Останні події в Україні та світі (скандал навколо витоку даних з 50 млн сторінок користувачів Facebook, корупційний скандал у Південній Кореї, де суд визнав екс-президента винною у хабарництві, накладення регулятором багатомільйонних штрафів на фармкомпанії в Україні) мають спонукати власників компаній до впровадження комплаєнс-систем для убезпечення бізнесу від подібних ризиків.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Історично комплаєнс почав своє становлення у США. Поштовхом для його розвитку стали 60-70 роки ХХ століття, зокрема Вотергейтський скандал, коли було викрито численні випадки корупції, які стосувалися також приватних компаній. З метою протидії такій ситуації було прийнято Закон США «Про корупцію за кордоном» (Foreign Corrupt Practices Act/FCPA), яким були встановлені жорсткі правила контролю, вимоги до бухгалтерської та фінансової документації, а також правила взаємовідносин з державними службовцями.
На початку 90-х у США були прийняті роз'яснення про порядок застосування кримінального покарання для організацій (Federal Sentencing Guidelines), що містять чіткі інструкції для створення ефективної програми в галузі комплаєнс, включаючи правила етичної поведінки. У 2004 р. ці роз’яснення були доповнені положеннями, які вказували на необхідність обізнаності менеджменту з основними умовами комплаєнс-програм.
У Сполученому Королівстві лише у 2010 р. після тривалих обговорень було прийнято Закон «Про боротьбу з хабарництвом» (UK Bribery Act). Відповідно до цього закону на компанії, що підпадають під його юрисдикцію, покладається обов’язок зі створення комплаєнс-служб.
В Україні у 2011 р. було прийнято Закон «Про засади запобігання і протидії корупції». У 2015 р. на його заміну прийшов Закон України «Про протидію корупції». Однак ухвалення зазначених законів не призвело до обов’язку створювати комплаєнс-системи.
Комплаєнс в українських реаліях
Здавалося б, навіщо в Україні комплаєнс, враховуючи відсутність його законодавчого забезпечення. По-перше, Великобританія та США достатньо широко розглядають можливість застосування власної юрисдикції. «Останні справи, які розслідуються Департаментом юстиції США, демонструють, що дію власної юрисдикції цей держорган трактує дуже широко. Зв'язок зі Сполученими Штатами можна встановити навіть на підставі того, що мобільний телефон, через який здійснювалися інструкції про виплату неправомірних вигод, належить мобільному оператору США», – зазначила Ольга Ворожбит, партнер DLA Piper, під час свого виступу на IX Щорічній конференції корпоративних юристів (юрисконсультів).
По-друге, важливим моментом є залучення іноземних інвестицій. Інвестори, особливо з країн Західної Європи та США, обов’язково перевірятимуть наявність у бізнес-партнерів системи комплаєнсу. Це стосується також купівлі такої компанії, оскільки перевірка, якою системою комплаєнсу та ділової етики користується продавець компанії, входить у стандартну процедуру оцінки компанії перед купівлею. Авторитетні компанії вже давно впровадили та використовують свої програми комплаєнсу і ділової етики, тому їм необхідна впевненість у тому, що купівля або співпраця з українською компанією не спричинить жодних негативних наслідків.
По-третє, вітчизняні регулятори зайняли досить активну і жорстку позицію. Наприклад, за останній час АМКУ за антиконкурентні узгоджені дії оштрафував кілька фармкомпаній на значні суми, які сягають десятків мільйонів гривень.
Отже, наразі є всі передумови для впровадження комплаєнс-систем в українських компаніях, залишилося лише з’ясувати, як це зробити ефективно, а також як з найменшими витратами отримати найбільшу користь для бізнесу.
Як це працює?
Традиційний юридичний комплаєнс має такі напрямки: протидія легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; протидія корупції, шахрайству та фінансуванню тероризму; розробка документів і процедур, що забезпечують відповідність діяльності компанії чинному законодавству; усунення конфлікту інтересів; захист даних; антимонопольний комплаєнс. Проте з розвитком інформаційних технологій та їх впливом на наше життя з’являються нові зони, що потребують уваги (GDPR, кібербезпека та ін.).
Особливо актуальною темою сьогодні є GDPR (Загальний регламент захисту даних), що вже 25.05.2018 р. набирає чинності в Європейському Союзі. Незважаючи на те, що це європейське законодавство, документ тією чи іншою мірою є застосовним для українських компаній, залежно від того, на який ринок вони адресують свої товари, як вони роблять маркетингові компанії або яких клієнтів обслуговують.
Отже, комплаєнс-функція полягає в наступному:
- проведення консультацій про прийняті закони, правила і стандарти, а також інформування про останні зміни в цій сфері;
- виявлення, оцінка та аналіз комплаєнс-ризиків;
- контроль, перевірка, звітність;
- комплаєнс-програма.
Основним документом комплаєнс-програми, як правило, є Кодекс корпоративної поведінки (Code of conduct). Саме в цьому документі регламентовані норми поведінки співробітників організації при взаємодії з клієнтами, іншими співробітниками, контрагентами, постачальниками, наглядовими органами та іншими третіми особами, з якими має справу той чи інший співробітник у процесі виконання своїх професійних обов'язків. Окрім Code of conduct, в компанії можуть бути розроблені такі документи як Кодекс корпоративної етики (Code of Ethics), Політика прийняття і дарування подарунків (Gift policy) та ін.
