Знак заборони (перекреслений фотоапарат) і застережливе попередження доглядача у разі спроби зафіксувати на пам'ять твір мистецтва знайомі багатьом туристам – відвідувачам закордонних та вітчизняних музеїв. Однак, якщо відвідувач хоче сфотографувати твір з постійної експозиції музею, що перейшов у суспільне надбання, юридично він має на це повне право.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Заборона на фотографування в музеях – це захист збереження творів чи порушення громадянських прав? У більшості закордонних музеїв аматорська фотозйомка або зовсім заборонена, або коштує чималих грошей. У найбільших музеях світу ставлення до відвідувачів, які фотографують твори в експозиції, та правила, що регулюють цей процес, дуже відрізняються. Відвідувачі губляться в різних правилах, встановлених в музеях, навіть в одному і тому ж місті.
Хоча окремі музеї дозволяють фотографування для особистого користування у своїх постійних експозиціях, фотокамери тепер звинуватили в тому, що вони є причиною «спалахів гніву» в інших відвідувачів. Вважається, що вони провокують напруженість між тими, хто просто насолоджується мистецтвом, і тими, хто його фотографує.
Нещодавно амстердамський Музей Ван Гога знову ввів заборону на фотозйомку в особистих цілях нібито через те, що вона викликає роздратування в інших відвідувачів. Спочатку зйомка була дозволена на численні прохання тих, хто сподівався зробити фотографії робіт Ван Гога. Однак музей відвідують 1,4 млн осіб у рік (88% з них туристи), в результаті чого його тісні зали завжди переповнені. Тому дозвіл на зйомку призвів до постійних конфліктів між тими, хто хоче мати вільний простір для своєї камери, й тими, хто бажає просто помилуватися картинами.
Ще 10 років тому фотозйомка в музеях була заборонена, оскільки більшість тодішніх камер вимагала використання спалаху в закритому приміщенні. Виробництво та широке поширення цифрових фото апаратів (у тому числі тих, що вбудовані у смартфони), здатних передавати якісне зображення при слабкому освітленні, сприяло загостренню проблеми та нинішній плутанині у правилах. Багато відвідувачів прагнуть неодмінно сфотографувати своїх супутників або самих себе (модні зараз «селфі», автопортрети, зроблені на телефон).
Цим явищем зацікавилися навіть психологи. У Ферфілдському університеті (США) нещодавно було проведено дослідження психології відвідувача музеїв. Психолог Лінда Хенкель довела, що ті, хто знімають у музеях, пам'ятають менше робіт та деталей, ніж ті, хто тільки на них дивився. «Коли ви натискаєте на кнопку затвора, ви посилаєте сигнал своєму мозку, який говорить до нього: «Я тільки що доручив цю справу зовнішньому виконавцеві, камера буде пам'ятати це для мене». Фотографії – це трофеї. Ви хочете показати людям, де ви були, замість того щоб сказати собі, що це важливо, я хочу це запам'ятати», – пояснює Хенкель.
Виставки
Дещо інша ситуація з виставками. В угоді про проведення виставки нюанси теле-, відеота фотозйомки завжди чітко прописані в окремому розділі. Це єдина практика в усьому світі. Зазвичай вона має відпрацьовані формулювання і звучить приблизно таким чином: «Зйомка дозволяється лише на прес-конференції, для некомерційної реклами, для каталогу виставки». Тому на дверях експозиційних залів, у яких розгорнута якась виставка, відвідувачі можуть побачити спеціальне зображення, яке забороняє проведення зйомки.
У мадридському «Прадо» або музеї Родена ви ні за які гроші не отримаєте таку можливість.
Однак поступово все більше галерей відмовляються від цього правила, посилаючись на те, що відвідувачі все одно його порушують. Наприклад, Лувр скасував заборону на фотографування ще у 2005 р., а лондонський музей Вікторії та Альберта навіть завів спеціальний інтернет-ресурс, на якому відвідувачі можуть обмінюватися знімками.
