Під такою назвою минулого тижня відбувся Другий загальнонаціональний форум, організований представниками судової влади за сприяння Канадського проекту підтримки судової реформи. Захід відкрили Голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк та генеральний директор агентства «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко. Модератором виступила керівник прес-центру судової влади України Оксана Лисенко.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За словами голови ВРП, комунікація для судової влади настільки ж важлива, як і підвищення професійного рівня суддів. «Не буде довіри до судової влади, поки ми не надамо суспільству можливість зрозуміти, що судова система повернулася до людей обличчям», – зазначив він. За його словами, суди зараз є відкритими настільки, наскільки можуть собі це дозволити. Комунікація між пресою та судами сприяє відновленню довіри суспільства до останніх.
Також пан Бенедисюк підкреслив, що журналісти, якими б професіоналами вони не були, не є юристами. Саме тому судді повинні максимально зрозуміло доносити до них інформацію. В цьому напрямку голова ВРП відзначив роботу суддів-спікерів. Також він подякував міжнародним партнерам, без підтримки яких, за його словами, судова влада не змогла б зробити крок назустріч суспільству.
Олександр Мартиненко наголосив, що суд є частиною держави, а не як раніше вважали, працює окремо від держави: «Відкритість судової влади – це двосторонній рух. Суди та ЗМІ повинні не лише робити кроки назустріч одне одному, але й працювати разом».
Чого потребують суди від медіа?
Своє бачення відповіді на це питання обговорювали під час першої сесії, модератором якої виступила суддя господарського суду Харківської області, член Ради суддів України Тетяна Суярко. На її переконання, ми приходимо до усвідомлення того, що комунікація для суддів та ЗМІ сьогодні є більше ніж необхідною.
За словами Наталії Богацької, голови Одеського апеляційного господарського суду, на жаль, раніше суддів не вчили засобам комунікації, тому вони недооцінювали медіа. Це стало однією з причин недовіри до системи правосуддя. «Для вирішення цих питань за останні роки ми здійснили багато заходів. Сьогодні в судах з’явилися прес-служби та спікери. Суди навчилися самі подавати інформацію стосовно своєї роботи», – наголосила вона. В суспільстві формується думка стосовно всієї системи загалом, тому якщо негативні події пов’язані з одним судом, вони накладають тінь на всю судову систему.
Олена Кібенко, суддя-спікер Верховного Суду, виступила з доповіддю «Верховний Суд: нові підходи до комунікації найвищої судової інстанції». За її словами, роботу новий Верховний Суд розпочав з «чистого аркуша» в комунікаційному аспекті. Перед ним на той час постало серйозне завдання. 30.11.2017 р. на І Пленумі ВС була створена робоча група з менеджменту та комунікацій, до складу якої увійшли судді касаційних судів. Робота цієї групи, за оцінкою пані Кібенко, виявилася дуже ефективною. Також у ВС був розроблений план Реалізації комунікаційної стратегії, що детально прописував його роботу, який був виконаний за 6 місяців. Згодом цей план був перетворений на інфографіку, що демонструвала роботу суду.
Олена Кібенко також розповіла, як ВС розвивав сайт і сторінку у Facebook, а також про створення бренд-буку: «Від початку своєї роботи сайт був оформлений непогано. Однак виникла проблема – сайт не наповнювався, тому було вирішено провести його аудит. Протягом певного часу користувачі тестували сайт. Зауваження одразу передавалися для виправлення. Також була проблема – закриття доступу до старого сайту Верховного Суду України. Не всі навіть розуміли, що вони заходять на старий сайт. На жаль, поки цю проблему не вирішено, тому що ми не є адміністраторами цього сайту».
Щодо контенту сайту, за словами пані Кібенко, всі розуміли, що його можуть генерувати лише судді. Тому з цією метою для суддів була розроблена Пам’ятка про інформпривід, згідно з якою вони мають подавати інформацію для наповнення сайту.
Єгор Желтухін, головний редактор «Юридичної Газети», виступив з темою «Як суду побудувати імідж через комунікацію з пресою». Він нагадав, що інформація – це потужна зброя. Вона не обов’язково є правдивою, а інколи – навіть відвертою брехнею. У своїй доповіді він посилався на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що судове рішення проголошується публічно, але преса та публіка можуть бути не допущені до зали засідань в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві. Таким чином, потрібно зіставити ст. 6 та силу інформації в інтересах комунікаційної стратегії.
