Сучасний стан розвитку Української держави зумовлює та передбачає низку реформ у багатьох сферах суспільного життя. Не є виключенням і реформування судової влади. Прийнято рішення починати саме з Верховного суду України. Зрозуміло, що для цього є певні підстави. Раніше сподівання покладалися на фахову організацію цього процесу як за термінами, так і за режимами. Проте останні події в організації випробувань для кандидатів у судді Верховного суду України наштовхують на думку про неспроможність інституцій, яким доручено цю дуже складну, важливу й почесну процедуру, логічно та об’єктивно довести її до кінця. На мою думку, ні за формальними, ні за змістовними критеріями не можна дійти висновку щодо чіткої організації у підготовці тестових завдань та проведення тестування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За формальною ознакою організація тестового випробування нагадує броунівський рух. По-перше, не зрозуміло, скільки разів ще буде перенесено дату тестових випробувань. При цьому потрібно враховувати, що переважна більшість осіб, які все ще мають бажання стати суддями Верховного суду України, вже працюють в судовій системі, у них є призначені до розгляду справи та навіть звичайні людські плани. Якщо перенесення стає чіткою традицією – це свідчить або про неможливість організаторів забезпечити своєчасне проведення такого тестування, або про надходження нових вказівок «згори». По-друге, сумно, що одним із засобів «відсіву» кандидатів є постійне корегування тестових завдань як за кількістю, так і за редакцією. Тобто особа, яка протягом тривалого часу готувалася та розбиралася у завданнях, зіштовхується з необхідністю вдруге чи втретє їх опрацьовувати. Звісно, суддя працює та вчиться усе своє життя, але сталі критерії для відбору, формулювання чітких питань – це свідчення професійності того, хто організує тестові випробування. Сучасна ситуація, на жаль, свідчить про зворотнє.
За змістовною ознакою організація тестового випробування передбачає наявність фахово підготовлених тестових завдань. Зрозуміло, що я не можу надати фахову оцінку тестовим завданням з усіх галузевих напрямків. Однак, на мою думку, тести з податкового права не є виключенням, а в цілому відображають загальну картину. Трохи розуміючись у цій царині знань, я вибірково проаналізував те, що запропоновано для оцінювання кандидатів. Варто зазначити, що я жодним чином не намагаюся поставити під сумнів фаховість розробників тестів. Я також можу сформулювати питання, які іншим здаватимуться незрозумілими та дискусійними, а потім скоректувати їх відповідно до зауважень. В цій ситуації як запобіжник було передбачено чітке фахове рецензування, а остаточне рішення щодо включення того чи іншого тестового завдання покладалося на інституції, які відповідають за організацію випробувань. Тобто підбір фахових рецензентів – це також проблема, яку принципово мали вирішити при підготовці тестових завдань. Саме тому при обговоренні тестів дивує поява рядків «Рецензію видалено», що свідчить про незрозумілість, а скоріше навіть про некоректність висловлених зауважень стосовно варіанту тестового завдання.
Не було системності й у заходах, які проводилися з метою донесення вимог до розробників тестових завдань. Строки стихійно переносилися, а інколи взагалі складалося враження, що з цією роботою покінчено і вона нікому не потрібна. Однак раптом з’ясовувалося, що вона мала бути закінчена ще позавчора. Саме тому на сьогодні складно стверджувати, що ми отримали якісний інструмент для фахового відбору та формування Верховного суду України.
Нижче я навів декілька категорій тих питань, які, на мою думку, не відповідають вимогам щодо тестування кандидатів на посаду судді Верховного суду України.