Відомі світові музеї відкривають доступ до робіт, що перебувають в їхній власності (передані на зберігання тощо), та викладають якісні фотографії естампів, картин, плакатів, книг зі своїх колекцій у мережу Інтернет. Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, Британський музей у Лондоні, Рейксмузей та Музей Ван Гога в Амстердамі, Національна галерея мистецтва у Вашингтоні та багато інших спрямовують значні зусилля на те, щоб сфотографувати та оцифрувати кожен експонат колекції, створивши високоякісне зображення, а також надати можливість віртуально пройтися галереями та зробити їх огляд доступним для всіх зацікавлених (за наявності комп’ютера або мобільного пристрою).
З 01.04.2015 р. право на безкоштовне фотографування експонатів надали відвідувачам Ермітажу (м. Санкт-Петербург) – одного з найбільших у світі художніх і культурно-історичних музеїв. При цьому зауважено, що мова йде про зйомку, яка не має комерційних цілей.
Нещодавно заборону на фотографування в музеї Орсе порушила міністр культури Франції, опублікувавши фотографію картини П'єра Боннара на своїй сторінці в Instagram. До цього моменту культурний центр Парижа не дозволяв відвідувачам фотографувати шедеври, представлені в ньому. Однак музей переглянув свій регламент, тому відтепер дозволяється фотографувати картини смартфонами. Рішення про зняття заборони, введеної у 2009 р., було прийнято після того, як міністр культури Флер Пеллерен опублікувала в Instagram фото картини П'єра Боннара, ретроспектива якого відкрилася в музеї. Реакція інтернет-користувачів була миттєвою. Через численні протести дирекція пішла на поступки й дозволила фотографування шедеврів. Як зазначає Le Figaro, штативи для фотоапаратів, моноподи для селфі та спалах, як і раніше, залишаються під забороною.
В іноземних ЗМІ нещодавно поширилась інформація, що британські юристи підтримали кампанію стосовно того, щоб музеї країни дозволяли безкоштовно користуватися зображеннями шедеврів. Поки що йдеться лише про твори, на які закінчився термін дії авторського права. Провідні юристи вважають, що музеї Великобританії втратять право обмежувати зйомку експонатів зі своїх колекцій.
Підтримка експертів і науковців надала додаткової ваги кампанії, очоленій мистецтвознавцем та оглядачем лондонської The Art Newspaper Бендором Гросвенором. Її учасники виступають проти виплат винагороди музеям за відтворення зображень. У відкритому листі, опублікованому в листопаді 2017 р. газетою Times, 28 відомих вчених і діячів мистецтва зажадали від музеїв Великобританії припинити стягувати плату за тиражування робіт, авторське право на які закінчилося.
Активісти вважають, що британські інституції повинні дотримуватися політики відкритого доступу, яку проводять все більше музеїв світу. Наприклад, Королівська галерея Мауріцхейс у Гаазі та Фонд Барнса у Філадельфії нещодавно виклали в Інтернет у безкоштовне користування тисячі оцифрованих творів, звільнених від авторського права. Член палати лордів Валеріан Фрейберг закликає британський уряд вирішити цю проблему, а від Галереї Тейт вимагає перегляду її політики вже у 2018 р.
Лайонел Бентлі, професор Кембриджського університету, фахівець з інтелектуальної власності, наполягає на тому, що музеї не можуть пред'являти авторські права на «офіційні» зображення робіт, які історично їм належать. «Європейський суд дав зрозуміти, що для того щоб фотографії захищалися авторським правом, вони повинні бути оригінальними. Фотограф, який просто технічно знімає твір, навряд чи створює роботу, яка захищається авторським правом», – зазначив експерт.
Водночас Саймон Стоукс, партнер юридичної фірми Blake Morgan та автор відомої професіоналам книги «Мистецтво та авторське право», у своїх коментарях був більш обережний. Він попереджає, що британська інтерпретація європейських законів поки що не підтверджена судовими рішеннями. Крім того, у музеїв є інші юридичні обґрунтування для обмеження доступу до високоякісних фотографій.
