Кілька разів на місяць мені вдається швидко спакувати маленьку валізу, зібрати думки до купи, кинути в сумку якусь цікаву книгу та вирушити до станції метро «Вокзальна». Звичайно, не просто так. Я дуже люблю подорожувати, особливо залізницею. Саме потяги створюють ту необхідну атмосферу схвильованості перед майбутньою поїздкою, не дивлячись на те, робоча вона чи особиста, їду я відпочивати чи працювати в інше місто або в іншу країну.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Думаю, майже кожна особа, яка проживає на території України, мала змогу відчути на собі послуги ПАТ «Укрзалізниця». Нові швидкісні поїзди типу «Інтерсіті» зробили подорожі ще більш короткими та комфортними.
Однак хоча б хтось із вас потрапляв у ситуацію, коли на пересадку між рейсами залишається 7-10 хв, а потяг все ще в дорозі, тому ви просто не встигаєте на станцію для пересадки? Зі мною таке трапилося у минулому році. На превеликий жаль, тоді я не знала, що саме потрібно робити. Звичайно, я підійшла до касира «Укрзалізниці» та повернула собі вартість квитка на потяг, на який я спізнилася не за своєю виною (з відрахуваннями, комісіями та ін., але повернула). Точніше, повернула не кошти, а просто взяла квиток на наступний потяг у потрібному напрямку.
Зараз, вивчаючи дисципліну «Актуальні проблеми цивільного права», я дійшла висновку, що тоді можна було витребувати моральну шкоду за те, що мої плани у кінцевому пункті прибуття довелося змінити та перенести. «Моральну шкоду я б змогла отримати лише вигравши справу в суді», – подумала я. Проте тут все виявилося набагато складнішим. Виявляється, в нормативно-правових актах «Укрзалізниці» прописано положення, за яким особа має право отримати відшкодування лише за реальні збитки, тобто лише за вартість білету. Моральна шкода не відшкодовується.
«Що за нісенітниця?», – подумаєте ви. Всі ми знаємо, що шкода, завдана стороні, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, має бути відшкодована в повному обсязі (тобто і реальні збитки, і моральна шкода, і упущена вигода, і неотримані доходи). Однак лише не тоді, коли ви вирішили скористатися послугами ПАТ «Укрзалізниця».
Також ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, серед іншого, мають право на належну якість продукції та обслуговування.
П. 37.1. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 27.12.2006 р. №1196 передбачено, що пасажир має право на безпечне та своєчасне прибуття до місця призначення, яке вказане у проїзному документі, а також на обслуговування під час перевезення згідно зі встановленими нормами.
Тут також можна почати заперечувати, що норми Цивільного кодексу України є вищими за норми положень ПАТ «Укрзалізниця». Однак наші «компетентні» судді у такому випадку приходять до висновку, що положення ПАТ «Укрзалізниця» є нормами спеціальними, що нівелюють загальні норми, прописані в ЦК України.
У цей час мозок вже починає думати над ситуацією, що склалася, і постає одне-єдине запитання: «Ми точно прагнемо йти шляхом євроінтеграції чи, можливо, ми примкнули до табору євроазіатських колег?».
Нарешті в моїй голові вимальовується вся картинка. Ви тільки уявіть (розумію, що це майже нереально відтворити навіть в уяві), що потяги «Укрзалізниці» приходять вчасно до всіх пунктів призначення. Звучить, як казка! Чи не так? Проте ми ж самі дозволяємо таке свавілля «Укрзалізниці», адже ми просто звикли до того, що реальний час прибуття потягу і час прибуття потягу на паперах/білетах/інформаційних табло – це зовсім різні речі, які нібито й не мають збігатися.
Ніхто не звертається зі скаргами чи зверненнями до управління ПАТ «Укрзалізниця», тому, звичайно, що керівництво не звертає увагу на таку проблему. Вона ж, мабуть, менш актуальна, ніж закупівля нових потягів у Крюківського вагонобудівного заводу чи закупівля дизельного пального через систему Prozorro…
Однак я впевнена, що якби кожен пасажир «Укрзалізниці» витратив 5 хв свого часу на написання скарги кожного разу, коли потяг спізнюється хоча б на 1 хв, то керівництво звернуло б увагу та замислилося над реальними недоліками щодо вчасного прибуття потягів та можливими шляхами їх подолання.