Хто такі журналісти в розумінні широкого загалу? Для когось — це люди, які збирають інформацію для газет і беруть інтерв’ю. Для когось — теле- і радіоведучі. А для когось — це блогери, які на своїх сторінках у соціальних мережах розповсюджують різну інформацію. Всі ці визначення тією чи іншою мірою можна співвіднести з визначенням поняття «журналіст», яке мало б існувати для забезпечення гарантій діяльності таких осіб у правовій державі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак у зв’язку з введенням у дію нового Закону України «Про медіа» низка інших законів, якими до цього регулювалась діяльність у медіасередовищі, втратили чинність. Серед таких законів, зокрема, ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», в якому було наведено визначення поняття журналіста редакції засобу масової інформації як творчого працівника, котрий професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.
Станом на зараз у самому ЗУ «Про медіа», який є профільним законом у сфері медіа, як би це не було дивно, не наводиться визначення поняття «журналіст». Натомість визначення є в ЗУ «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», де зазначено, що журналістом є творчий працівник суб’єкта у сфері медіа, який професійно збирає, одержує, створює, редагує, поширює і забезпечує підготовку інформації для медіа. Статус журналіста підтверджується документом, виданим суб’єктом у сфері медіа, професійною чи творчою спілкою журналістів. Документ, що підтверджує статус журналіста, має містити найменування та вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа або найменування професійної чи творчої спілки, фото, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, номер документа, дату видачі та строк його дії, підпис особи, яка видала документ.
Зазначене в ЗУ «Про державну підтримку медіа» визначення поняття «журналіст» є значно вужчим порівняно з визначенням, яке містилося в раніше чинному ЗУ «Про друковані ЗМІ…».
Так, по-перше, наразі журналіст визначається саме як працівник, тобто особа, яка здійснює свою діяльність на підставі трудового договору. Водночас нічого не зазначено про можливість здійснювати журналістську діяльність на підставі інших договірних відносин або за уповноваженням редакції, що фактично на рівні закону обмежує поширення прав і гарантій журналістів на осіб, які здійснюють таку саму професійну журналістську діяльність, але водночас не мають трудових правовідносин з тим чи іншим суб’єктом у сфері медіа.
По-друге, згідно із законом, в документі, що посвідчує статус журналіста, має бути зазначено, серед іншого, ідентифікатор медіа у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа. Водночас відповідно до ЗУ «Про медіа» окремі суб’єкти у сфері медіа можуть реєструватися добровільно, тобто у разі нездійснення державної реєстрації такі суб’єкти мають право продовжувати здійснювати свою діяльність. Водночас щодо таких суб’єктів відомості до Реєстру суб’єктів у сфері медіа не вносяться (не формується ідентифікатор суб’єкта у сфері медіа), а отже, виданий незареєстрованим суб’єктом у сфері медіа документ, що підтверджує статус журналіста, не буде відповідати встановленим вимогам щодо такого документа, адже в ньому не буде зазначено всіх необхідних відомостей, що також може істотно обмежувати права журналіста навіть за умови того, що він має трудові відносини з таким незареєстрованим суб’єктом у сфері медіа.
По-третє, нагальним є питання, чи поширюються гарантії та права журналіста на суб’єктів у сфері медіа, які здійснюють діяльність одноособово. Оскільки медіа може бути створено фізичною особою, ФОП або юридичною особою, засновники такого медіа набувають статусу суб’єкта у сфері медіа, а відповідно до закону суб’єктом у сфері того чи іншого виду медіа є особа (фізична чи юридична), що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації. Виникає запитання, чи поширюються гарантії та права журналістів на ФОПа (наприклад, який вирішив створити своє онлайн-медіа) та одноособово здійснює весь обсяг діяльності, починаючи зі збирання інформації та закінчуючи її редагуванням і поширенням через медіасервіс, тобто de jure не є працівником свого ж медіа, але de facto здійснює повноцінну журналістську діяльність.
Зазначена проблематика є чи не найбільшою прогалиною нині чинного медіазаконодавства. Настільки суттєве обмеження категорій осіб, які підпадають під визначення журналіста та на яких поширюються відповідні права й гарантії, не піддається жодному логічному поясненню, та водночас суттєво ускладнює можливість здійснення «неофіційної» журналістської діяльності й критично впливає на плюралізм думок у суспільстві.
Дотичним до тематики діяльності журналістів є ЗУ «Про інформацію», в розд. 3 якого встановлено гарантії діяльності медіа та журналістів, які по суті дублюють положення згаданого вище ЗУ «Про державну підтримку медіа», однак звернути увагу в цьому законі потрібно на ч. 7 ст. 25, в якій зазначено: «Права та обов’язки журналіста, працівника суб’єкта у сфері медіа, визначені цим Законом, поширюються на закордонних журналістів, працівників закордонних суб’єктів у сфері медіа, які працюють в Україні». Отже, в цій статті поняття «журналіст» застосовується як ширше порівняно з поняттям «працівник суб’єкта у сфері медіа». Таке розмежування є доцільним, оскільки як журналіст має визначатись особа з огляду на характер професійної діяльності, яку вона здійснює, а не характер правовідносин, що існують між такою особою та суб’єктом у сфері медіа.
Подібну позицію мають і представники Ради Європи, які у Висновку Генерального директорату з прав людини та верховенства права Директорату інформаційного суспільства та протидії злочинності Департаменту інформаційного суспільства щодо ЗУ «Про медіа» зазначили, що: «Згідно зі змінами до закону, статус журналіста підтверджується «документом, виданим суб'єктом у сфері медіа, професійною чи творчою спілкою журналістів». Це виключає громадянських журналістів і блогерів/влогерів із визначення поняття «журналіст», а також позбавляє їх засобів захисту і прав, які пропонує закон. Необхідно розглянути можливість розширення визначення поняття «журналіст», щоб включити самозайнятих журналістів, які (ще) не пов’язані із суб’єктом у сфері медіа чи спілкою».
Зі свого боку хочу додати, що підтвердження статусу журналіста є лише верхівкою айсберга, оскільки першочергово, на рівні законодавства, блогерів/влогерів, громадянських журналістів та інших медіадіячів має бути віднесено до категорії журналістів з огляду на специфіку їхньої діяльності, а не наявність трудових відносин із суб’єктом у сфері медіа, що наразі є критичною проблемою та потребує якнайшвидшого реагування вітчизняних законодавців у вигляді розробки та внесення змін до законодавчої бази. Нинішній стан справ щодо ідентифікації тієї чи іншої особи як журналіста не відповідає принципу правової визначеності як складової частини принципу верховенства права, а тим паче — стандартам Європейського Союзу, курс на запровадження яких Україна має протягом останніх років.