Питання, які не відповідають формальним вимогам до написання тестових завдань
Відповідно до «Практичного посібника для розробників тестових завдань» упорядника Сергія Мудрука (далі – Практичний посібник)встановлено чіткі критерії, яким має відповідати тестове завдання. Одним із принципових положень є граматична завершеність запитання, тобто «не рекомендується використовувати незавершену форму Основи, в якій варіанти відповіді є продовженням речення Основи» (с. 146 Практичного посібника). До цього дистрактори (варіанти відповідей) повинні приблизно збігатися за розміром одне з одним та з Основою. Саме тому деякі питання не відповідають принциповим вимогам до складання тестових завдань.
- «База оподаткування – це …»
- «Ставка податку – це … »
Цим посібником закладено також вимоги до «конгруентності» відповідей, тобто всі відповіді мають бути узгоджені, відповідні, співмірні одна з одною за зовнішніми та внутрішніми структурними характеристиками: подібність граматичної структури; аналогічність за довжиною; схожість у дизайні (верстці). Типова помилка – одна з відповідей помітно довша чи коротша за інші (с. 154 Практичного посібника)
Питання механічного характеру, відповідь на які не відображає рівень знань
Чимало тестових завдань не відповідають релевантній меті тестових випробувань (с. 33 Практичного посібника), тобто релевантним для відбору кандидатів на посаду судді є не знання кількості того чи іншого, а з’ясування, чому саме на відповідному кількісному показнику треба зупинитися і чому.
- «До підакцизних товарів віднесено … »
- «Які товари визнано підакцизними?»
Вичерпний перелік підакцизних товарів встановлено ст. 215 Податкового кодексу України, який на сьогодні включає п’ять їх різновидів. До того ж це положення може змінюватися дуже часто, що не впливає на рівень знань та обізнаності майбутніх суддів Верховного суду України. Доцільніше було б зосередити увагу на критеріях віднесення товарів до категорії підакцизних, а механічний підхід навряд чи може бути доречним у цій ситуації.
- «З якою із країн в України відсутній двосторонній договір про уникнення подвійного оподаткування?»
Відповідно до листа Державної фіскальної служби від 28.01.2016 р. №2815/7/99-99-12-01-03-17, договори щодо уникнення подвійного оподаткування Україна має із 73 державами. Навряд чи фаховість перспективних суддів Верховного суду України збагатить механічне запам’ятовування такого переліку, коли все можна спростити до банальності – відкривши цей лист та подивившись на стан чинного регулювання.
Питання щодо положень або термінів, які не набули сталого визначення або визначення яких відсутнє в чинному законодавстві
Зрозуміло та доцільно орієнтувати тестові випробування не на обізнаність виключно чинного законодавства, але й доктринального розуміння тих чи інших процесів, які на сьогодні набули певної уваги в науковій, навчальній літературі та інших виданнях. При цьому подібні питання повинні зосереджуватися на положеннях, що відображають стале узагальнення та узгодження принципових позицій. Питання, які охоплюють лише окремі напрямки розвитку наукової думки, що демонструють лише певні погляди фахівців, навряд чи можуть бути критерієм визначення фаховості осіб, які проходять тестування. До того ж, відповідно до правил оформлення основи тестового завдання, «в критерій-орієнтовному тестуванні має застосовуватися лише найбільш використовувана на практиці (а не в академічному середовищі) термінологія» (с. 151 Практичного посібника).
- «Коли можуть бути внесені зміни до елементів правового механізму податку?»
Проблемним є визначення самого поняття «елементи правового механізму». В деяких випадках як на альтернативне визначення спираються на поняття «юридична конструкція податку». Крім того, законодавчого відображення це положення не отримало, тому фактично в тій чи іншій формі необхідно посилатися на зміст ст. 7 Податкового кодексу України, яка визначає загальні засади встановлення податків та зборів.
- «На які різновиди поділено платежі податкового характеру залежно від форми оподаткування?»
