Реалії нашого життя змушують суспільство формувати нові правові механізми для врегулювання тих чи інших суспільних відносин.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Початок та проведення антитерористичної операції (далі – АТО) на сході країни призвело до необхідності формування нового блоку законодавчих актів, спрямованих не лише на регулювання процедури проведення антитерористичної операції, але й передусім на врегулювання статусу фізичних осіб, які безпосередньо беруть участь в АТО.
Законодавчі передумови
Ще до початку проведення антитерористичної операції правовий статус та соціальні гарантії військовослужбовців було врегульовано низкою нормативно-правових актів, зокрема: Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Із прийняттям Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та фактичним початком бойових дій на сході України чинне законодавство України щодо правового статусу та особливо гарантій військовослужбовців потребувало вдосконалення та адаптації до чинних соціально-правових умов.
Так, станом на сьогодні соціальні гарантії учасників АТО та їхніх сімей врегульовані зазначеними нижче нормативно-правовими актами: законами України «Про боротьбу з тероризмом»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про військовий обов’язок і військову службу»; «Про Збройні Сили України»; «Про Національну Гвардію України»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; «Про державну прикордонну службу»; Кодекс цивільного захисту України; Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Визначення поняття «учасник АТО»
Перш ніж визначати соціальні гарантії учасників АТО, необхідно визначити, які особи потрапляють під зазначений термін.
Визначення «антитерористична операція» міститься у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», який хоча і був прийнятий ще в 2003 р., однак зазначений термін з’явився у ньому лише у 2014 р.
Так, «антитерористична операція» – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Перелік населених пунктів, на території якої проводиться АТО, визначена розпорядженням Кабміну №1053 від 30.10.2014.
Щодо безпосередньо учасників АТО, то чине законодавство України не виділяє їх в окрему категорію, а прирівнює до учасників бойових дій. Згідно з п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб, які належать до учасників бойових дій, віднесено: військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції.
Порядок надання статусу учасника бойових дій регулюється Постановою КМУ «Про затвердження порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» від 20.08.2014 №413.
Так, відповідно до п. 2 Постанови №413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобовʼязаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзвʼязку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції; працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.
Водночас зазначена постанова Кабінету Міністрів України №413 виключає можливість отримання статусу учасника бойових дій, а відповідно і на соціальний захист, значної категорії громадян, які безпосередньо беруть участь в АТО. Так, поза увагою законодавця залишились співробітники Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби, які також, у межах своєї компетенції, безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції та забезпеченні її проведення, що передбачено, зокрема Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та іншими визначеними законами.
Окрему групу осіб, які так само залишились поза увагою законодавця, є добровольці і члени добровільних батальйонів та формувань, які так само беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.
Слід зазначити, що питання правового статусу добровольців є наразі однією з найгостріших. Це пов’язано з тим, що станом на сьогодні кількість осіб-добровольців, які безпосередньо беруть участь в АТО, є досить значною, однак оскільки законодавець не прирівнює їх до учасників бойових дій, останні фактично позбавлені будь-яких гарантій та пільг.
Щодо незахищеності добровольців наголошує і Міністерство оборони України, зазначаючи, що: « … на сьогодні «добровольці», з яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, не мають чітко визначеного юридичного статусу, у звʼязку з чим зазначені особи залишаються незахищеними (чинним законодавством не передбачено визнання зазначеної категорії осіб учасниками бойових дій, а отже, вони позбавлені відповідних пільг і виплат у разі поранення чи загибелі)…».
З метою вирішення наявної проблеми, станом на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано законопроект №1688 від 30.12.2014 «Про внесення зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», яким запропоновано надати право на встановлення статусу учасника бойових дій особам, які у складі добровольчих формувань територіальної оборони, що були створені державними чи громадськими організаціями, або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи у районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що надалі такі добровольчі формування та самоорганізації були залучені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України чи Національної гвардії України.
Втім, поки зазначений законопроект остаточно Верховною Радою України не прийнятий, питання надання соціального захисту добровольців, які беруть участь в АТО є, на жаль, не врегульованим.
Процедура отримання статусу учасника бойових дій
Як вже було зазначено вище, порядок надання статусу учасника бойових дій регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» від 20.08.2014 №413.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймає міжвідомча сією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із залученням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзвʼязку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
Для надання статусу учасника бойових дій командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобовʼязані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі – комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи і подають їх на розгляд міжвідомчої комісії, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісією, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, щодо яких вони подані, свідків, представників державних органів та у місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію.
У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.
У разі відмови у наданні статусу учасника бойових дій питання надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики.
Втім, з огляду на практику, саме з питання надання особі статусу учасника бойових дій, станом на сьогодні виникає найбільше спірних питань. Передусім це чинник бюрократії, оскільки не завжди командири (начальники) військових у необхідний строк готують та передають до комісії необхідні документи. Крім того, питання статусу учасника бойових дій приймається, як правило, в терміни, що значно перевищує тридцяти денний термін.
У цьому випадку такі дії, або навпаки бездіяльність як з боку державних органів може бути оскаржена у судових органах, у порядку адміністративного судочинства.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень вже міститься чимало рішень за адміністративними позовами учасників АТО щодо оскарження бездіяльності державних органів у сфері надання статусу учасника бойових дій, зокрема Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2015 у справі №826/20594/14, Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №804/1475/15, Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 у справі №825/1376/15-а.
Види соціальних гарантій
Як вже було зазначено вище, правовою підставою для отримання будь-яких пільг та гарантій є наявність у фізичної особи статусу учасника бойових дій.
Щодо самих гарантій, то їх можна поділити на декілька категорій.
У сфері трудового права – це гарантія збереження місця роботи на час проходження військової служби, так, за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (ст. 119 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу»).
Так, само, за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців (ст. 39 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу»). Більше того, час перебування громадян України на військовій службі (зокрема в особливий період) зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
З додаткових гарантій у сфері трудових правовідносин, слід відзначити, що військовослужбовцям надається додаткова відпустка та пріоритети у працевлаштуванні.
У сфері грошової компенсації, законодавець так само передбачив для учасників АТО додаткові фінансові виплати. Так, п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так само, на весь час проходження військової служби учасникам АТО здійснюється грошове забезпечення в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Слід зазначити, що військовослужбовці, які мобілізовані, звільняються від штрафних санкцій за фінансовими, податковими зобов’язаннями, а також ненарахування їм процентів за користування кредитом.
Щодо гарантій у сфері соціального забезпечення, то учасники бойових дій мають 75-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирна плата) у межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. м загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. м на сім’ю) та 75-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання.
З додаткових гарантій слід зазначити і безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, зокрема внутрішньорайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання та право на першочергове забезпечення житлом.
Отже, загалом чинне законодавство України містить досить значний перелік соціальних гарантій для осіб, які безпосередньо беруть участь в АТО, однак найбільше труднощів виникає безпосередньо на стадії підтвердження статусу учасника бойових дій. Через недосконалість законодавства та бюрократизм процедури досить значна частина учасників АТО фактично не матиме змоги реалізувати передбачені законодавством права.