У грудні 2017 р. Програма «Адвокат майбутнього» на шпальтах «Юридичної Газети» публікувала результати опитування журналістів та адвокатів на тему комунікації та співпраці між ними. Нагадаємо, були опитані 85 журналістів та 110 адвокатів. За результатами, лише 2% адвокатів довіряють журналістам, натомість 27% — не довіряють. Тоді як адвокатам довіряють 22% журналістів, 7% — не довіряють. Водночас 71% опитаних як адвокатів, так і журналістів відповіли, що все залежить від ситуації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Аргументуючи свою недовіру до представників ЗМІ, адвокати зазначають, що здебільшого зіштовхувалися з «непрофесійністю журналістів», «випадками перекручування інформації» або «замовними матеріалами». Водночас журналісти зазначають, що часом у них траплялися випадки спілкування з адвокатами, коли ті «маніпулювали фактами», а також «піарили свого клієнта».
У співпраці з журналістами зацікавлена більшість (84%) опитаних адвокатів і лише 4% — ні. 54% опитаних журналістів також мають бажання та потребу комунікувати з адвокатами, 3% — не виявили такого бажання. Окремі представники медіа зазначили, що адвокати — це джерело інформації, експерти з правових питань. Існує реальна потреба в побудові партнерських відносин.
В опитуванні адвокати відповіли, що до співпраці з журналістами підштовхує те, що оприлюднення певної інформації в ЗМІ може надати певній справі чи проблемі значного розголосу, що може вплинути на сприйняття кейсу суспільством та на остаточне рішення.
На IV модулі третього сезону Програми «Адвокат майбутнього» ми продовжили розвивати комунікативні навички адвокатів. Цього разу на тему «Зв'язки з громадськістю та медіа. Адвокація». Для чого комунікувати з журналістами та як це робити — читайте далі.
Для чого комунікувати з журналістами?
Медійність адвоката надає можливість висловити свою позицію з того чи іншого питання, бути впізнаваним та за бажання стати «лідером думки». Бути чи не бути публічним — вибір, звісно, кожного адвоката. Очевидно, це доречно, коли він бачить потребу в медійній підтримці для посилення захисту свого клієнта, себе особисто чи професійної спільноти. Звісно, це можливо за умови дотримання Правил адвокатської етики та за погодженням з клієнтом (у разі конкретної справи).
Комунікація адвокатів з медіа (журналістами) — це можливість вийти в публічний простір, представити свою позицію на противагу позиції обвинувачення чи протилежної сторони, розповісти історію свого клієнта чи висловити власну професійну думку щодо суспільно важливого питання.
Як знайти інформпривід у конкретному кейсі?
Як правило, журналісти цікавляться резонансними справами або справами, в яких є суспільно-важлива проблематика. Наприклад, проблеми внутрішньо переміщених осіб, військових, справи щодо домашнього насильства, шахрайства, щодо вразливих верств населення тощо. Подивіться на свій кейс з позиції суспільної важливості. Можна також знайти прецеденти та заручитися підтримкою учасників аналогічних кейсів.
Для привернення уваги до справи адвокат може організувати прес-конференцію чи брифінг. Маючи нагоду, варто познайомити журналістів з головним героєм сюжету, надати їм можливість з ним поспілкуватися (принаймні у присутності адвоката, якщо це не зашкодить розгляду справи). Важливо завжди пам'ятати про принцип «не нашкодити» клієнту.
«Лідери думок»
Адвокат може бути публічним поза процесом і стати «лідером думок», взявши на себе просвітницьку функцію. Зокрема, аналізуючи законопроекти, ініціативи державних органів влади з позиції захисту прав і свобод людини, їх впливу на повсякденне життя людей тощо. Такий коментар аудиторія сприйматиме з більшою довірою, аніж припущення журналіста чи інформацію від людини, яку в матеріалі/сюжеті називають «експертом».
Суспільство здебільшого оцінює адвокатське середовище за поведінкою, заявами окремого адвоката. Тому поява «лідерів думок», які здатні виходити в публічний простір, дотримуючись адвокатської таємниці, професійної етики, ставити на перше місце інтереси клієнта, уникати токсичної комунікації, сприятиме розвитку адвокатури загалом та підвищення до неї поваги.
Що потрібно журналістам?
Потрібно визначитися, з журналістами якого виду засобу масової інформації ви будете спілкуватися: друкованого, інтернет-видання, радіо чи телебачення. Необхідно розуміти аудиторію цього ЗМІ та формати, з якими він працює: короткі текстові матеріали чи телевізійні сюжети, аналітика чи розслідування. Зважаючи на ці чинники, залежить, як адвокату слід підготуватися.
