Процесуальні строки більше не поновлюються автоматично

Із 2 квітня діяло правило, що процесуальні строки «автоматично» продовжуються на строк дії карантину (Закон від 30.03.2020 року). Таке правове регулювання уже породило низку проблем (детально писали тут), а після закінчення карантину – породило б ще спори щодо того, коли ж закінчуються продовжені строки (детально писали тут, хоча й дещо в іншому контексті).

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Схоже, що законодавці дослухалися до наших порад, бо нове законодавство про процесуальні строки значно краще, ніж попереднє.

17 липня набирає чинності прийнятий Верховною Радою 18 червня Закон № 3383, який по-новому регулює питання процесуальних строків під час карантину.

Ключова зміна: якщо досі процесуальні строки під час карантину продовжувалися автоматично незалежно від волі сторін, то тепер строки поновлюються або продовжуються судом лише за заявою сторін і за наявності підстав. Більше ніякого автоматичного продовження на невизначений строк: хочеш поновити – наведи поважні підстави. Щоб поновити строк, причини його пропуску мають бути поважними та зумовленими обмеженнями, впровадженими через карантин.

Якщо попередній закон наводив перелік статей, в яких йдеться про строки, що продовжуються (через це частина процесуальних строків не була охоплена, про що ми писали тут), то зараз же Закон вирішує проблему значно простіше: поновити можна всі процесуальні строки, встановлені в ГПК, ЦПК та КАСУ, але лише за наявності підстав.

При цьому маємо певний процесуальний парадокс: поновити строк можна як до, так і після його закінчення. Це суперечить правилу про те, що поновити можна тільки той строк, який пропущений (ч. 1 ст. 119 ГПК, ч. 1 ст. 127 ЦПК, ч. 1 ст. 121 КАС). Можливість поновити строк, який ще не сплив, виглядає некоректно ще й тому, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), щодо вчинення якої пропущено строк (ч. 4 ст. 119 ГПК, ч. 4 ст. 127 ЦПК, ч. 1 ст. 121 КАСУ). Якщо ж строк ще не пропущено і вчиняється юридична дія, то для чого ж тоді просити поновити строк? А якщо подати заяву про поновлення строку без вчинення юридичної дії, то це є порушенням процесуальних норм.

Крім того, хоч це прямо й не передбачено в Законі, але очевидно, що ніхто не позбавлений права просити суд поновити строк і на інших підставах, не пов’язаних із карантином. Основне – щоб ці підстави були поважними.

Що з уже продовженими строками?

Строки, які були продовжені попереднім законом, закінчуються так само автоматично, як і продовжилися – через 20 днів після набрання чинності нинішнім Законом. Оскільки Закон набирає чинність 17 липня та з огляду на правило про те, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, строки, продовжені під час карантину, закінчуються 6 серпня. При цьому не має значення, коли цей строк розпочався – 20 березня, 5 квітня, 10 липня чи будь-якого іншого дня, якщо він хоча б частково охоплювався Законом від 30 березня.

Упродовж цих 20 днів строки можуть бути продовжені у порядку нового Закону – тобто, за наявності поважних підстав, зумовлених карантинними обмеженнями, які все ще унеможливлюють вчинення юридичної дії. При цьому, із Закону та статті 119 ГПК (статей 127 ЦПК та 121 КАС) випливає, що продовженим може бути процесуальний строк, який встановлений судом. Тобто, у межах 20 днів можна просити про продовження лише тих строків, які встановлені судом. У Законі не вказано, на скільки часу може бути продовжено процесуальний строк – найімовірніше, це визначатиметься судом, з огляду на те, які саме обмеження унеможливлюють вчинення процесуальної дії в строк.

Строки, встановлені законом, які були автоматично продовжені Законом від 30 березня (наприклад, строк на апеляційне оскарження), можуть бути поновлені за умови поважності підстав їх пропуску як упродовж, так і після спливу цих 20 днів.

