Група народних депутатів нещодавно зареєструвала у Верховній Раді України законопроект №3101 від 21.02.2020 р. «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення рівномірного навантаження на суддів Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У пояснювальній записці до проекту закону зазначено: «Метою і завданням законопроекту є вирівнювання навантаження між суддями Великої палати Верховного Суду та зменшення навантаження на Касаційний адміністративний суд». Необхідність такого вирівнювання пояснюється тим, що деяких суддів ВП ВС впродовж року було залучено в якості доповідачів у 3-5 справах, в той час, як інших - більше, ніж у 200.
Для того, щоб це перевірити, пропонується зробити наступні кроки: «…із Єдиного державного реєстру судових рішень при введенні наступних пошукових реквізитів – «регіон суду - м. Київ», «найменування суду - Велика Палата Верховного Суду», період «надходження - з 15.12.2017», «форма судового рішення – постанова» та зазначаючи у полі «ПІБ судді» (дане поле на сайті дає можливість відстежити кількість справ, в яких певний суддя був доповідачем) прізвище судді Великої Палати Верховного Суду досить легко відстежити нерівномірність навантаження на суддів ВП ВС. При цьому при дослідженні результатів пошуку необхідно враховувати, що судді ВП ВС направляють до Єдиного державного реєстру судових рішень скорочений текст постанови та повний текст постанови у одній справі, а тому результати пошуку кількості постанов (наслідки розгляду справ по суті, в якій суддя був доповідачем) такий показник необхідно ділити принаймні на 2».
Ми зайшли на сайт Єдиного державного реєстру судових рішень, сформували запит і, дійсно, були трохи здивовані результатами. При порівнянні числа справ, у яких було залучено в якості доповідачів двох окремих суддів, виявилося, що в період з 15.12.2017 р. до сьогодні така кількість складає 7 проти 324.
Деякі судді останній раз були задіяні як доповідачі ще на початку 2019 р., а то й у 2018 р. Така ситуація складається через те, що автоматизований розподіл справ на суддів Великої Палати Верховного Суду наразі відбувається з урахуванням їх спеціалізації. Спеціалізація в адміністративних справах ставить суддю в більш завантажене становище у порівнянні з колегами, адже, наприклад, автоматизований розподіл скарг на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарної палати, а також апеляційних скарг, які підлягають розгляду Великою Палатою Верховного Суду, здійснюється тільки щодо суддів адміністративної юрисдикції.
Очевидним є факт, що при однаковому статусі та розмірі заробітної платні навантаження на суддів має разючу різницю. Ініціативні нардепи обурені такою несправедливістю і пропонують внести зміни до КАСУ, які б скасували врахування спеціалізації судді як обов’язкову умову при автоматизованому розподілі справ.
Один із «слуг», Роман Бабій, пояснив можливість таких змін: «Якщо суддя пішов у Велику Палату ВС, то він зобов’язаний розумітися на справах всіх юрисдикцій. Ці ж судді у складі ВП ВС розглядають ВСІ справи, приймають участь у дослідженні матеріалів ВСІХ справ, формують свою власну позицію по ВСІМ справам, голосують за прийняття рішення ВП ВС по ВСІМ справам, то чому вони не можуть бути доповідачем також по справам, які ВП ВС розглядає як суд першої чи апеляційної інстанції?».
Другою пропозицією депутатів є зменшення з п’яти до трьох мінімального складу суду для розгляду справ, які розглядаються Касаційним адміністративним судом, як судом першої інстанції.
Така ініціатива покликана зменшити навантаження на КАС ВС, адже нардепи впевнені, що в умовах розгляду справ Касаційним адміністративним судом, як судом першої інстанції, обов’язкова участь п’яти суддів в колегії не є необхідністю, а спричиняє лише надмірну плинність розгляду. Враховуючи, що апеляційною інстанцією в таких випадках виступає Велика Палата Верховного Суду, «слуги народу» виключають можливість виникнення помилок під час розгляду спору в цілому.
Після прийняття проекту закону планується підвищення кількості розглянутих Касаційним адміністративним судом справ з існуючих 79%, хоча навіть цей відсоток виглядає доволі привабливим в світлі українських реалій.
Насправді на перший погляд дана законодавча ініціатива викликає позитивні емоції. Прискорення судових механізмів та зменшення строку від першої «зустрічі» з судовими органами до отримання кінцевого результату не може не надихати.
Усі ми знаємо про ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку. Проте в нашій країні, на жаль, поняття «розумності» строків є дещо викривленим, і процеси, які тривають декілька і більше років, не є чимось новим. Хоча б невеликі зміни, які можуть покращити такий стан справ, будуть сприйняті заявниками з ентузіазмом. А що ж самі судді?
Не варто забувати, що вони, окрім відправлення правосуддя, можуть виконувати ще й інші обов’язки. Звернімося до Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді №8 від 14.12.2017. У документі йдеться, що рівень навантаження на суддів визначається з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов'язків. Тож, чи буде цілком справедливим «додавання роботи» деяким суддям? Відповісти важко.
Нагадаємо, зменшення навантаження на КАС ВС: з'явився текст законопроекту.