Світова спадщина на теренах України
Музеї завжди були візитними картками держави, центрами збереження та популяризації історико-культурної спадщини. В Україні до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО занесені такі пам’ятки: Київський собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра, Ансамбль історичного центру Львова, Резиденція митрополитів Буковини та Далмації у Чернівцях, дерев’яні церкви Карпатського регіону України, античне місто-держава Херсонес Таврійський та його хора. До попереднього Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО внесено також додаткові пропозиції, серед яких культурний ландшафт та каньйон Кам’янця-Подiльського, iсторичний центр Чернiгова, Національний дендрологічний парк «Софiївка», Канiвський заповiдник «Могила Тараса Шевченка», Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила». До речі, останній є однією з найдавніших археологічних пам’яток не лише в Європі, але й у світі.
За словами професора Л. В. Чупрія, нині в Україні діє майже 5000 музеїв (у Польщі – 1075, в Австрії – 1600, у Великобританії – 1811, у Канаді – 2500). Однак лише 543 з них перебувають у державній та комунальній власності. Хоча кількість нових музеїв значно зросла, у порівнянні з першими роками незалежності, їх відвідуваність надзвичайно низька. У фондах музеїв зберігається близько 12 млн історичних пам’яток, але через обмаль площ в основних експозиціях представлено лише 3-5% фондів.
Одвічною проблемою музеїв є недостатнє фінансування. Витрати на розвиток музейної сфери не лише не зростають, але й зменшуються. Більша частина бюджету – видатки споживання. За підрахунками, до 85% бюджету українські музеї закладають на зарплату працівників, а 15% – на комунальні послуги. У розвинених країнах на оплату музейних фахівців виділяють 5-10% від загального бюджету.
В Інтернеті українські музеї також представлені недостатньо, лише близько 150 музеїв мають власні сайти (переважно без англомовної версії).
Єдиного підходу до фотографування в музеях у нас також немає. Відповідно до Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 р. №1147 (Положення про Музейний фонд), виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів здійснюється згідно з вимогами законодавства у сфері авторського права та з письмового дозволу музеїв, у яких вони зберігаються (п. 46 Положення). Теза «з письмового дозволу музеїв, у яких вони зберігаються» – це так зване «музейне застереження», яке певною мірою гальмує процес вільного використання творів.
Кабінет міністрів України 12.12.2011 р. затвердив постанову №1271 з новим Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, що перебувають у державній та комунальній власності. У п. 5.4. зазначено, що заклади мають право на «надання послуг, пов’язаних із проведенням фото-, кіно-, відеозйомки, аудіозапису». Це головна (та єдина) підстава для стягнення плати за фотографування у постійних експозиціях державних музеїв в Україні. Важливе уточнення: якщо державний музей не стягує цю платню, то послуга надається безоплатно, а не автоматично прирівнюється забороні фотозйомки. Музей є громадським простором, тому судова практика спирається на ст. 307 Цивільного кодексу, яка хоча і стосується захисту фізичних осіб, а не прав інтелектуальної власності, тлумачиться як дозвіл на фотозйомку взагалі.
Зазвичай забороняється зйомка з використанням штативу та (або) дзеркальної камери, але відповідних стандартів не існує. Мета такої заборони – економічна, тобто стимулювання придбання у крамниці музею листівок, альбомів, каталогів тощо, а також захист авторських прав. Музей дійсно має право на «першу публікацію», а також «продаж у неспеціалізованих магазинах (кіосках, лотках) видань про фонди та діяльність бібліотек, музеїв, картинних галерей, виставкових залів, заповідників, інших закладів культури та мистецтва, репродукцій, наборів листівок, афіш, плакатів (у тому числі із зображенням творів мистецтв, пам’яток літератури), а також сувенірних виробів, значків, виробів народних промислів, декоративно-ужиткового мистецтва» (Перелік платних послуг, №1271 п. 10).
Водночас таке право музеїв не є підставою для заборони фотографування взагалі. Що стосується комерційного фотографування, тобто використання отриманих таким чином зображень для виготовлення та продажу тиражованих творів, то до того як це сталося, склад злочину відсутній, а підозра у скоєнні злочину в майбутньому є бездоказовою. Отже, вимагайте дотримання ваших прав!
Про відсутність уніфікованого підходу цій справі свідчить наведена нижче інформація з сайтів деяких українських музеїв.
Національний науково-природничий музей НАН України: «Фотографування в музеї дозволено у разі наявності стікера, який не потрібно знімати до закінчення огляду експозиції. Професійна (комерційна) фото- та відеозйомка, тиражування та публікація фотографій експонатів музею можливі лише з дозволу дирекції музею».
Національний музей Тараса Шевченка: «Фотографування у фойє музею – безкоштовне. Вартість комерційної фотозйомки в інтер'єрах музею (1 год) – 200 грн. Вартість зйомки в інтер'єрах музею (1 год) – 500 грн».
Музей Ханенків: «Фотографування з приватною (некомерційною) метою без штатива та спалаху у залах експозиції – 180 грн. Фотографування з приватною (некомерційною) метою без штатива та спалаху в холі музею – 25 грн. Фотографування урочистих подій в інтер'єрах музею (весільна зйомка) – 750 грн. Фотографування на мобільні прилади – безкоштовне».
Державний політехнічний музей: «Фото та відео. Позиція щодо фотографування для персонального використання ще не визначена. Тому за дозволом на фотографування в кожному окремому випадку звертайтеся, будь ласка, до персоналу та адміністрації музею. Для фотографування мобільними телефонами дозвіл не потрібен. Фото-, відео- та кінозйомка, яка проводиться з професійною чи комерційною метою або потребує спеціальної підготовки місця зйомки, або проводиться з використанням стаціонарної апаратури, можлива лише за попереднім узгодженням з керівництвом університету. Будь ласка, звертайтеся до адміністрації музею для отримання подальшої інформації».
Музей історичних коштовностей – золота скарбниця України: «Додаткові платні послуги: фотосесія в музеї – 300 грн, відеозйомка в інтер'єрах музею – 300 грн».
В музеї «Пирогово» суворо забороняється фотографувати інтер'єри селянських хат і церков. Фотозйомка в експозиції коштує 15 грн.
Мабуть, одним із винятків є Національний художній музей України, в якому ще у квітні 2013 р. було скасовано заборону (яка існувала ще з радянських часів) на фотографування в експозиції.
Стрімка цифровізація спонукає музеї перебиратися в онлайн і шукати нові методи комунікації з аудиторією. Одним з них став День селфі, який вперше відбувся у 2014 р. За 4 роки проведення флешмобу у Facebook, Instagram і Twitter з'явилися тисячі знімків з хештегом #MuseumSelfie.
17.01.2018 р. українські музеї приєдналися до міжнародної акції в межах проекту Culture Themes – День селфі в музеї. У цей день дозволяється фотографувати навіть в тих музеях чи пам'ятниках культури, які зазвичай закриті від об'єктивів камер і фотоспалахів. Наприклад, один раз на рік для охочих зробити селфі відкритий Софійський собор. В інші дні фотографуватися всередині Софії Київської заборонено. Крім того, музеї в цей день усіляко намагаються залучити відвідувачів. Так, Музей Ханенків як фон для знімків надав унікальний найстаріший в Україні перський килим і картину Михайла Врубеля «Дівчинка на тлі персидського килима». Також у межах святкування Дня селфі в музеї відвідувачі викладають свої знімки на фоні експонатів у соціальних мережах з хештегом #MuseumSelfie.
В Україні ця акція пройшла вже вчетверте. Якщо у 2016 р. до флешмобу долучилося 50 українських музеїв, то у 2017 р. – вже понад 60. Як показує аналіз, у День селфі кількість відвідувачів значно зростає. Дуже тішить, що це люди різних вікових категорій. Зазвичай фотографування в музеї лімітоване, платне або взагалі заборонене. Натомість у День селфі робити фото можна цілком безкоштовно та безперешкодно (за умови фотографування без спалаху).
Art Project Google
Сьогодні ІТ-технології дозволяють відвідати музей, не виходячи з дому. На ресурсі Art Project Google зібрано 30 тис. творів архітектури, скульптури та живопису з 150 колекцій, що експонуються в 40 країнах. Користувач обирає на головній сторінці, наприклад, віденський музей Альбертіна, а потім тисне кнопку «Перегляд залів» або «Перегляд творів». Після цього відвідувач може створити свої власні колекції та надати доступ до них іншим користувачам.
Політика відкритого доступу поступово знаходить підтримку в Україні. Нещодавно корпорація Google разом з Міністерством культури України презентували проект – віртуальний тур по музеях. Відтепер ви можете відвідати бажані українські музеї просто неба, не виходячи з дому. Ідея полягає в тому, щоб у людей була можливість переглянути експозицію закладу, перш ніж його відвідати.
В межах проекту вже оцифровано 7 українських музеїв, а саме: «Пирогово» і «Мамаєва Слобода» у Києві, «Шевченківський гай» у Львові, заповідник «Хортиця» у Запоріжжі та резиденція Богдана Хмельницького. Тепер можна не просто відвідати музеї онлайн, але й вивчити архітектурну будову зсередини. Для цього потрібно лише обрати музей і пересуватися по 360-градусних панорамах. Можна також увімкнути голосовий супровід, який розповість (трьома мовами) про культурне надбання України. Для цього потрібно перейти за посиланням.
Інший мистецький проект пошукового гіганта Google Art Project дозволяє кожному, хто має доступ до мережі, відвідати найбільші світові музеї онлайн. Усього 17 музеїв з 9 країн, 385 виставкових залів та 400 різних художників тепер у вільному доступі в мережі Інтернет. Для відвідувачів віртуальних музеїв пропонується 1060 фотокартин у високій роздільній здатності. Вони доступні за посиланням.
Проект Google Art Project використав такі технології як Picasa, App Engine і Street View, щоб створити велику віртуальну базу робіт з різних музеїв світу. Проект інтерактивний: відвідувачі можуть створювати власні списки шедеврів та ділитися ними з друзями. За допомогою технології Street View можна також «пройтися» залами відомих музеїв. За словами творців Google Art Project, в майбутньому вони планують розширити проект, зробивши демократичним доступ до мистецтва.
Віднедавна у російських музейних працівників з'явився привід для занепокоєння. Підкомітет Держдуми з Інтернету та розвитку електронної демократії запропонував скасувати ст. 36 Закону «Про Музейний фонд Російської Федерації та музеї в Російській Федерації». У разі прийняття поправок можна буде вільно фотографувати будівлі музеїв та експонати. Заборонний знак (перекреслений фотоапарат), окремий квиток для фотокамери – все це може залишитися в минулому. Скасування будь-яких обмежень на зйомку в музеї перетворить російські храми мистецтва у світовий центр фото-свободи.
Однак думки відвідувачів стосовно того, чи потрібне це нововведення, розділилися. Музейні працівники категорично заперечують скасування ст. 36. Адже вона стосується як аматорської, так і комерційної зйомки. Це стане бажаним подарунком для тих, хто не проти заробити на державній колекції, переманивши покупців альбомів і листівок з музейних кіосків у приватні структури. Такі зміни загрожують втратою прибутку для музею, а також падінням якості мистецтвознавчої літератури.
Загалом, це не лише правова, але й економічна проблема, яка наразі є особливо актуальною для України. Це один зі способів, який дозволяє музеям легально заробляти позабюджетні кошти шляхом надання дозволів, видання книг, альбомів, листівок та іншої продукції. Це право будь-якого музею. Тому до вирішення цієї проб леми необхідно підходити виважено.