Приклад 1. Строк, встановлений законом

Уявімо собі, що 20 березня 2020 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у вашій справі. Якби не карантин, строк на апеляційне оскарження сплив би через 20 днів – 9 квітня. Однак Законом від 30 березня цей строк продовжився на строк дії карантину. В силу Закону № 3383 цей строк припиниться через 20 днів після набрання чинності Законом, тобто, 6 серпня. Таким чином, у вас є час до 6 серпня (включно), щоб подати апеляційну скаргу.

Якщо ви все ж не подасте апеляційну скаргу у цей строк, то ви, звісно, можете після його спливу подати заяву про поновлення строку. Але для поновлення треба буде переконати суд в тому, що ви не змогли вчасно подати апеляційну скаргу через поважні причини, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв’язку з карантином. На перший погляд, складно навести приклад такої причини, адже засоби поштового зв’язку, відділення банків, та й, здебільшого, транспорт уже працюють. Однак, життя багатогранне і цього виключати не можна.

Із Закону № 3383 також випливає, що подати заяву про поновлення строку можна буде і до його спливу – тобто, у межах цих 20 днів. Однак, таку можливість буде складно реалізувати з огляду на те, що разом із заявою про поновлення строку треба подавати й апеляційну скаргу (ч. 4 ст. 119 ГПК).

Приклад 2. Строк, встановлений судом

Дещо по-іншому буде із тими строками, які встановлені судом, наприклад, строком на подання відзиву. Уявімо собі, що суд 20 березня встановив вам строк на подання відзиву – 15 днів з дня отримання позовної заяви. Цей строк теж був продовжений Законом від 30 березня на строк дії карантину. З огляду на Закон № 3383, цей строк спливе 6 серпня. Однак, на відміну від строків, встановлених законом, цей строк можна буде не лише поновити після його спливу, а й продовжити упродовж 20 днів. Для цього треба буде подати заяву, в якій обґрунтувати неможливість подання відзиву через карантинні обмеження і просити продовжити строк.

Старі можливості і нові проблеми

Закон № 3383 знімає низку проблем, які породив Закон від 30 березня. Адже через попередній закон, починаючи з 2 квітня, жодне рішення судів першої інстанції не вступило в законну силу, незалежно від бажання сторін його оскаржувати; не було видано жодного виконавчого документа по таких рішеннях; позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, які були залишені без руху, не могли бути повернуті навіть попри те, що їх недоліки не усувалися; суди не могли розглянути справи у порядку письмового провадження, якщо відповідач не надіслав відзив, строк на направлення якого мав спливти після 2 квітня. Тепер ця штучна пауза у правосудді припиняється.

Однак, з’являються нові проблеми перехідного періоду, зокрема, проблема поновлення строку, який ще не сплив, з огляду на те, що разом із заявою про поновлення строку треба вчиняти дію, щодо якої поновлюється строк; проблема межі доказування неможливості вчинення процесуальної дії через карантинні обмеження.

Втім, найбільша проблема полягає у тому, що для декого строки, передбачені процесуальними кодексами, стануть коротшими. Так, Закон № 3383 каже, що строки, продовжені попереднім законом, закінчуються через 20 днів. Наприклад, строк на апеляційне оскарження рішення суду, прийнятого 15 липня, теж був продовжений попереднім законом на строк дії карантину і тепер припиниться 6 серпня. Виглядає так, що для тих, у кого рішення в адміністративній або цивільній справі прийнято після 6 липня, замість 30 днів на оскарження буде менше.

Відповіді на ці питання найближчим часом даватиме судова практика. Але вже зараз зрозуміло, що після 17 липня поновлення або продовження строків через карантин відбуватиметься значно рідше.

Закон № 3383, як і Закон від 30 березня, не стосуються процесуальних строків, передбачених в КУпАПі та КПК. Але це, звісно ж, не забороняє учасникам кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення просити про поновлення цих строків на загальних підставах.