На його думку, суддям та ЗМІ потрібно вибудовувати комунікацію через особисте спілкування. Також він наголосив на важливості унісону цієї комунікації із суспільним настроєм. «Прес-секретар суду має відчувати наперед, яка справа може бути резонансною, новина – цікавою, інформація – актуальною та корисною для суспільства», – додав Єгор Желтухін.
Оксана Лисенко, начальник управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності секретаріату ВРП, розповіла про підсумки року роботи журналістів у судах. За її словами, за останні кілька місяців відбулися революційні зміни в комунікаційній сфері судової системи – створили Прес-центр судової влади України. Інші зміни полягають в тому, що суди почали самі говорити про судові рішення, активно займатися просвітницькою роботою, реагувати на фейкові новини.
Також доповідач повідомила, що з 03.07.2017 р. працює оновлений портал «Судова влада України». Окрему увагу вона приділила онлайн-трансляціям судових засідань: «Майбутнє – за трансляціями судових засідань за ініціативою суду. Звісно там, де немає законодавчих обмежень». Оксана Лисенко переконана, що в судових процесах відбувається фіксація історії. Також вона відзначила активну просвітницьку діяльність судів: відкриті лекції, модальні судові засідання, квест для школярів, школа судової журналістики.
Чого хочуть суди від медіа? Оксана Лисенко зауважила, що в цьому аспекті викликом є реагування на фейки. Судді скаржаться на вимогу про зйомку, попри процесуальні обмеження, маніпулятивні оцінки, оцінки у припущеннях подаються як факти, а також на те, що їх позбавляють права на відповідь.
Завершуючи доповідь, спікер презентувала перший електронний всеукраїнський каталог прямих контактів судів. У ньому є 700 суддів-спікерів! Можна знайти будь-який суд, телефони та звернутися за інформацією.
Чого потребують ЗМІ від судів: лайфхаки від медіа
Друга сесія форуму була присвячена дискусії щодо того, як судова влада може полегшити роботу журналістів. Модератором виступила Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації.
Євген Гордейчик, головний редактор журналу «Фокус», повідомив, що в його редакції визначили так зване правило «4 Ні», чому громадяни не бажають звертатися в суди. Зокрема, багато з них переконані, що все одно не отримають перемогу, а інші вважають, що судова тяганина вимагає дуже багато часу та зусиль, які вони не готові витрачати. Також спікер відзначив роботу його журналістів у Єдиному реєстрі судових рішень: «Журналістам у ньому важко розібратися, але якщо це зробити – там міститься багато корисної інформації». Пан Гордейчик також нарікає на пасивність прес-служб судової влади у їх роботі з пресою). «До мене часто приходять запити від юридичних фірм щодо співпраці. На жаль, від судової гілки влади таких запитів я ще не отримував», – додав журналіст.
Заступник шеф-редактора порталу «Детектор медіа» Світлана Остапа висвітила проблеми в реалізації права на відповідь у ЗМІ. Зокрема, вона розповіла про роботу Комісії з журналістської етики, яка діє на підставі Кодексу журналістської етики. Якщо журналіст не дотримується цього Кодексу, то інформацію, яку він подав, не можна вважати об’єктивною та збалансованою. «Справжні медіа завжди з повагою ставляться до тих, про кого вони пишуть, навіть якщо не поділяють їхню думку», – підкреслила пані Остапа.
Також вона розповіла про проведення тренінгу для суддів-спікерів областей України, на якому вона запитала, що найбільше їх турбує в роботі з пресою. Їй відповіли: «Ми боїмося всіх журналістів». Спікер підкреслила, що прес-службам судів потрібно подавати інформацію правильно. Якщо надходить реліз про те, що суддя взяв участь у конференції, то важливим є не факт, що конференція відбулась, а те, що було сказано в її межах.
Олександр Мартиненко поділився своїм баченням щодо полегшення роботи журналістів із суддями, надавши поради судам. По-перше, рішення щодо проведення онлайн-трансляцій є надзвичайно важливими. Однак для журналістів буває складно «опрацьовувати» великі обсяги інформації. Тому побажання до прес-служб – коротко описувати судові рішення. По-друге, не дуже добре, коли відправляють журналіста в суд, як у зону бойових дій. Коли в маленькому суді знаходяться 60 журналістів, то можна потрапити у глобальну тисняву. По-третє, непогано було б виділити для «пишучих» журналістів окреме приміщення з телетрансляцією судового засідання. По-четверте, потрібно налагодити повідомлення про оновлення Єдиного державного реєстру судових рішень в онлайн-режимі.
Також спікер зазначив про спростування недостовірної інформації. На його думку, це процес також повинен бути в межах здорового глузду: «В боротьбі з фейками, якщо ображена особистість вимагає усього на світі, дотримуйтеся мінімальних вимог здорового глузду. Спростовувати інформацію варто лише стосовно того, чиє право було порушене».
Канадський досвід
За словами Олега Шакова, директора управління міжнародних програм Офісу Уповноваженого з питань федеральних судів Канади, взаємодія між судами та медіа надає можливість отримати баланс у суспільстві. Важливо, щоб громадськість була переконана в тому, що судова система є ефективною. Говорити про транспарентність судової системи можна довго, але на практиці мало хто в суспільстві розуміє, як насправді працює суд. Тому є природним, що в сучасних обставинах в Україні засоби масової інформації відіграють ключову роль у висвітленні подій, які відбуваються в країні. Згодом спікер представив канадських експертів, які поділилися досвідом роботи судової системи у провінції Нова Шотландія (Канада).
Майкл МакДональд, голова Вищого суду провінції Нова Шотландія, зауважив, що неможливо взяти досвід однієї країни та зробити те саме в іншій: «Лише ви знаєте, що може спрацювати у вашій країні, але ми сподіваємося, що наш досвід допоможе вам у реалізації певних ідей». За його словами, як інституції суди та журналісти мають багато спільного. В Канаді прагнуть до незалежності обох інституцій. На практиці це означає, що коли певна справа розглядається в суді, ніхто не висловлює сумніву, суддя розглядає справу по факту, немає сумнівів ні в тому, що справа буде розглянута по факту, ні щодо справедливості рішення судді. Проте це не означає, що канадські судді є захищеними від критики.
Стосовно доступу до судів у Новій Шотландії пан МакДональд зазначив, що в провінції одна адміністративна служба забезпечує роботу всіх судів. Її обов’язками є зміцнення та захист судової влади, ведення постійної просвітницької діяльності, співпраця з громадськими організаціями, зв'язок із пресою і громадськістю. «Є моменти, коли ця робота ускладнюється, тоді наша суддівська служба зобов’язана діяти на захист усього корпусу», – додав він.
Майкл МакДональд розповів, що нещодавно в Новій Шотландії провели конференцію щодо відносин між ЗМІ та судами Канади. Були порушені питання про трансформацію видів і форм журналістики, розвиток технологій, їх вплив на суди та пресу. Також іноземний експерт заохотив слухачів до проведення рольових ігор, щоб суддя та журналіст помінялися місцями та побачили на власному досвіді, як кожному з них працюється.
Дженіфер Стейрс, директорка з питань комунікацій Судової адміністрації провінції Нова Шотландія (Канада) розповіла про своє коло повноважень у межах відділу комунікації Судової адміністрації: «У мене немає юридичної освіти. Проте майже постійно протягом останніх 3-х років я працюю в комунікаційній службі. Моя головна робота – зв'язок між судами, пресою та громадськістю». Вона займається трансляцією судових засідань, веде сторінки в соціальних мережах, працює зі ЗМІ.
«Судді мають бути неупередженими, тому це обмежує їх у висловлюваннях. Вони не дають інтерв’ю про справи та не коментують свої рішення. Канадські судді, як правило, дають інтерв’ю щодо загальних питань роботи судової системи», – додала спікер.
Ключові акценти
Координаторка з питань гендерної рівності та судового адміністрування українсько-канадського Проекту підтримки судової реформи Людмила Чернявська розповіла про важливість включення гендерних аспектів крізь призму взаємодії судів та медіа. За її словами, гендерна нерівність є причиною бідності. Світове співтовариство давно звертає увагу на це питання. Зокрема, однією з цілей сталого розвитку є забезпечення гендерної рівності. Аналогічне питання обговорювалося на форумі в Давосі. Медіа можуть розповісти про переваги рівності для чоловіків та жінок. Надзвичайною є роль медіа у донесенні того, що кожна людина має право на справедливе судочинство. Для того щоб преса це доносила, суди повинні забезпечувати справедливе судочинство. «Суспільство хоче бачити справедливих суддів, саме тому потрібні ЗМІ, щоб показати суспільству цих суддів», – констатує експерт.
Також у межах заходу була проведена дискусійна бліц-панель, модератором якої виступив Андрій Куликов, Голова правління ГО «Громадське радіо».
Лілія Дроздик, керівниця відділу комунікації та адвокації Центру демократії та верховенства права розповіла про отримання і поширення інформації про суддів на прикладі роботи проекту «Чесно. Фільтруй суд!». Це громадська компанія, яка розпочалась разом з прийняттям змін до Конституції України в частині правосуддя. Мета – зібрати інформацію про всіх суддів. За її словами, інформацію збирали за тією ж методологією, що й про політиків. Команда чесно керується такими критеріями доброчесності судді: непричетність до корупції або кримінальних правопорушень, непричетність до ухвалення сумнівних рішень, відповідність стилю життя задекларованим доходам та прозорість статків, непричетність до порушення справ людини та отримання норм етики. «Хочеться, щоб суддя був прикладом для суспільства не лише у залі судового засідання, але й за його межами», – зазначила пані Дроздик.
Андрій Козлов, член ВККСУ, розповів про кваліфоцінювання суддів у доповіді «Конкурси на видноті: краса чи видимість?». «Коли я прийшов у Комісію, то був дещо наївним. Здавалося, що зробимо великий ривок та отримаємо таку судову систему, що значно перевершить попередню. Думав, що все зможе запрацювати протягом 2-3 років. Ця ідея «погасла» досить швидко. Судді, не бажаючи бути предметом аналізу з боку суспільства, не помітили, як їх у цьому суспільстві почали недолюблювати. Тому що ти апріорі не любиш те, що не можеш проаналізувати», – підкреслив спікер.
Щодо оцінювання суддів, за словами доповідача, одна людина завжди здається іншій зрозумілою. Люди вимірюють успіх змін чи реформи тими персонами, які її проводять. Однак люди – це мінлива річ. Люди підуть, але залишаться інституції та процедури. Однією з цих процедур є відкритий конкурс. Як вдалося вивести суддів із «затінку»? Як виявили людей, які були у затінку? Про суд та судів нарешті заговорили! З’явилися герої та антигерої.
Анна Маляр, викладач Національної школи суддів України, переконана, що судді сьогодні готові отримувати знання в нових реаліях. НШСУ готова надавати ці знання. Проте тут важливо, щоб були кроки назустріч. Вона надала поради, як підвищити довіру до судової влади в нашій країні. Зокрема, замало просто прийняти законне рішення, про нього потрібно розповісти. Необхідно перейти на «людську» мову та показувати людське обличчя судді. Важливо миттєво реагувати на соціальну напругу в гучних справах, а також вести роз’яснювальну роботу, не пов’язану з конкретною справою.
Судді vs журналісти
Завершальним акордом форуму була дискусія у формі батлу «Розширення можливостей співпраці: складні питання та відповіді». Суддівську сторону батлу представила Лариса Швецова, член Вищої ради правосуддя, суддя апеляційного суду Харківської області. «Ще у 2007-2008 рр. на публікації, в яких журналісти висловлювалися не дуже етично про суддів, вони зверталися з позовами щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Однак враховуючи реалії сьогодення, коли судді є публічними особами, ставлення до них дещо інше. Тому судді не мають права звертатися з подібними позовами», – підкреслила член ВРП.
Сергій Мельничук, редактор-аналітик телеканалу новин «24», підкреслив, що реагуючи на негатив, потрібно дивитися на те, в якому ЗМІ подається та чи інша інформація про суддів. Тобто не варто сприймати серйозно рейкову інформацію, розміщену в ЗМІ рівня «нижче плінтуса». Також журналіст наголосив на тому, що судді повинні прагнути до подання інформації «нормальною», зрозумілою мовою. «Не варто недооцінювати фантазію журналістів. Будьте відкритими. Не бійтеся журналістів», – порадив доповідач.