05 вересня 2022, 13:14

Локалізація виробництва. Проводимо закупівлі із дотриманням вимог чинного законодавства

Тетяна Руденко
Тетяна Руденко адвокат в сфері захисту економічної конкуренції, публічних закупівель

У липні 2022 року набули чинності зміни до Закону України «Про публічні закупівлі»,  закріплені згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Означені передумови сталого розвитку та модернізації запроваджуються стосовно товарів машинобудівної галузі, а саме – чи відповідає товар вимогам до ступеня локалізації виробництва.

Оскільки вказані зміни набули чинності, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 861 затверджено Порядок підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів  (далі – Порядок), то вже пізно розмірковувати, наскільки доцільно було запроваджувати зміни саме в умовах повномасштабного військового вторгнення, враховуючи зупинки виробництва, можливу релокацію підприємств, порушення логістичних ланцюжків, нові потреби, які необхідно задовольняти, те, що «зима близько», й таке інше. І чи буде саме зараз хоч якась користь від нововведень. Але зміни є, і замовники мають проводити закупівлі з їх обов’язковим урахуванням. 

Термін «ступінь локалізації виробництва» – новий для законодавства у сфері закупівель, його визначення наводиться у пункті 29-1 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), а саме: ступінь локалізації виробництва – показник місцевої складової у питомій вазі вартості сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, складових частин і комплектуючих виробів, робіт, послуг та інших складових вітчизняного виробництва у собівартості товару, що є предметом закупівлі.

Про застосування ступеня локалізації виробництва під час публічних закупівель йдеться у Розділі Х Закону «Прикінцеві та перехідні положення». Так, згідно з пунктом 6-1 строком на 10 років замовник здійснює закупівлю окремих позицій товарів, виключно якщо ступінь їх локалізації виробництва дорівнює або перевищує певний встановлений рівень (від 10 % до 40 %).

Початковий рівень локалізації становить 10 % та, збільшуючись щороку на 5 %, має досягнути рівня 40 %.

Там же наведено вичерпний перелік товарів машинобудівної галузі (всього порядку сотні найменувань), щодо яких мають виконуватися вказані умови.

Необхідно підкреслити, що зазначений перелік містить назви товарів, але не їх частин. Дійсно, у переліку частини будь-яких машин згадуються всього двічі. Отже, якщо замовник має закупити запасні частини до двигуна, генератора, автобуса тощо, то така закупівля здійснюється у звичайному режимі. Але якщо необхідно закупити, наприклад, причеп до автомобіля, то треба врахувати вимоги щодо локалізації, оскільки причеп включений до переліку як самостійна одиниця.

Також при здійсненні закупівель робіт або послуг, якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товарів, визначених у пункті 6-1, процедури закупівлі таких робіт чи послуг здійснюються з урахуванням вказаних особливостей.

Відповідно до Порядку ступінь локалізації виробництва товарів, що є предметом закупівлі, підтверджується Мінекономіки в автоматичному режимі під час формування переліку товарів, що є предметом закупівлі, з підтвердженим ступенем локалізації (далі — Перелік), на підставі поданої виробником товару заявки про включення товару до переліку за наданою формою.

Тобто ступінь локалізації виробництва визначається виробником товару за певною формулою.

Заявка разом із калькуляцією собівартості товару у поточному році подається безоплатно виробником товару в електронному вигляді шляхом заповнення електронних форм з окремими полями на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель.

Забезпечення технічної реалізації подання заявки та можливості заповнення виробником товару форми калькуляції собівартості товару на вебпорталі здійснюється адміністратором електронної системи закупівель.

Ступінь локалізації розраховується самостійно виробником товару та автоматично підтверджується шляхом математичної перевірки інформації, внесеної до форми калькуляції собівартості товару. Виробник товару несе персональну відповідальність за зміст, достовірність, актуальність, повноту та коректність інформації, яка ним подається.

Перелік формується за результатами автоматичного опрацювання поданих заявок та оприлюднюється на вебпорталі та офіційному вебсайті Мінекономіки.

Отже, сформований перелік товарів з підтвердженим ступенем локалізації є автоматичним підтвердженням Мінекономіки ступеня локалізації.

Учасник, з яким укладено договір про закупівлю товару, внесеного до переліку, одночасно з передачею товару надає замовнику підготовлену виробником фактичну калькуляцію собівартості такого товару, що оприлюднюється замовником в електронній системі закупівель разом зі звітом про виконання договору про закупівлю.

Але жодного правила не буває без винятків, і щодо застосування ступеня локалізації виробництва товарів вони теж існують.

Вартісні межі. Норма щодо ступеня локалізації застосовується лише для закупівлі товарів, вартість яких становить або перевищує 200 000 грн. Те ж саме стосується вартості товарів, що замовник набуває їх у власність в результаті закупівлі робіт або послуг.

Щодо переліку товарів. Вже зазначалося, що наведений перелік є вичерпним, замовник керується виключно наведеною назвою, але не кодом із Єдиного закупівельного словника. Також запасні частини в переліку згадуються лише двічі, тому їх закупівлі проводяться, як правило, без урахування вимог до локалізації виробництва.

