Нещодавно як редактор, я був присутнім на зустрічі з колегами-юристиами (серед яких були адвокати, корпоративні юристи, судді). Під час спілкування довелося почути їхнє обурення щодо дій нотаріусів. Називалися прізвища, а іноді багатозначно вказувалося на «всемогутність» нотаріусів, які вчиняють протизаконні дії, особливо після того, як з січня цього року нотаріусів «нагородили» обов'язком бути державним реєстратором при реєстрації бізнесу в Україні. Слово «нотаріус» вже прямо асоціюється з шахрайством, з правом власності на майно. Нотаріус вже вписаний у свідомість наших співгромадян як член злочинних угрупувань при рейдерських захопленнях тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Стало якось гірко від того, що зараз відбувається у цій професії, на яку державою покладені такі широкі повноваження й права. На жаль, вона знецінюється політиками, самими нотаріусами, ЗМІ та навіть юристами.
Щоб отримати відповіді, чому ж так сталося, я вирішив поспілкуватися з нотаріусами, один з яких на умовах анаонімності погодився викласти свій погляд на проблематику професійного буття нотаріусів, про імідж однієї з важливих професій юридичної практики, а також про те, з чим щодня доводиться зіштовхуватися тим, хто допомагає нам.
Далі пропоную вам текст автора, так би мовити без купюр…
Так вже склалося, що навіть у назвах деяких юридичних компаній часто фігурують кілька прізвищ, а іноді додається чарівне слово «і партнери», адже разом завжди легше. А робота нотаріуса зводиться до однієї особи (а для декого це лише ПІБ). Однак за цим ПІБ стоїть людина, до якої закон ставить низку вимог, а саме: нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше ніж 6 років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори – не менше 3 роки, склав кваліфікаційний іспит та отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю тощо.
При цьому нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди, прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе або для інших осіб. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності. Зазначені вимоги є цілком доречними, у тому числі й щодо іншого доходу, крім як плата за нотаріальну дію і пов'язані з нею додаткові технічні та юридичні послуги.
У суспільстві з появою приватного нотаріату поступово виникла стійка асоціація, що це різновид юридичних послуг. Однак варто нагадати, що нотаріуси здійснюють нотаріальний дії, згідно з переліком, зазначеним в ЗУ «Про нотаріат». Таким чином, здійснення нотаріальних дій не спрямоване на одержання доходів, нотаріат – це не бізнес. За нотаріальні дії стягується плата відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» для державних нотаріусів, а для приватних нотаріусів плата повинна бути не меншою, ніж зазначено у вищевказаному Декреті. При цьому приватні нотаріуси оплачують максимальні ставки податків в Україні як самозайняті особи, фактично створюючи робоче місце для самого себе.
Горе-повноваження
А тепер про наболіле… За останні 3 роки стало дуже актуальним явище системної дискредитації іміджу нотаріату, який відіграє не останню роль у правовому полі, оскільки він наділений правами посвідчення документів про виникнення (наприклад, спадщина) та перехід права власності, а рівень захисту прав приватної власності в державі, як відомо, пов'язаний з поняттям економічної міцності держави.
У 2013 р. з'являється інститут державних реєстраторів прав на нерухоме майно. Нотаріусам також надали право виконувати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно при реєстрації правочинів з ним. Це пов’язано з тим, що державні реєстратори не змогли охопити весь обсяг реєстрації прав (черги, необхідність здійснювати реєстраційні дії виключно за місцем перебування майна, відмови в реєстрації та ін.).
Таким чином, з початку 2016 р. нотаріуси почали виконувати функції на рівні з держреєстратором, з’являється екстериторіальність. Через це у пересічних громадян поняття «нотаріус» і «державний реєстратор» стали тотожними та наділеними ореолом «всемогутності». При цьому, варто зазначити, що нотаріуси вже виконували функції реєстратора в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з моменту його створення у 2004 р.
Проблема у тому, що нотаріус, виконуючи функції реєстратора, не стає реєстратором. Навіть маючи доступ до електронних реєстрів, ми не маємо права робити додаткові перевірки й вимагати інші документи, крім документів з переліку відповідного виду реєстрації.
Після труднощів у реєстраційній службі, завітавши в офіс нотаріуса, люди відчули різницю, від якої усім стало краще: нотаріусам додалося роботи, а клієнтів влаштовувала відсутність черг та рівень сервісу. Враховуючи українські реалії з нерухомістю, необхідно було продовжити систематизацію роботи, уточнювати порядок реєстрації прав на нерухоме майно, перелік документів, систематизувати помилки реєстраторів і програми. Однак не так сталося, як гадалося. З різних причин нам змінюють електронну програму, яка складна у використанні, недосконала, може не працювати кілька днів та яка, звичайно, містить Реєстр нерухомого майна. Як пояснити клієнту, особливо іноземному інвестору, чому не працює програма? Чим підкріплювати свої слова, якщо ти навіть не можеш додзвонитися в службу техпідтримки ДП «Національні інформаційні системи»?
