Як відомо, за результатами декларування податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) платники податку мають право зменшити розмір оподатковуваного доходу, включивши певні витрати до податкової знижки. До таких витрат належать, серед іншого, проценти за користування іпотечним житловим кредитом, оплата навчання у вищих та професійно-технічних навчальних закладах, страхові платежі, пенсійні внески тощо. Вказане дає можливість здійснити перерахунок розміру оподатковуваного доходу та повернути частину утриманого ПДФО шляхом зазначення у декларації здійснених витрат або подати відповідну заяву роботодавцю. Однак чи завжди платники користуються наданим правом на податкову знижку?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Останні тенденції
Як показує практика, лише невелика частина платників податків використовують своє право на податкову знижку. Так, відповідно до відомостей Державної фіскальної служби України (далі – ДФС), у 2017 р. правом на податкову знижку скористалися понад 65 тис. осіб з 513 тис., які задекларували своє податкове зобов’язання з ПДФО.
Насправді, процедура реалізації права на податкову знижку, передбачена нормами Податкового кодексу України (далі – ПКУ), є доволі простою. Однак існують непоодинокі випадки, коли податкові органи не визнають належними підстави для включення у податкову знижку витрат, зазначених у декларації з податку на доходи фізичних осіб (далі – Декларація). Фактично, це призводить до порушення права платника на податкову знижку. Як наслідок, платники змушені або змиритися з такими рішеннями податківців, або відстоювати своє право у суді.
Проаналізувавши судову практику, можна резюмувати, що платники податків здебільшого оскаржують бездіяльність податківців щодо невключення до податкової знижки витрат за іпотечним кредитуванням. Натомість справи про правомірність віднесення інших витрат зустрічаються рідше.
Нормативне закріплення права на податкову знижку
ПКУ визначає податкову знижку як суму витрат платника податку-резидента на оплату товарів, послуг резидента протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати.
Ст. 166 ПКУ надано виключний перелік умов, у разі дотримання яких у платника податку виникає право на податкову знижку.
Перша умова – отримання доходу платником доходу у вигляді заробітної плати. При цьому загальна сума податкової знижки не може перевищувати суми річної заробітної плати у поточному році.
Друга умова – дотримання вимог законодавства щодо порядку подачі та заповнення декларацій. Зокрема, декларація подається до 31 грудня (а у разі наявності податкового обов’язку з декларування інших доходів – до 1 травня), наступного за звітним року. Крім того, необхідно особливо уважно поставитися до заповнення рядків 16, 17 декларації, адже відомі випадки, коли платник просто не вносив відомості про такі витрати.
Третя умова – витрати мають бути фактично здійснені та підтверджені документально (наприклад, платіжними та розрахунковими документами, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами тощо). Такі документи обов’язково мають містити інформацію про вартість товарів (робіт, послуг) та строк їх продажу (виконання, надання).
Четверта умова – податкова знижка може бути надана виключно податковому резиденту України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку.
П'ята умова – скористатися правом на нарахування податкової знижки можна лише за наслідками звітного податкового року. Таке право не продовжується та не переноситься на інший період, якщо платник не скористався своїм правом у наданий законом строк.
Протилежність позицій податкових органів та суду при віднесенні витрат до податкової знижки
Нижче представлені основні аргументи податкового органу при вирішенні питання щодо правомірності віднесення до витрат платником податків сум, включених до податкової знижки, а також висновки суду щодо цього питання.
Так, в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій Наказом ДФС №247 від 06.04.2015 р. (далі – Консультація), податковий орган зробив висновок, що до податкової знижки за звітний період дозволено включати лише ті витрати, які здійснені у межах такого звітного періоду (тобто, до 31 грудня). Зі змісту Консультації резюмується, що у разі оплати вартості навчання одразу за два семестри навчання до податкової знижки можуть бути включені витрати на оплату навчання лише у першому семестрі. Аналогічна позиція викладена у роз’ясненнях Головного управління ДФС у Черкаській області від 29.09.2017 р.
Проте суди не підтримують вищевказаний підхід податківців. Розглядаючи справу№826/8824/16, Харківський апеляційний суд, взявши до уваги договір з навчальним закладом, квитанцію на оплату освітніх послуг, вказав, що, оскільки платник податків здійснив витрати за результатами звітного податкового року, всі витрати на оплату освітніх послуг можна віднести до податкової знижки у звітному податковому році.
Складніша ситуація у випадку віднесення до податкової знижки витрат за іпотечним кредитуванням. Так, аналізуючи справу №826/8824/16, що розглядалася Київським апеляційним адміністративним судом, податковий орган звернув увагу суду на відсутність у платіжних дорученнях розбивки оплати на відсотки та основну суму боргу за кредитом. Тому суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, на думку податківців, не можуть бути включені до податкової знижки. При цьому суд висловився однозначно на користь платника податку, вказавши на визначену форму платежів за іпотечним договором у вигляді регулярних та рівних платежів (ануїтетні платежі), які спрямовані на погашення іпотечного житлового кредиту (основного боргу та процентів). У кінці терміну кредитного договору, за умови виконання зобов'язання Позичальником, заборгованість повністю погашається.
Розглядаючи аналогічну справу №826/17231/16, Окружний адміністративний суд м. Києва, зважив на міркування податкового органу та надіслав відповідний запит до фінансової установи. У відповідь на запит фінансова установа надала інформацію про суми, сплачені платником податків як за відсотками, так і за основною сумою боргу. Як наслідок, суд підтвердив право платника податків на податкову знижку.
Ще однією підставою невизнання права на податкову знижку є висновки податкового органу про відсутність відмітки реєстрації у паспорті за місцем розташування житла, придбаного в кредит. В Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду №826/8902/15 від 17.02.2016 р. суд вказує, що право платника на податкову знижку не залежить від факту реєстрації такого платника за адресою розташування житла, придбаного за кредитні кошти. Таким чином, реєстрація або її відсутність не може бути визначальною умовою для отримання податкової знижки.
Висновки
Зрозуміло, що судові та податкові органи мають різні підходи до застосування норм ПКУ стосовно прав платників на податкову знижку. Якщо виник спір, то, окрім ризику неоднакового застосування норм матеріального права, важливо проаналізувати наявну доказову базу платника податків.
Так, платнику важливо зберігати всі документи, що підтверджують право на податкову знижку, адже без документального підтвердження складно обґрунтувати свою позицію (як у суді, так і перед податківцями). Під час судового розгляду спору варто ініціювати витребування судом доказів від підприємств та установ, на рахунок яких здійснено витрати, що підтверджують право на податкову знижку.
Закономірно, що перед тим, як прийняти рішення про звернення до суду за захистом свого права, доречно одразу з’ясувати такі питання: чи має платник податку право на включення витрат до податкової знижки;чи входять ці витрати до переліку витрат, які можна включити до податкової знижки; чи відніс платник податку до податкової знижки саме ті витрати, які здійснив у звітному періоді.