Найбільш поширеним і, можна сказати, класичним для нашої країни методом є визначення найбільш важливих питань, пов'язаних з функціонуванням акціонерного товариства тільки безпосередньо в самому статуті акціонерного товариства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до українського законодавства, а саме статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства» установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: повне та скорочене найменування товариства українською мовою, тип товариства, розмір статутного капіталу, розмір резервного капіталу у разі його формування, номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством, права акціонерів, порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів, порядок скликання та проведення загальних зборів, компетенцію загальних зборів, порядок внесення змін до статуту, порядок припинення товариства тощо.
Таким чином, статут є основним документом акціонерного товариства, головним завданням якого є врегулювання відносин, які пов'язані з його функціонуванням. Однак, беручи до уваги той факт, що на практиці далеко не завжди можна і потрібно врегулювати всі нюанси взаємовідносин між акціонерами публічно виникає необхідність в заключенні акціонерної угоди. Звичайно, ці моменти можна обговорити і узгодити і в усному порядку шляхом ділових домовленостей, але, на жаль, з практичної точки зору, ніхто не може вам гарантувати, що ваші партнери в будь-якій ситуації поводитимуться сумлінно і будуть дотримуватися цих домовленостей.
Однією з основних переваг укладення акціонерної угоди є те, що всі питання щодо порядку внесення інвестицій, їх розміщення, розподілу прибутку, формування, а також діяльності ради директорів, вибору застосовуваного права та арбітражу тощо є цілком конфіденційними на відміну від статуту. Крім того, даною угодою сторони можуть передбачити будь-які положення, які не суперечать імперативним нормам законодавства та більш детально регламентувати свої права і обов'язки, а також інші умови.
Саму структуру акціонерної угоди можна умовно зобразити наступним чином:
- визначення термінів;
- оwnership structure (це питання щодо розподілу акцій компанії між власниками, прав на отримання дивідендів, кількості голосів для кожного акціонера на загальних зборах, розміру статутного капіталу та вартість однієї акції тощо);
- питання пов'язані з управлінням компанією;
- питання, пов'язані з проведенням загальних зборів;
- питання подальшого інвестування в акціонерне товариство;
- питання, пов'язані з виходом учасника з компанії;
- процедура розподілу прибутку;
- питання, пов'язані з ліквідацією;
- застосоване право і арбітраж;
- інші умови.
Акціонерною угодою також визначаються методи вирішення спорів та правила, якими сторони керуються в разі конфлікту інтересів, а також передбачають умови non-compete (заборона на заняття діяльності, яка конкурує з цілями акціонерного товариства) і non-solicitation (заборона на переманювання).
Акціонерна угода має оформлюватись в простій письмовій формі або ж у спеціальній формі («deed»). Форма «deed» має свої особливості, такі як супровід підпису фізичної особи підписом свідка, наявність в самому тексті договору або в підписі («signed as a deed») тощо. Сторонами цього договору можуть бути, як акціонери так і акціонерна компанія.
Акціонерна угода набуває чинності з моменту її підписання, якщо інше не зазначено в самій угоді. Слід також зазначити, що акціонерну угоду бажано підписувати ще до початку діяльності самого акціонерного товариства. З урахуванням того, що акціонерна угода укладається між більш ніж двома сторонами, а також те, що кількість, і персональний склад таких учасників може змінюватися, рекомендується не вказувати конкретну кількість примірників. Крім того, в самій угоді можна визначити, що в разі відчуження акцій новий власник акції автоматично буде пов'язаний умовами вже існуючої акціонерної угоди.
Варто зазначити, що укладення договорів між акціонерами є звичайною практикою для країн англосаксонської правової сім'ї (для прикладу, Великобританії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії), але є достатньою рідкістю для країн романо-германської правової сім'ї. Виходячи з української судової практики, якщо положення акціонерної угоди суперечать закону чи статуту товариства та обмежують права інших акціонерів, то вони можуть бути визнані судом недійсними, незважаючи на те, що прописано в самій угоді. Крім того, Пленум Верховного суду України визнав нікчемним акціонерну угоду, в якій сторони українського господарського товариства передбачили передачу корпоративних спорів на розгляд міжнародним комерційним арбітражним судом і визначили застосовним іноземне право. Таким чином, акціонери-резиденти можуть укласти акціонерну угоду для більш детального розуміння їх прав і обов'язків, а також інших питань пов'язаних з діяльністю акціонерного товариства, але, на жаль, вона не буде мати таку ж практичну цінність, як у випадку з нерезидентами.
Виходячи з вищевикладеного, акціонерна угода дійсно є досить ефективним механізмом врегулювання взаємовідносин між учасниками акціонерного товариства і є незамінним документом, в разі якщо акціонерами виступають нерезиденти, а в разі, коли акціонерами є тільки резиденти, має деякі особливості і обмеження. За допомогою цієї угоди можна більш детально визначити цілий ряд досить важливих моментів, серед яких слід виділити: права і обов'язки акціонерів, в тому числі: зобов'язання явки акціонерів на збори, а також обов'язок голосування щодо певних видів питань, порядок обирання наглядової ради і правління, а також питання, пов'язані з рішенням конфліктних ситуація, фінансової діяльності компанії і розподілу прибутку компанії.
Також важливим моментом регулювання є питання, пов'язані безпосередньо з самими акціями (право власності на акцію, способи її відчуження, наприклад, заборона на добровільне відчуження акцій протягом певного часу, переваги викупу акцій, зобов'язання продажу акцій в певних випадках тощо.