Що написано пером…
Не менш проблематичною є ситуація, що виникла через скасування Свідоцтва про власність та завдала клопоту нотаріусам (враховуючи, яка кількість бланків цих свідоцтв була спочатку надрукована державним коштом, а потім знищена). Суспільство ще не готове до того, що у власників майна немає на руках паперової форми документа, який підтверджує право власності. Такі різкі зміни викликають у населення недовіру, наслідком чого є напруження та відповідне ставлення як до влади в цілому, так і до нотаріусів зокрема. Іноді громадяни, щоб у будь-якій спосіб отримати документ з печаткою та підписом, укладають між собою договори про перехід права власності.
У 2011 р. скасували обов'язкове посвідчення підписів на статутах. Нотаріуси перші забили тривогу, адже подібне рішення може призвести до хвилі шахрайств, зокрема полегшить роботу рейдерів.
Необов’язкове посвідчення договорів купівлі-продажу частки статутного капіталу – це одна зі складових рейдерських схем: сторони не встановлюють, хто проставив підпис; чи була сторона дієздатна та правоздатна; чи був справжнім паспорт; чи були повідомлені інші співвласники тощо. А що вже говорити про порушення права спільного майна подружжя на частку в статному капіталі – це не важливо. Всіх хвилює лише вартість послуг нотаріуса за посвідчення цього складного правочину. На практиці вона неспівмірна зі шкодою, яка може бути нанесена сторонам.
У січні 2016 р. нотаріусам надали право реєструвати бізнес. Клієнти чекали, коли все почне працювати. Закон з вичерпним переліком для кожного виду реєстрації був досить добре прописаний. Екстериторіальність особливо допомогла клієнтам, у яких бізнес був зареєстрований в зоні проведення АТО та АРК. Також позитивним моментом було те, що вже не треба займати чергу до реєстратора о 6-й ранку. Однак електронна програма «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань» з 2007 р. не оновлювалася, вона не відповідає ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» №1666 від 06.10.2016 р. забрав екстериторіальність, повернув засвідчення підписів на протоколі та статуті підприємства, ввів обов'язкову перевірку судових рішень в Єдиному реєстрі судових рішень, а також інші норми, у тому числі відповідальність нотаріуса при виконанні функцій державного реєстратора у «направленні до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю». Таким чином, тепер нотаріус, зробивши помилку як реєстратор, може втратити свою професію. Хіба це законно?
Нотаріат – це професія, яка відповідає за життя людини або компанії в документах. Через один неправильно оформлений документ купа грошових і часових втрат починає переслідувати клієнта й певним чином змінює його життя. Вислів «функції нотаріуса – дотримуватися норм закону», є достатньо «заїждженим». Я погоджуюся з цим, але саме в ньому відображено, чому тема нотаріусів у випадках незаконного заволодіння майном або іншими правами набуває такої актуальності.
Нотаріус – це особа, яка поєднує в собі всі моменти, пов'язані з виникненням, переходом, припиненням і реєстрацією права власності. На нього покладена величезна відповідальність під час прийняття рішення щодо здійснення нотаріальної дії в законодавчому хаосі, у відсутності відповідної роботи електронних реєстрів при виконанні функцій державного реєстратора.
З усіма перерахованими вище питаннями можна було б спокійно впоратися, але наші політики приймають дивні, необдумані та популістські закони. Протягом останніх 5-ти років з’явилося чимало законів і законопроектів, які лише на перший погляд містять зміни, а на практиці вони сповнені проблемами. На жаль, незважаючи на наші зусилля, нотаріусів не чують або не хочуть почути.
Різкі, популістські й недалекоглядні рішення законодавців, пов'язані з порядком реєстрації права власності, незахищені від посягань електронні системи державних реєстрів. Нотаріус як суб'єкт реєстрації – єдиний, до кого можна отримати доступ як до людини, яка приймає рішення та несе за це серйозну відповідальність. Тобто він стає цапом відбувайлом.
Я дуже сподіваюся та навіть вже бачу результати роботи, яку на добровільній і безоплатній основі проводять мої колеги в Нотаріальній палаті України. Міністерство юстиції, по суті, залишило за собою винятково контролюючу функцію.
Нотаріат у всьому світі є найбільш стабільним та важкозмінним інститутом, тому що його завдання – здійснювати безспірні дії, а також дії з правом власності, збереження якого є основним завданням держави, адже рівень його захищеності показує рівень економіки, рівень незалежності громадян та самої держави.
Зважені дії потрібні для всіх! Нотаріат завжди асоціювався з особою нотаріуса. Люди завжди запитують: «Чи є в тобі той, кому можна довіряти; той, хто не підведе та допоможе; той, поряд з ким інколи можна розплакатися». Честь та гідність є неодмінною складовою професії нотаріуса. Я пишаюся своїми колегами, усіма тим, хто у такі важкі часи утримується від незаконних дій, знаходить баланс та рівновагу для себе та своїх клієнтів.