному процесі – адвокат або юрисконсульт. Також у цивільному та господарському процесі представляти інтереси юридичної особи (підприємства або компанії) може директор, член правління, спостережної ради або іншого органу управління, штатний юрисконсульт (на підставі довіреності) чи інша особа, «уповноважена належним чином діяти від юридичної особи». У цивільних справах, крім адвокатів, інтереси учасника процесу може представляти близький родич, але він не користується правами адвоката.
Допуск іноземних адвокатів на польський ринок
За загальним правилом, у Польщі допускається здійснення юридичної практики закордонними юристами. Така можливість передбачена в Законі про надання юридичної допомоги іноземними юристами в Польщі, ухваленим 5.07.2002 р. (пол. «Ustawa o swiadcheniu przez prawnikow zagranicznych pomocy prawnej w Rzheczypospolitej Polskiej»). При цьому встановлені різні критерії для допуску юристів з країн Європейського Союзу та інших держав. Іноземний юрист повинен пройти тест на знання законодавства Польщі, тест на знання польської мови (усної та письмової), а також подати документи, які підтверджують його особу, наявність закінченої юридичної освіти та право на заняття адвокатською практикою. Допускається звільнення від тестування на знання законодавства, якщо закордонний правник доведе, що він займався юридичною практикою в Польщі безперервно протягом останніх 3-х років перед поданням документів. За допуск до отримання права на юридичну практику в Польщі сплачується внесок у розмірі 1850 злотих (12500 грн), розмір внеску змінюється щороку та розраховується від розміру мінімальної пенсії.
Українська юридична спільнота добре пам’ятає про Рішення Конституційного Суду України у справі про вільний вибір захисника від 16.11.2000 р., в якому Суд розтлумачив ст. 59 Конституції України, зазначивши, що фразу «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого й підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права та за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Цікаво, що у листопаді 2003 р. Конституційний Трибунал Польщі розглядав схожу справу №СК22/02, за якою ухвалив Рішення, що не тільки адвокати та юрисконсульти (пол. «radca prawny») можуть займатися юридичною практикою, але й будь-яка особа, котра має вищу юридичну освіту. Це Рішення Трибуналу дало «зелене світло» для юридичних бюро, які не зареєстровані в органах адвокатського самоврядування Польщі, вільно надавати юридичні послуги своїм клієнтам.
Варто відзначити, що у квітні 2006 р. Конституційний Трибунал Польщі розглядав іншу справу (№К6/06) про доступ до юридичної професії, за результатами якої ухвалив Рішення від 19.04.2006 р., в резолютивній частині якого зазначив: «Суд відзначає, що підготовка до професії, так само як і допуск до професії не може бути підданий необмеженій свободі та регулюватися ринком без встановлення й регулювання професійних та етичних вимог. Законодавець повинен суворо контролювати дотримання існуючих стандартів юридичної професії, у тому числі встановлювати відповідальність за неналежне надання правової допомоги. З метою охорони прав осіб, які користуються правовою допомогою, Конституційний Трибунал поділяє критику щодо неприпустимості надання правової допомоги поза контролем (у межах, встановлених законодавцем) її форм та якості з боку органів державної влади й органів місцевого самоврядування».
Цікаво, що станом на кінець червня 2011 р. (Польща стала членом ЄС з 1.05.2004 р.), в офіційних реєстрах було зареєстровано всього 57 іноземних юристів, з яких 12 – з країн-членів ЄС. У той же час, якщо подивитися сторінки міжнародних юридичних фірм, переважна більшість з них має офіс у Варшаві, а деякі – навіть в інших містах, де зосереджений великий бізнес (Вроцлав, Гданськ, Катовіце). Отже, насправді, в Польщі працюють тисячі іноземних правників, які не поспішають заявляти про себе офіційним шляхом. Це пов’язано з тим, що реєстрація іноземних правників (адвокатів) автоматично означає поширення на них етичних приписів та можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадку їх порушення. Через це іноземні правники «успішно користуються» Законом про свободу підприємницької діяльності, яка не підлягає нагляду з чийогось боку. Відсутність офіційної реєстрації іноземного адвоката в органах адвокатського самоврядування дозволяє обходити вимоги щодо рекламування адвокатських послуг та пошуку клієнтів. Таким чином, польські адвокати нарікають на те, що іноземні правники часто перебувають у кращому становищі, адже уникаючи формальної реєстрації, їх неможливо притягти до дисциплінарної відповідальності за порушення етичних норм юридичної професії.