Якщо адвокат знає, що на судовому засіданні будуть присутні ЗМІ, потрібно підготуватися до коментарів після нього. Питання журналістів стосуватимуться конкретної справи, в якій бере участь адвокат. Коментар повинен бути достатньо стислим і стосуватися позиції у справі. Варто до засідання підготувати декілька формулювань важливої для вас тези, яку ви маєте донести до суспільства. Допустимою практикою є повторювання однієї і тієї ж тези в різних форматах.
Кілька порад щодо комунікації з журналістами
Порада №1. Адвокату необхідно пам'ятати, що його коментар розрахований на читачів/глядачів, які зазвичай не розуміють специфічної юридичних лексики, процесуальних нюансів тощо. Журналісти також можуть цього не розуміти та не розуміють у більшості випадків. Отже, потрібно все пояснити «людською мовою». Залишіть закони для правничої спільноти.
Порада №2. Варто називати конкретні приклади чи яскраві нюанси, які зачепили б увагу як журналістів, так і споживачів інформації. Можливі посилання на власний досвід («Я також водій і знаю, що…»), акцентування на подібній проблемі в суспільстві («Ми всі є свідками того, що маломобільні групи населення майже не мають можливості вільно пересуватися містом, а мій клієнт став заручником саме цієї проблеми…»).
Порада №3. Адвокат повинен сформулювати основний меседж і кілька разів його повторювати під час спілкування з журналістами, щоб навіть після редагування чи монтажу розмови його думка залишилася зрозумілою та цілісною.
Порада №4. Використовуйте статистичну інформацію, документи, що стосуються справи. Ця інформація є цінною для ЗМІ. Якщо йдеться про аналітичний матеріал чи розслідування, адвокат може надати журналісту «глибшу» інформацію, в тому числі розповісти про судову практику або проблеми законодавства.
Порада №5. Якщо журналіст ставить питання, на які адвокат не може відповісти через адвокатську таємницю, про це потрібно прямо сказати. Слід пам'ятати, що завжди є публічна частина інформації, яка була озвучена, наприклад, під час засідання, тому адвокат може повторити цю інформацію в іншому форматі й донести свій важливий меседж.
Варто пам'ятати, що журналісти здебільшого не мають юридичної освіти та не розбираються в тонкощах юриспруденції, не знають усього законодавства і справи. Часто журналісти можуть відвідувати кілька заходів/засідань на день. На цьому їхнє відстежування цієї теми може закінчитися. А на наступне ваше засідання прийде вже інший журналіст, який ставитиме ті ж самі питання і проситиме розказати все від початку. Тому коментар адвоката має бути розлогим і зрозумілим, схожим на цілісну історію з аргументуванням своєї позиції. Головне — «не юридична» мова позбавлена канцеляризмів.
Адвокату потрібно завжди бути готовим надати коментар журналістам. Це стосується не лише підготовленого меседжу. Необхідно думати про «картинку» для телевізійників чи фото, що можуть бути опубліковані за підсумками окремого судового засідання чи певної події.
Чи потрібно все коментувати?
Звісно, ні. Не потрібно бути фахівцем з усіх питань. Спеціалізація адвоката підвищує його цінність. Якщо журналісти ставлять питання, які не стосуються діяльності адвоката, можна їм відмовити у коментарі. Найкраще — порадити колегу, що спеціалізується на питаннях, якими цікавляться представники ЗМІ.
Особисті контакти
Адвокату варто напрацьовувати пул журналістів, які висвітлюють теми, в яких він спеціалізується. Також не слід соромитися особисто ініціювати розмову (під час зустрічі або телефоном), щоб розповісти про свою справу чи конкретну проблему, яку він може запропонувати висвітлити. Журналіст оцінить, чи зможе він за неї взятися (або принаймні прийме таке рішення після спілкування з редактором). Якщо ні, то він знатиме, що саме ви займаєтеся цією справою. Можливо, в майбутньому ця інформація приведе вас обох до співпраці. Якщо ви знаєте журналіста і побачили в його матеріалі юридичну помилку (плутання поняття «вирок» і «запобіжний захід»), потрібно дати йому про це знати та роз'яснити проблему. Це може бути кроком на шляху до побудови партнерства.
