Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло рішення про проведення повної перевірки декларацій близько 500 чиновників. Перелік осіб виявився достатньо різноманітним, до нього увійшли як народні депутати, міністри, судді, так і деякі місцеві чиновники. Таке рішення НАЗК ґрунтується на Меморандумі про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом, що був ратифікований Верховною Радою України 08.11.2018 р. та передбачає проведення повної перевірки декларацій, з'ясування достовірності й точності оцінки задекларованих активів, перевірки на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до рішення, за кожним із суб'єктів декларування призначено відповідальну особу Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, а також уповноважену особу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, що будуть безпосередньо здійснювати повну перевірку декларацій. Особи для повної перевірки декларацій відбиралися за такими ознаками:
- службові особи, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, суб'єкти декларування, які обіймають посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків;
- у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;
- подана суб'єктом декларування декларація містить поле, в якому суб'єкт декларування обрав позначку «Член сім'ї не надав інформацію»;
- наявність інформації, отриманої від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей (така інформація має стосуватися конкретного суб'єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені);
- встановлено невідповідність рівня життя суб'єкта декларування задекларованим доходам і майну за результатами моніторингу способу життя такого суб'єкта декларування.
Обґрунтованість претензій НАЗК
Сьогодні більшість перевірок декларацій закінчується складанням адміністративного протоколу та направленням справи до суду або направленням подання до правоохоронних органів щодо наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення. Це пов'язано з тим, що НАЗК не бажає брати на себе відповідальність за прийняття остаточних рішень щодо результатів проведених перевірок.
Як свідчить практика юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», претензії з боку перевіряючих осіб можуть бути абсолютно безпідставними та надуманими. Трапляються випадки, коли НАЗК намагається довести факт спільного проживання осіб, які насправді не проживають з декларантом, а тому відповідно до антикорупційного законодавства вони не належать до членів сім'ї, а відомості щодо них не підлягають декларуванню. Інколи НАЗК доходить до абсурду і звинувачує декларанта в тому, що він не вказав у декларації майно, яке начебто знаходиться у нього в користуванні.
Частими є випадки, коли через нерозуміння законодавства «Про запобігання корупції», що є достатньо складним, особа під час заповнення декларації без жодного наміру не відобразила або неналежним чином відобразила певні відомості, що надалі може бути підставою для її притягнення до відповідальності.
Насправді, кожен чиновник має якісь проблемні моменти: хтось не пам'ятає свої видатки за банківськими картками, хтось забув про те, що отримував кредит чи позику протягом звітного періоду, хтось не пам'ятає всіх своїх доходів або згадує про отримання доходу, що перевищував 50 прожиткових мінімумів, лише під час заповнення щорічної декларації, коли про це необхідно було сповісти шляхом подання повідомлення про суттєву зміну майнового стану протягом 10 днів з моменту отримання доходу.
Процедура перевірки достовірності задекларованих відомостей складається з таких етапів:
- Проведення повної перевірки декларації уповноваженими особами НАЗК. На цьому етапі декларанту має бути направлений лист із пропозицією надати пояснення з копіями підтверджувальних документів. Про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство повинно письмово повідомити суб'єкта декларування та надіслати рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення.
- У разі виявлення порушень необхідно скласти адміністративний протокол, що має бути направлений декларанту для ознайомлення та подання відповідних заперечень. В деяких випадках потрібно направити подання до правоохоронних органів щодо наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення.
- Направлення матеріалів справи до суду.
Відповідальність за порушення антикорупційного законодавства
Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність передбачена ст. 172‑6 Кодексу України про адміністративні правопорушення за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 ПМ (на сьогодні від 192 100 грн до 480 250 грн).
Ст. 366‑1 Кримінального кодексу України передбачається кримінальна відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 ПМ (понад 480 250 грн).
У разі подання завідомо недостовірних відомостей щодо майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менше ніж 100 ПМ (менше ніж 192 100 грн), до суб'єкта декларування може бути застосована дисциплінарна відповідальність. До особи можуть бути застосовані такі санкції:
- Кодекс України про адміністративні правопорушення, залежно від тяжкості вчиненого правопорушення, передбачає накладення штрафу від 850 грн до 42 500 грн разом з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 1 рік.