Допуск іноземних правників та адвокатів на український ринок
Для початку трохи історії. Закон про адвокатуру, ухвалений 19.12.1992 р., передбачав, що адвокатом може бути «громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше ніж 2 роки, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України». Така юридична конструкція проіснувала до 2006 р., коли у ст. 2 Закону були внесені зміни, й громадянин України був замінений на «особу, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або, відповідно до міжнародних договорів України, дипломом іншої країни», а серед кваліфікаційних вимог додали володіння державною мовою. Новий Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність, який набув чинності 15.08.2012 р., закріпив це правило, за виключенням окремих положень. При цьому в новому Законі про адвокатуру окремо передбачена можливість здійснення адвокатської діяльності в Україні іноземним адвокатом відповідно до вимог цього Закону. Тож, розглянемо ці вимоги.
Однією з ключових умов, виконання якої необхідно для отримання права на адвокатську практику в Україні, є наявність вищої юридичної освіти. Закон про адвокатуру (ст. 6) конкретизує, що під повною вищою юридичною освітою у ньому розуміють освіту, здобуту в Україні, а також повну вищу юридичну освіту, здобуту в іноземних державах та визнану в Україні в установленому законом порядку. Мова йде про так звану «нострифікацію», або процедуру визнання дипломів іноземних країн, яку здійснює Міністерство освіти та науки України. Такий підхід зазнавав неодноразової критики в юридичній спільноті, адже, зважаючи на світові рейтинги ВНЗ, у яких українські виші посідають далеко не перші місця, іноземному правнику, який, наприклад, здобув освіту в Гарварді, Оксфорді, Кембриджі або Єлі та вирішив працювати в Україні, необхідно пройти процедуру визнання свого диплома («нострифікацію») в Україні, яка займає тижні, а інколи й місяці.
Порядок набуття права на адвокатську практику в Україні адвокатом іноземної держави врегульований ст. 59-61 Закону про адвокатуру. Іноземний адвокат, який має намір здійснювати адвокатську діяльність на території України, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем свого проживання чи перебування в Україні з заявою про його включення до Єдиного реєстру адвокатів України. До заяви додаються документи, які підтверджують право іноземного адвоката на адвокатську практику в іноземній країні, яку він представляє. Така заява розглядається КДКА протягом 10-ти днів, та у випадку відсутності підстав для відмови (передбачені законом), приймається рішення про включення іноземного адвоката до ЄРАУ. Цікаво, що на сайті Національної асоціації адвокатів України є Рішення Ради адвокатів України №155 від 1.06.2013 р. «Положення про Перелік документів та процедуру включення іноземного адвоката до ЄРАУ», викладене англійською мовою. При здійсненні адвокатом іноземної держави адвокатської діяльності на території України на нього поширюються професійні права та обов’язки адвоката, гарантії адвокатської діяльності, визначені законом.
Розмір щорічного внеску для іноземних адвокатів
Розмір щорічного внеску, який іноземні адвокати повинні сплачувати до органів адвокатського самоврядування, визначений Рішенням Ради адвокатів України №157 від 1.06.2013 р. та складає еквівалент 20-ти мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, за який сплачуються внески. Отже, на 2016 р. внесок складає 27560 грн, що дорівнює 4060 злотим за сьогоднішнім курсом. Тобто внески для іноземних адвокатів в Україні щонайменше вдвічі більші за внески іноземних адвокатів у Польщі.
ВИСНОВКИ
Ринки адвокатських та юридичних послуг Польщі та України мають багато спільного й перебувають у процесі формування, поступово переходячи на стандарти ЄС у цій галузі. Втім, Польща, на відміну від України, вже задекларувала монополію адвокатів на представництво інтересів у судах (за певними виключеннями), що відображено у Законі про адвокатуру та процесуальних кодексах. Що стосується юридичної практики, то зважаючи на Рішення Конституційного Трибуналу Польщі від 26.11.2003 р., юридичні фірми (бюро) можуть надавати юридичні послуги, посилаючись на Закон про свободу підприємницької діяльності, не реєструючись як адвокатські об’єднання в органах адвокатського самоврядування. На адвокатуру України ще очікує складний шлях реформ, який запровадить адвокатську монополію на представництво інтересів клієнта у судах, підвищить гарантії адвокатської діяльності та престиж адвокатської професії в цілому.