Наскільки гідну старість своїм громадянам здатна забезпечити наша держава? Це питання сьогодні ставить собі чи не кожен другий українець. Життя будь-кого з нас нерозривно пов’язане з трудовою діяльністю, результатом якої має стати матеріальний достаток. Саме перспектива мати можливість не відмовляти собі ні в чому змушує нас наполегливо працювати. Реальною ціллю кожного, хто сьогодні йде на роботу, є отримання заробітної плати, яка не просто покриє витрати, а й забезпечить можливість робити заощадження. Водночас держава, збираючи відсоток від заробленого за принципом скарбнички, допомагає нам накопичити до моменту досягнення віку припинення трудової діяльності, а після настання – виплачує ці відсотки у вигляді пенсії. Сьогодні Україна стоїть на порозі чергової пенсійної реформи, яка обіцяє забезпечити кожному гідну старість. Чого більше у цих новаціях – практичного втілення чи популізму? Спробуємо розібратися, проаналізувавши законодавчі ініціативи Уряду, направлені до Верховної Ради наприкінці червня цього року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хто працює, той їсть!
Основним принципом нової системи, запропонованої Кабінетом Міністрів України, є варіативність підходів до умов призначення пенсії та зборів до пенсійного фонду.
По-перше, заплановано значне збільшення вимог до стажу роботи під час призначення пенсії за віком: з 15 років, які діють сьогодні, до 25 років – з 01.01.2018 р. До того ж упродовж наступних 10 років передбачено щорічне збільшення вимог до стажу на 1 рік. Так, у 2028 р. встановлено, що пенсія може бути призначена особі, яка досягла 60 років та має не менше ніж 35 років страхового стажу. Що стосується жінок, то передбачена можливість їх виходу на пенсію навіть у 55 років, однак лише за наявності відповідного страхового стажу. Тобто основною умовою для отримання державного забезпечення є саме значний строк трудової діяльності, за період якого здійснювалися відрахування у Пенсійний фонд, тобто які накопичилися для виплат.
По-друге, передбачена градація віку, за досягненням якого можна претендувати на виплати. Якщо станом на 60 років необхідний стаж відсутній, передбачена можливість виходу на пенсію у 63 роки або навіть у 65 років. Окрім того, Уряд передбачив, що навіть якщо після досягнення 65 років особа матиме менше ніж 15 років страхового стажу, пенсію може бути призначено після його набуття. Також існує можливість призначення пенсії за наявності страхового стажу меншої тривалості, проте у такому випадку її мінімальний розмір розраховуватиметься пропорційно наявному стажу. Це можливо лише після досягнення 65-річного віку.
По-третє, згідно з новими положеннями, розмір відрахувань роботодавців зміниться залежно від умов праці. Встановлено, що єдиний внесок у Пенсійний фонд для роботодавців, які використовують працю найманих осіб, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, на інших роботах зі шкідливими й важкими умовами праці та інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підвищується на 15% – за списком №1 та 7% – за списком №2, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Кому, за що і скільки?
Нарахування коштів за новою системою значно відрізнятиметься від нинішньої. Розрахунок мінімальної пенсії, що є базовою цифрою для визначення суми до виплати, буде прив’язаний, як і зараз, до прожиткового мінімуму. Водночас встановлено, що з 2018 р. для осіб, які досягли 65-річного віку та мають страховий стаж 35 років для чоловіків і 30 років для жінок, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі 40% від мінімальної зарплати, визначеної бюджетом відповідного року, але не менше ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
Законопроектом скасовується індексація виплат. Однак для забезпечення реального рівня виплат щороку проводитиметься перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої зарплати, який застосовується для обчислення на коефіцієнт, що відповідає 50% показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50% показника зростання середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, у порівнянні з трьома календарними роками, що передують року, попередньому від того, в якому проводиться збільшення. Перерахунок здійснюватиметься щорічно з 1 квітня без додаткового звернення пенсіонера.
Цікавим є момент про рівність усіх громадян у питанні призначення пенсії. Законопроект вилучає положення про привілейовані пенсії для народних депутатів, працівників органів місцевого самоврядування, дипломатичних служб. На сьогодні визначено, що у разі досягнення відповідного віку на посаді, нарахування обчислюєтеся виходячи із суми заробітної плати працюючого нардепа без обмеження граничного розміру. У разі схвалення цієї редакції законопроекту, нарахування обчислюватиметься за загальним правилом, тобто виходячи з мінімальної пенсії з урахуванням коефіцієнтів. При цьому встановлено, що максимальний розмір пенсії держслужбовців, науковців, депутатів та прокурорів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Окрім підвищення виплат, пенсіонерів вже з 01.10.2017 р. чекає ще одна приємна новина – планується відновити нарахування пенсій у повному обсязі тим, хто продовжує працювати, без вирахування зарплати. При цьому для роботодавців встановлюється нова квота – не менше ніж 1 особа на 8-20 робітників підприємства, якій залишилося 10 років і менше до настання права на пенсію за віком.
Таким чином, Уряд пропонує модель системи пенсійного забезпечення, яка сповідує принципи рівності та персоніфікованого нарахування. Однак в умовах українських реалій (з нашою тіньовою економікою, зарплатами «у конвертах» у переважної більшості громадян) залишається незрозумілим, хто ж врешті-решт має право на значну пенсію. Водночас позитивним кроком є надання населенню бажання відстоювати свою пенсію, адже якщо чесно сплачувати податки, то й справді можна очікувати на гідну старість.
Життєздатність реформи
До того ж не можна не відзначити нежиттєздатність запропонованої стратегії навіть у середньостроковій перспективі. З кожним роком співвідношення працюючого та непрацюючого населення змінюється. Кількісна перевага – на боці останнього. Сучасна медицина дозволяє значно подовжити тривалість життя, однак кількість новонароджених скорочується. Це проблема не лише України, а й усього світу. При цьому жодна з моделей, що існують за кордоном, досі не відповіла на питання про те, як утримувати пенсійну систему, коли кількість тих, хто працює, стане меншою, ніж кількість пенсіонерів. Вже через 10 років сьогоднішні обіцянки про значний розмір пенсій розвіються у зв’язку з нестачею коштів на виплати, адже чим менша кількість працевлаштованих громадян, тим менше коштів держава здатна акумулювати через збори та податки. Таким чином, пропозиції Уряду хоча і виглядають привабливо, проте вони не враховують всіх аспектів, а стратегія реформування пенсійної системи має скоріше короткостроковий характер (на 10-12 років).
Отже, я вважаю, що реформа стане позитивним кроком для нашої країни, а сьогоднішні пенсіонери зможуть покращити своє становище. Водночас можна говорити про відсутність перспективності стратегії вже через десятиліття. Чи потрібно підтримати Уряд у цьому питанні? На сьогодні це найкращий варіант, а щодо наступних десятиліть – українці мають над чим працювати.