- Кримінальний кодекс України передбачає штраф від 42 500 грн до 51 000 грн або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або позбавлення волі на строк до 2‑х років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3‑х років.
Судова практика
Аналіз судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить про те, що переважна більшість вироків за ст. 366‑1 Кримінального кодексу України (подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації) є обвинувальними.
Основна проблема при визнанні особи винною за ст. 366‑1 КК України полягає в обов'язковості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, що означає звільнення з посади. Найбільш поширеним видом покарання є громадські роботи, набагато рідше суди застосовують штраф і позбавлення волі. У разі засудження до позбавлення волі зазвичай застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням (або так зване «умовне засудження»).
Як свідчить судова практика, для постановлення обвинувального вироку достатньо доведення факту вчинення особою діяння у вигляді неподання, несвоєчасного подання декларації чи подання недостовірних відомостей у декларації. При цьому суди, як правило, не досліджують, умисно чи необережно діяла особа, презюмуючи наявність саме умислу, хоча далеко не завжди особа умисно скоює вищевказані дії.
Однак для захисту доведення відсутності умислу особи на декларування недостовірної інформації має бути одним з основних напрямків діяльності, тому що він є підставою для постановлення виправдувального вироку. Наприклад, вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.07.2018 р. у справі №298/1385/17 ОСОБУ_1, яку обвинувачували у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації, визнано невинною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366‑1 КК України, та виправдано за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
Суд мотивував вирок тим, що в судовому засіданні не було встановлено і стороною обвинувачення не доведено вину обвинуваченого у формі прямого умислу, тобто те, що декларант діяв умисно. В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що під час заповнення декларації не вказав заборгованість, яка виникла в результаті винесення рішення суду, оскільки в поясненнях про заповнення декларацій такий вид зобов'язань не передбачається. Після ознайомлення з роз'ясненнями щодо заповнення декларацій він робив спроби внести зміни до раніше поданих декларацій та в майбутньому подає такі відомості.
Оскільки у ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» та в декларації не зазначається вид зобов'язання, яке виникло на основі рішення суду, суд вважав, що обвинувачений дійсно міг не знати про необхідність внесення таких відомостей до декларації. Також суд врахував, що обвинувачений отримав зобов'язання до початку роботи в органах місцевого самоврядування, у 2015 р. борг фактично не повертався, що не могло змістовно змінити майновий стан. Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мала умислу приховувати таку заборгованість.
Ще одним можливим варіантом уникнення негативних наслідків обвинувального вироку є визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення та дійове каяття, у зв'язку з яким особу можуть звільнити від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження. Наприклад, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.11.2018 р. у справі №595/1148/18 було звільнено ОСОБУ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366‑1 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Підставою для постановлення вироку було те, що обвинувачена ОСОБА_1, яка звернулася з клопотанням про її звільнення від кримінальної відповідальності, вперше притягувалася до кримінальної відповідальності, після вчинення злочину щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину. Окрім того, вчинене обвинуваченою ОСОБОЮ_1 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366‑1 КК України, класифікується як умисний некорупційний злочин невеликої тяжкості. Цим кримінальним правопорушенням шкода не була завдана. Також суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_1 подала у встановлений законодавством спосіб декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 р. та 2017 р.
Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» має позитивну практику вирішення спорів з НАЗК. Наприклад, у справі щодо Максима Конобаса суд встановив відсутність підстав для притягнення депутатів Київської міської ради до відповідальності за порушення антикорупційного законодавства у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Незважаючи на те, що обов'язок щодо подання чиновниками електронних декларацій з'явився зовсім нещодавно, сьогодні в судовому реєстрі вже міститься близько 10 тис. рішень (сукупно в адміністративних та кримінальних справах). Чи поповнять цей перелік нові рішення та в якій кількості, буде відомо найближчим часом.