Окремо потрібно зазначити, що пункт 6-1 Закону не застосовується до закупівель, які підпадають під дію положень Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі», а також положень про державні закупівлі інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, а також перелік країн, які є учасниками Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі», публікується на офіційному вебсайті Мінекономіки за посиланнями: https://cutt.ly/bXOOz1H  https://cutt.ly/cXOQ4P1https://cutt.ly/4XOWyAi

У цих угодах про вільну торгівлю та Угоді про державні закупівлі вказані порогові межі та суб’єкти, на які поширюються такі угоди.

Наприклад, статтею 1 Угоди про державні закупівлі передбачено, що ця Угода застосовується до будь-якого закону, нормативного акта, процедури чи практики, які стосуються будь-якої закупівлі організаціями, що охоплюються цією Угодою, як вказано у Додатку I.

Ця Угода застосовується до будь-якого контракту щодо закупівлі на суму, не меншу, ніж відповідні граничні значення, визначені у Додатку I.

У Додатку І-1 до документа «Приєднання України до Угоди про державні закупівлі» визначені наступні контрольні параметри (або ж порогові значення):

Товари – 130 000 СПЗ;

Послуги – 130 000 СПЗ;

Будівельні послуги –- 5 000 000 СПЗ.

Одиниця СПЗ, в якій визначені контрольні параметри (порогові значення), –  спеціальні права запозичення.

Спеціальні права запозичення – це резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом. Існує лише в безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках.

Вартість СПЗ фіксується на кошику з п’яти основних валют: долара США, євро, китайського юаня, японської єни та фунта стерлінгів у порядку фіксованої суми кожної валюти в кошику.

Ознайомитися з актуальним курсом СПЗ до гривні можна на сайті НБУ.

Враховуючи положення статті 1 Угоди, у разі, якщо предметом закупівлі є товар на суму, яка дорівнює або перевищує 130 000 СПЗ, а конкретний замовник відноситься до переліку, вказаного в Додатку І-1 до документа Приєднання України до Угоди про державні закупівлі, підтвердження ступеня локалізації не потрібно.

Також вимога стосовно підтвердження ступеня локалізації не застосовується до товару, країною походження якого є країни, з якими Україна уклала такі угоди, та країни, які є учасниками Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася.

Інформація про походження товару підтверджується відповідним сертифікатом, що його надає учасник.

Хоча в Порядку передбачено, що саме виробник товару несе персональну відповідальність за зміст, достовірність, актуальність, повноту та коректність інформації, яка ним подається, як діяти замовнику, щоб не припуститися порушень під час закупівлі товару, включеного до переліку.

Отже, якщо товар входить до відповідного переліку, назва товару точно відповідає назві з переліку, очікувана вартість закупівлі перевищує 200 000 грн, замовник при створенні тендерної документації має вжити заходів для перевірки інформації про рівень локалізації виробництва.

А саме, замовник має вказати в тендерній документації низку вимог до учасників закупівель у частині підтвердження рівня локалізації виробництва товару, що є предметом закупівлі. Крім того, якщо очікувана вартість закупівлі перевищує встановлені міжнародними угодами межі, замовник також має передбачити спосіб підтвердження учасником Інформації про походження товару наданням відповідного сертифікату, (якщо країною походження товару є країна-учасниця Угоди про державні закупівлі, або ж іншої угоди, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України).

Відомості, що їх має включати тендерна документація, передбачені статтею 22 Закону. Оскільки перелік відомостей, що мають надаватися учасником закупівлі на підтвердження рівня локалізації виробництва, у статті 22 не передбачений, замовник може встановити такі умови самостійно.

Так, у розділі тендерної документації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі замовник може зазначити, що товар повинен мати відповідний ступінь локалізації виробництва згідно з пунктом 6-1 Перехідних положень Закону.

Також замовник вказує про застосування виключень відповідно до пункту 3 Порядку та про підтвердження учасниками застосування таких виключень у разі їх наявності (сертифікат походження товару тощо).

Оскільки згідно з пунктом 13 Порядку учасник, з яким укладено договір про закупівлю, одночасно з передачею товару надає замовнику підготовлену виробником товару фактичну калькуляцію собівартості такого товару, вимога про надання вказаної калькуляції вноситься до проєкту договору.

Також замовник може встановити вимогу для переможця закупівлі щодо надання копії такої калькуляції

Звертаю увагу, що замовник не має жодних інструментів для перевірки фактичного ступеня локалізації виробництва товару, тому керується виключно інформацією, наданою учасниками торгів, та даними з переліку, що розміщується на вебпорталі та офіційному вебсайті Мінекономіки.

Чи залишилися запитання без відповіді? Так. Наприклад, як діяти замовнику, якщо необхідний товар відсутній у переліку, що формується на вебпорталі та офіційному вебсайті Мінекономіки. Сам по собі такий товар є, але виробник через низку причин не вніс його до переліку. Або ж товар, що включений до переліку, не задовольняє необхідним технічним характеристикам. Чи таке: поставка товару повністю або частково переходить на наступний рік, де рівень локалізації вже буде інший.

Сподіваюсь, практика надасть відповідь на ці запитання.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати