Озброєний: захищений чи небезпечний?

Питання щодо вільного володіння зброєю в Україні знову впевнено набирає обертів. Яскравим підтвердженням цього є нещодавня електронна петиція, яка була підтримана підписами більше ніж 36 тис. громадян. Нагадаю, що вимогами, викладеними у петиції, було закріплення в Основному законі право громадян на вільне володіння вогнепальною зброєю та прийняття Закону «Про цивільну зброю та боєприпаси». Вищезгадана петиція була розглянута Президентом України з досить очевидним висновком: «прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України».

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

У грудні 2014 р. у Верховній Раді України зареєстровано законопроект №1135-1 «Про цивільну зброю та боєприпаси», яким регулюється обіг цивільної зброї та боєприпасів на території України, до яких згідно з законопроектом належать зброя і боєприпаси вітчизняного та іноземного виробництва, дозволені для цивільного обігу і володіння громадянами України, суб’єктами господарювання та стрілецькими спортивними організаціями в цілях, не заборонених законодавством України.

Перш за все необхідно зазначити, що заслуговує на увагу сама спроба комплексного врегулювання відносин, пов'язаних з обігом зброї та боєприпасів на рівні єдиного акту вищої юридичної сили, адже на сьогодні нормативно-правове врегулювання обігу зброї та бойових припасів на рівні підзаконних актів є застарілим, складним та неузгодженим. Закріплення порядку обігу зброї та боєприпасів, порядку і підстав їх використання, прав та обов'язків осіб-власників, діяльності суб'єктів, що пов’язана із цивільним обігом зброї та боєприпасів на рівні закону, сприятиме більш якісному й повному врегулюванню відносин, усуне наявні розбіжності та складнощі у застосуванні правових норм.

Безумовно, важливим та необхідним для впровадження нововведенням є функціонування закріпленої у проекті закону єдиної інформаційної бази на рівні держави, що міститиме відомості про осіб, які володіють зброєю та, відповідно, про належну їм зброю – Єдиного державного реєстру зброї України. Він має складатися з розділів, що відкриваються на кожну одиницю зброї, володіння і користування якою вимагає наявності дозволу, та в яких повинна міститися інформація про осіб, які фактично будуть володіти й користуватися зброєю. Дійсна ж система обліку зброї, боєприпасів до неї та їх власників передбачає ведення окремих книг: книги обліку об'єктів дозвільної системи, які перебувають під контролем, та книги обліку власників мисливської вогнепальної, пневматичної зброї, а також холодної зброї. Варто звернути увагу на те, що особові справи власників зброї зберігаються у працівника, який здійснює дозвільну систему, у паперовому вигляді, і для зручності користування розташовуються в алфавітному порядку. Про архаїчність такої системи обліку навіть не варто говорити.

Для забезпечення функціонування та наповнення Реєстру, зокрема, передбачено впровадження окремого спеціалізованого органу виконавчої влади, який реалізуватиме державну політику у сфері державної реєстрації прав на зброю. Державними ж реєстраторами прав на зброю виступатимуть самі суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють продаж цивільної зброї та боєприпасів до неї, а також у випадках, передбачених законом (наприклад, знайдена зброя), – вищевказаний орган виконавчої влади.

Отже, що ж собою являє «право на вільне володіння зброєю» у контексті законопроекту №1135-1 та який механізм його реалізації.

Законопроектом передбачено, що суб’єктами права власності на цивільну зброю та боєприпаси є лише громадяни України, суб’єкти господарювання та стрілецькі спортивні організації, які мають право набувати у власність та відчужувати цивільну зброю і боєприпаси. Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, матимуть право володіти лише зброєю і боєприпасами першої категорії, які не потребують наявності дозволу.

На сьогодні в Україні існує єдина система володіння зброєю та боєприпасами до неї – дозвільна. Законопроектом же пропонується запровадити дворівневу систему володіння зброєю: на підставі видачі дозволу та без його наявності. Так, законопроектом введено поділ цивільної зброї та боєприпасів залежно від рівня їх оборотоздатності на чотири категорії. Перша категорія перебуває у вільному цивільному обороті та винесена за межі дозвільної системи. Такою зброєю є пневматична зброя калібру до 4.5 мм і швидкістю польоту метального елементу до 100 м/с, а також вогнепальна зброя під патрон «Флобера» калібру до 4.5 мм та боєприпаси до неї. Зброя та боєприпаси II – lV категорій, до яких належить, зокрема, газова зброя, довгоствольна вогнепальна нарізна зброя, короткоствольна нарізна вогнепальна зброя, перебувають у цивільному обороті шляхом видачі власникам дозволів на кожну окрему категорію.

Для отримання дозволу на зброю II – lV категорій громадянин України має бути дієздатним, психічно здоровим та не судимим. Стосовно вікових обмежень, чинним законодавством встановлена наступна градація: 18 років – щодо права власності на холодну, охолощену та пневматичну зброю; 21 рік – на мисливську гладкоствольну зброю; 25 років – на мисливську нарізну зброю. Однак законопроектом передбачено зниження віку, з якого громадяни мають право вільно придбати/отримати дозвіл на зброю: 16 років – зброя I категорії; 18 років – зброя II категорії; 21 рік – зброя III та lV категорій.

Проектом закону також передбачена можливість спільного володіння та використання зброї членами сім’ї власника зброї, яка виникає на підставі дозволу на спільну зброю, до того ж обов’язковою умовою для видачі такого дозволу є проживання членів сім’ї з власником зброї в одному помешканні або домоволодінні.

У разі придбання зброї вперше, громадяни зобов’язані пройти курс підготовки власників зброї, що завершується екзаменом, який приймає представник органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав на зброю, та представник організації, де проводяться курси. Якщо ж особа вже має дозвіл на придбання зброї певної категорії, але виявила бажання отримати дозвіл на зброю іншої категорії, вона повинна пройти кваліфікаційні курси щодо поводження з відповідним видом зброї.

Коротко порядок отримання дозволу на зброю II – lV категорії виглядає наступним чином: особа проходить курс підготовки власників зброї, складає екзамен та подає до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади пакет документів, а саме: заяву, медичну довідку, довідку про проходження курсів, договір страхування цивільно-правової відповідальності, оригінал та копію паспорту, квитанцію про сплату послуг на видачу дозволу. Рішення щодо видачі дозволу приймається протягом п’яти днів. У разі відсутності підстав для відмови, особа отримує дозвіл на зброю певної категорії та збройову картку, що містить номер, марку, модель і калібр зброї. Відмова у видачі дозволу має бути вмотивована та може бути оскаржена у судовому порядку.

Для зберігання цивільної зброї, яка потребує дозволу, та боєприпасів до неї обов’язковою вимогою є наявність сейфу (металевої шафи) за місцем реєстрації власника або постійного проживання. До того ж, якщо особа є одночасно власником більше ніж 5-ти одиниць зброї II – lV категорій, обов’язковою є наявність сигналізації. Контроль за дотриманням умов зберігання зброї та боєприпасів здійснюється не рідше двох разів на п’ять років співробітниками уповноваженого органу МВС України. Важливо відзначити, що на вимогу власника зброї або особи, яка спільно володіє зброєю, перевірка проводиться із залученням понятих та складанням протоколу перевірки.

Окремим питанням є можливість носіння та транспортування цивільної зброї й боєприпасів до неї. Так, проектом закону заборонено, по-перше, відкрите носіння зброї та її безпідставна демонстрація в громадських місцях; по-друге, носіння зброї II та III  категорій поза межами житла, домоволодіння особи або стрілецького тиру чи стрільбища, якщо воно не пов’язано із зайняттям окремими видами діяльності з цивільною зброєю; по-третє, під час та у місцях проведення публічних масових заходів. Носіння ж зброї lV категорії (короткоствольна нарізна вогнепальна зброя, короткоствольна гладкоствольна вогнепальна зброя, призначена для стрільби боєприпасами, спорядженими еластичними метальними елементами менш смертельної дії) та боєприпасів до неї в громадських місцях має бути приховано від оточуючих з метою недопущення випадкової їх втрати, заволодіння третіми особами та випадкове спричинення шкоди третім особам.

Окремо вважаю за доцільне звернути на увагу на заборону носіння вогнепальної зброї в нетверезому стані. Проектом закону передбачено внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом введення нового складу адмінправопорушення – носіння вогнепальної зброї в нетверезому стані (стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння, як наслідок навмисного вживання особою алкоголю, наркотичних, психотропних чи інших речовин), яке тягне за собою конфіскацію всієї вогнепальної зброї, що належить особі, та довічне позбавлення права володіти зброєю.

Проектом закону передбачено введення зон, вільних від зброї – будівель, приміщень, споруд, територій, на яких заборонено перебувати зі зброєю. Зони, вільні від зброї, забезпечуються озброєною охороною та охоронюваним місцем для тимчасового зберігання зброї, межі таких зон повинні бути позначені відповідними інформаційними знаками. Такими зонами є приміщення та територія державних, комунальних підприємств, установ та організацій, перелік яких має бути визначено Кабінетом Міністрів України. Стосовно недержавної форми власності, такі зони можуть встановлюватися за рішенням власника.

Основною ж проблемою, яка викликає масові суперечки та абсолютно протилежні погляди у суспільстві щодо реалізації є порядок застосування зброї. Одразу зазначу, що проектом закону пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, а саме положень про необхідну оборону з викладенням ч. 5 ст. 36 Кодексу у наступній редакції: «не тягне за собою кримінальної відповідальності застосування громадянином зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу особи або групи осіб (дві чи більше особи), або для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше володіння особи (включно із транспортним засобом), або інше місце законного тимчасового перебування особи, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».

Таким чином, не підлягає відповідальності особа, яка правомірно застосувала зброю. Під категорією «правомірне застосування зброї» необхідно розуміти її застосування у наступних випадках: захист особи або інших осіб від злочинних та будь-яких протиправних посягань; затримання осіб, що безпосередньо вчинили злочин чи готуються його заподіяти або щодо яких є обґрунтована підозра у вчиненні ними злочину; у разі крайньої потреби.

Обов’язково перед застосуванням зброї особа зобов’язана шляхом словесного попередження та/або пострілу вгору попередити про застосування зброї щодо особи, за винятком випадку раптового виникнення небезпеки, явної загрози життю людини або спричинення інших тяжких наслідків; і лише після цього, як крайній захід, особа, яка володіє зброєю, має право на її застосування. У разі ж застосування зброї та, як наслідок, ураження людини, особа, яка застосувала зброю, зобов’язана негайно викликати швидку медичну допомогу для пораненого, сповістити органи внутрішніх справ та вжити заходів щодо охорони місця події.

У такому вигляді ми маємо вітчизняний варіант вільного володіння вогнепальною зброєю, який прописаний у поданому на розгляд Верховній Раді України законопроекті №1135-1. Безумовно, проблема вільного володіння громадянами вогнепальною зброєю є дискусійною та вкрай неоднозначною. Для її комплексного осмислення необхідно враховувати соціологічний, психологічний і навіть релігійний аспекти. Будь-який результат розгляду вказаного законопроекту про зброю, його прийняття або відхилення, викличе неприйняття та протест з боку певної частини суспільства. Чи не буде проведення всеукраїнського референдуму прийнятною законопроекту альтернативою? Питання залишається відкритим.