Це питання дуже схоже на попереднє. Воно демонструє колізійність, проблематичність в узгодженні фінансово-правових підгалузей, коли в податковому регулюванні спираються на конструкцію «податків, зборів, платежів» (Розділ ІІ Податкового кодексу України), тоді як в бюджетному праві акцентується увага на «податкових надходженнях» (ст. 9 Бюджетного кодексу України). Поняття «платежів податкового характеру» є предметом наукової дискусії, на сьогодні воно охоплює різні різновиди платежів (податки, збори, мита, внески та ін.), які характеризуються різними підставами для виникнення обов’язку щодо сплати. До того ж немає усталеного критерію класифікації податків залежно від форми оподаткування. Законодавець не використовує такий критерій. У підручниках можна зустріти розподілення податків залежно від форми оподаткування на прямі та непрямі. Однак і цей аспект ігнорується законодавцем, оскільки визначення прямих та непрямих податків відсутнє. Лише у ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість та акцизний податок визначаються як непрямі без пояснень та визначення. Які ж критерії або ознаки мають характеризувати непрямі податки? Стосовно прямих податків у чинному законодавстві відсутні не лише критерії, а навіть перелік чи згадка про них.
Питання, в редакції яких містяться принципові помилки
Згідно з п. 5.2.1 «Нечіткий текст запитання чи варіантів відповідей» (с. 36 Практичного посібника), будь-яка частина тестового завдання повинна бути чіткою і недвозначною, щоб кандидат її розумів без необхідності подальших пояснень. На жаль, багато запитань не відповідають цій вимозі.
- «Правовий статус Державної фіскальної служби України може бути охарактеризовано як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується …»
Відповідно до традиційних визначень підручників з теорії держави та права, правовий статус є сукупністю суб’єктивних прав, юридичних обов’язків і законних інтересів суб’єктів права. Тобто щодо правового статусу Державної фіскальної служби України доречно ставити питання стосовно відповідного кола повноважень цього органу, а не його місця в системі органів виконавчої влади. Правовий статус не можна характеризувати як центральний орган виконавчої влади.
- «Через порушення якого принципу поняття «штрафна санкція», наведене в Податковому кодексі України, суперечить Конституції України?»
Мабуть, мається на увазі ст. 61 Конституції України, де мова йде про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, тоді як фінансова відповідальність, відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Таким чином, відповісти на питання про порушення конституційного принципу ст. 61 Конституції України, спираючись на природу виключно штрафної санкції, не можливо, адже порушення цього принципу полягає лише у поєднанні штрафу та пені, а також у використанні пені як засобу забезпечення виконання обов’язку у вигляді санкції.
- «Що таке одиниця оподаткування?»
Категорія «одиниця оподаткування» аналізується в деяких підручниках, але вважати її визначення і постановку усталеними та з’ясованими остаточно не можливо. Різні видання по-різному підходять до аналізу цього питання. До того ж, згідно зі ст. 24 Податкового кодексу України визначається «одиниця виміру бази оподаткування», що зовсім не збігається з одиницею оподаткування в наукових та законодавчих підходах.
- «Яким нормативно-правовим актом встановлено пропорції розподілу загальнодержавних податків?»
Питання не є закінченим, оскільки не зрозуміло про розподіл загальнодержавних податків між чим повинна йти мова. Якщо мається на увазі розподіл загальнодержавних податків між бюджетами, то зрозуміло, що йдеться про статті Бюджетного кодексу України (ст. 29, 64, 66, 68, 69 та ін.), відповідно до яких загальнодержавні податки розподіляються між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, або лише про ст. 29 Бюджетного кодексу України, де визначено розподіл загальнодержавних податків між доходами загального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду Державного бюджету України. Склад доходів останнього визначається щорічно Законом про Державний бюджет України.
- «В якій формі можуть надаватися індивідуальні податкові консультації?»
Згідно зі ст. 52 Податкового кодексу України, індивідуальні податкові консультації можуть надаватися в усній, письмовій або електронній формі. Тобто ставити питання про одну форму надання індивідуальної податкової консультації не коректно, необхідно виходити з множини щодо форм індивідуальних податкових консультацій.