Будьте відкритими до журналістів. Не відмовляйте їм у контакті, у роз'ясненні норм законодавства (навіть без посилання на вас). Пам'ятайте, що ви напрацьовуєте комунікацію, що може принести вам інформаційну підтримку (часом навіть захист) та сприятиме вашому професійному зростанню. Водночас не забувайте, що ваша співпраця не повинна вам зашкодити, а також вашим клієнтам та професійному середовищу.
Співпраця адвокатів і журналістів є важливою не тільки для них. Якщо вміло використати наявні в обох сторін інструменти, в результаті можна отримати підвищення рівня правової культури суспільства, вдосконалення правопросвітницької функції та покращення ситуації з рівнем дотримання прав людини в країні.
Коментар:
Катерина Самардак, G9
Я маю чимало контактів представників ЗМІ на місцевому рівні. Однак зазвичай я уникала з ними спілкування. Я вважала, що для мене це зайве, мовляв, не знаю, яким буде результат висвітлення моєї позиції в ЗМІ. Мені здавалося, що важливо те, що я роблю як адвокат у справі, тому яка різниця, чи буде про це хтось знати, чи ні. Після модуля я дійшла висновку, що медійність — це необхідність з позиції іміджу, якщо я хочу розвиватися далі.
Окрім того, я змінила своє ставлення до соцмереж. Долучила чимало контактів, які раніше відкидала, оберігаючи себе від надмірної публічності. Хоча я давно не використовую Facebook як сторінку, де розповідаю про особисте життя, тому, мабуть, варто використовувати її як платформу для професійної дискусії. Також модуль вплинув на мене щодо аналізу моїх постів. Я зауважила, що майже ніколи не пишу про себе, а клієнтам цікаво, яка я людина. До того ж я не писала про свої перемоги, що все-таки варто робити час від часу.
Нещодавно я давала коментар одному телеканалу. Використовуючи поради тренерів модуля, змогла говорити коротко, чітко. Журналістка була дуже задоволена співпрацею. Звісно, я бачу теми, з якими хотіла б виходити на комунікацію з журналістами. Зокрема, я веду церковні теми, які потребують висвітлення. Думаю, саме цим я зараз займуся, адже відчуваю, що потрібна інформаційна підтримка.
Наталія Бухта, G10
Після четвертого модуля я змогла набагато ширше використати можливості комунікації з журналістами, хоча і раніше з ними контактувала. Однак я вирішила вийти на комунікацію з пресою з одним кейсом свого нового клієнта. Клієнт звернувся до мене, коли самотужки намагався владнати земельне питання, що затягнулося в його ситуації більше ніж на три роки.
Мій клієнт — спадкоємець земельної ділянки. Весь цей час він змушений був доводити, що земля — власність його родини. Спочатку клієнт самостійно боровся за свою справу, а згодом прийняв рішення звернутися за допомогою до адвоката. Після тренінгу я вирішила звернутися з проханням висвітлити ситуацію журналістів. Більше ніж тиждень я переконувала клієнта в такій необхідності. Коли ми звернулися до працівниці Державного земельного кадастру, я попередила, що ми приїдемо з журналістами. За годину знайшлася «чарівна кнопка» — клієнт отримав довгоочікуваний документ, який підтверджував майнові права його родини на земельну ділянку.
Цей кейс свідчить про те, що спільними зусиллями адвоката і журналістів можна досягти позитивного результату. Нам не довелося навіть йти до суду. Звісно, так закінчуються не всі історії. Я переконана, що залучення журналістів вкрай необхідне для можливості розповісти суспільству про реальні проблеми, поділитися своїм досвідом та досягти результату.
Спілкування з медіа у мене буває достатньо часто. Я працюю з проектами Ради Європи щодо домашнього насильства, прав внутрішньо переміщених осіб тощо. Зокрема, я веду справу щодо домашнього насильства в Європейському суді з прав людини. Щоправда, ситуація, коли журналісти самі цікавляться темою чи справою, якою я займаюся, відрізняється від тієї, коли я зі своєю ініціативою виходжу з ними на комунікацію.
Як правило, у другому випадку можу більш точно розповісти про певну проблему, пояснити її деталі. Тому раджу колегам активніше комунікувати із ЗМІ. Адже мій кейс, на щастя, закінчився позитивно, хоча іноді доводиться довго добиватися справедливості.
***
Матеріали, викладені у цій статті — це особисті думки автора. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат майбутнього», ВГО «Асоціація правників України», ВГО «Всеукраїнське об'єднання адвокатів, які надають БПД» та Посольства США в Україні.