Безперечно, в сучасному світі відбувається швидка глобалізація різних процесів, розвиток усіх галузей та сфер суспільного життя. Не є винятком ментальність людини, що трансформується одночасно з розвитком усіх згаданих аспектів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме в такій ситуації суспільство з метою економії ресурсів (часу, коштів, енергії) намагається винайти нові чи вдосконалити наявні методи вирішення тих чи інших питань. Зокрема, одним з таких ефективних та методів є медіація.
Розвиваючись та вдало впроваджуючись у практику в країнах англо-саксонської правової сім’ї, медіація як спосіб вирішення спорів поширилася на більшість країн земної кулі, в тому числі на Україну. Як показує практика, медіація, тобто диспозитивний процес вирішення спорів посередником, є вигідною як для фізичних та юридичних осіб (адже це позбавляє їх бюрократичної тяганини, надмірної оплати послуг та витрачання найголовнішого ресурсу – часу), так і для держави (оскільки зменшується навантаження на судові органи, тому що багато спорів вирішуються у досудовому порядку). Доповнюючи ці слова, слід звернутися до праці Аніла Ксав’єра, який стверджує, що конфлікт є частиною нашого життя, тому потрібно вміти вирішувати його, необхідно вчитися уживатися один з одним. Неважливо, наскільки по-різному ми думаємо чи мислимо. Важливо, що певна група людей (медіаторів) допоможе знайти оптимальне вирішення проблеми.
Погоджуючись з такою думкою, варто зазначити, що вже сьогодні активно обговорюється процес впровадження медіації в наші реалії, а також існує проект закону «Про медіацію». Тому надзвичайно важливим для нас є пошук відповідей на такі питання: «У чому успіх медіації?», «Які головні критерії успішного впровадження такого інституту?», «Що потрібно врахувати для успішної дії медіації в Україні?» тощо.
Щоб отримати першу відповідь на ці запитання, слід звернути увагу на два типи медіації (їх ще називають «техніки медіації»). Перший вид – це так званий «FACILITATIVE STYLE OF MEDIATION». Суть цієї техніки полягає у якнайбільшому та найякіснішому застосуванні таких принципів як неупередженість медіатора, диспозитивність процесу та вирішення справи сторонами. Саме в такій первинній моделі медіації медіатор виступає суто посередником, який лише допомагає особам знайти спільне рішення. Таким чином, основне завдання медіатора полягає у створенні сприятливих обставин для сторін та допомозі у спільному вирішенні проблеми.
Другим видом медіації є так званий «EVALUATIVE STYLE OF MEDIATION». Його суть полягає в тому, що сторони наділяють медіатора правом на винесення рішення. У разі найбільш несприятливої ситуації, коли сторони не можуть домовитися про істотні умови, проблеми, аспекти, медіатор може прийняти рішення, яке буде обов’язковим для виконання усіма суб’єктами медіації.
Отже, перша відповідь на питання «У чому успіх медіації?» – це вдало підібрана модель, що об’єктивно відображає рівень розвитку ментальності суспільства та правової системи країни загалом. Оскільки рівень розвитку правової культури у більшості населення нашої держави, на нашу думку, порівняно низький, то актуальною та найбільш дієвою формою медіації є саме друга (так звана оціночна) форма медіації.
Наступним чинником успішності медіації, беззаперечно, є кваліфікований та компетентний медіатор. Проте, як зазначав вище згаданий вчений, юрист, медіатор Аніл Ксав’єр, це не просте питання, немає єдиної моделі, рішення яким має бути успішний медіатор.
Звичайно, неможливо визначити вичерпний перелік критеріїв, знань та рис, якими повинен володіти високопрофесійний медіатор. Однак з упевненістю можемо сказати, що така особа, передусім, має відповідати принципу компетентності. Тобто медіатор може бути залучений лише до тієї категорії справ, у якій він володіє достатнім рівнем знань та навичок.
Друга ознака, якій має відповідати медіатор – це вища освіта або, відповідно до проекту ЗУ «Про медіацію», професійно-технічна освіта. Важко як погодитися, так і не погодитися з цим положенням. Хоча, на нашу думку, особа може демонструвати приголомшливі результати навіть без вищої освіти, доказом цього є Стів Джобс та Марк Цукерберг. Отже, одним з елементів успіху медіації є не стільки вища освіта, як певні програми, тренінги з медіації, що дають змогу підвищувати кваліфікацію відповідних осіб. Проте говорячи про українські реалії та правову обізнаність громадян, така вимога як наявність вищої чи принаймні професійно-технічної освіти має бути обов’язковою.
Третьою важливою складовою успішного медіатора є його комунікативні навички, адже медіатор повинен вміти залучати до роботи в команді обидві сторони, при цьому виявляючи окрему увагу до поглядів кожної зі сторін. Медіатор повинен бути бездоганним психологом, який у разі потреби може зробити процес медіації більш неформальним або, навпаки, наголосити, довести сторонам необхідність вирішення їхньої проблеми «тут і зараз».
Ще однією ознакою успішності медіації, окрім вдало підібраної техніки та професійного медіатора, є нормативна визначеність і правова врегульованість процесу медіації. Як вже було зазначено, наразі в Україні існує лише проект закону «Про медіацію», який вдало впроваджує одні аспекти світової практики медіації та ігнорує інші. Хоча ст. 14 проекту ЗУ «Про медіацію» дозволяє проведення процедури медіації на всіх стадіях судового розгляду справи, все ж таки в умовах імплементації європейських стандартів, на нашу думку, не було б зайвим включити обов’язкову досудову медіацію для деяких цивільних справах, зокрема сімейних (як у справах про розлучення у Великій Британії). Адже 49% пар таким чином вирішують спори не звертаючись до суду.
Важливим аспектом нормативно-правового врегулювання медіації є прийняття кодексу етики медіатора задля встановлення певних меж дій відповідної особи. Цікавим також є той факт, що держава, визначивши на законодавчому рівні місце медіації, змінює погляди громадян на цей інститут вирішення спорів, який перестає бути чимось абстрактним та віддаленим, адже отримує легальне закріплення.
Загалом, у процесі становлення медіації важливу роль мають погляди та настрої політичної еліти, розвиток суспільства, економічні чинники тощо. Безперечно, всі ці чинники впливають на процес становлення такого інституту. У цій статі було зазначено три найголовніші, на думку автора, елементи успіху медіації, вдалий розвиток та залучення яких приведе до бажаного результату, що ставиться за мету в процесі впровадження такого методу вирішення спорів.
Закінчити хочеться словами Аніла Ксав’єра: «So let us welcome the new world of dispute resolution and the new alternatives».