Особливості ролі юриста у процесі здійснення комплаєнс-функції
Залежно від кількості співробітників та розміру компанії, її сукупного річного доходу, виникає чи зникає потреба виділення конплаєнсу в окрему функцію, яка не буде частиною юридичного департаменту. Пріоритетами для комплаєнс-функції є імплементація відповідних правил та вимог, а завданням юридичного департаменту є надання юридичних порад для бізнесу, щоб у комплаєнс-офіцера було розуміння, як саме застосовувати ті чи інші правила.
Тому, на думку експертів, якщо мова йде про велику компанію, доречно мати хоча б одного комплаєнс-менеджера. «Ці менеджери повинні займатися таким питанням як внутрішнє розслідування, корпоративне управління, регулювання конфлікту інтересів, розробка застосування кодексів етичної поведінки, додержання додатків до договорів з антикорупційними застереженнями та вимогами ділової етики, а також проведення презентацій і тренінгів для інших відділів з цих питань», – наголошує Сергій Сисуєв, старший менеджер з комплаєнсу (юрисконсульт) міжнародної FMCG компанії. Так, інхаус надає юридичні поради, а комплаєнс-менеджер переводить їх в управлінські рішення.
Водночас виникає тенденція персональної відповідальності комплаєнс-офіцера при неналежній реалізації ним своїх функцій. Ольга Прокопович, директор з правових питань регіону Євразія групи Veon, стверджує: «Останні 4-5 років американські законодавці, а також Департамент юстиції США та Комісія з цінних паперів почали більше застосовувати персональні санкції до комплаєнс-офіцерів та керівників юридичних департаментів. Нещодавно комплаєнс-офіцера оштрафували на 100 тис. доларів лише за те, що він не переконався, що програма тренінгу співробітників з певних тем дійсно виконувалася». Потрібно розуміти, що у разі віднесення комплаєнс-функції до юридичної всі ці обов’язки перекладаються на юридичний департамент.
У процесі співпраці із зовнішніми радниками міжнародні компанії, які ведуть свою діяльність в Україні та мають комплаєнс-офіцерів, найчастіше звертаються до великих міжнародних юридичних фірм, оскільки у них вже є певні напрацювання і досвід материнських компаній. Для українських юридичних фірм практика є достатньо новою, тому спеціалістів у цій сфері ще не дуже багато. Адже ця галузь є досить специфічною і передбачає наявність досвіду в різних практиках (корпоративне, антимонопольне, конкурентне, антикорупційне право та ін.). Також важливо мати знання з бізнес-етики. Під час надання послуг у сфері комплаєнсу на плечі зовнішнього радника лягає не лише юридична консультація, але й проведення навчальних семінарів, майстер-класів для інхаус-юристів, керівників юридичної функції та менеджменту.
Проте, за словами експертів, інтерес до впровадження цих практик в українського бізнесу зростає. Йому більш доречно звертатися саме до локальних юридичних фірм, оскільки їхній досвід є більш релевантним до вітчизняних реалій. «Українські юридичні компанії можуть надати першопочаткову допомогу у становленні комплаєнсу як такого в Україні, тому що одразу імплементувати в українську компанію іноземні реалії досить складно. Оскільки комплаєнс – це система, процедура, а найголовніше – це культура», – акцентує увагу Ольга Лук’янова, керівник юридичного відділу, офіцер з дотримання корпоративних стандартів та політик «Хенкель» в Україні.
Отже, комплаєнс-спеціалістам потрібно:
- постійно бути «up to date» щодо законодавства та останніх змін;
- розуміти тонкощі бізнес-управління в тій галузі, де вони впроваджують систему комплаєнсу;
- вміти доносити всім інформацію про те, що варто зробити, а що взагалі не можна робити (від топ-менеджерів і тих, хто приймає бізнес-рішення, до всіх співробітників компанії);
- налагоджувати комунікацію, щоб у співробітників була можливість викрити в анонімному режимі порушення в компанії через так звану «Гарячу лінію», проте варто потурбуватися, щоб викривачі не зловживали цим механізмом з метою комусь нашкодити.
Незважаючи на поодинокі випадки впровадження комплаєнс-програм на українських підприємствах і проведенні реформ, Україна досі посідає останні позиції в регіоні, відповідно до Індексу сприйняття корупції (CPI). Можливо, якби на законодавчому рівні було встановлено обов’язок для середніх і великих компаній мати комплаєнс-систему, то ситуація була б інакшою, або бізнес зрозумів, що краще грати за правилами доброчесності, дотримуючись встановлених законом правил поведінки та бізнес-етики.
Як розвиватиметься ця ситуація – покаже час. Проте вже зараз зрозуміло, що хоча комплаєнс-система і нагадує айсберг (90% роботи – консультацій, тренінгів, роз’яснення, контролю і 10% – помітна ефективність з уникнення ризиків), компанії, в яких діє система комплаєнсу, відзначають, що працювати стало спокійніше, надавати відповіді на запити регуляторних органів – легше, а отже, ведення бізнесу стає комфортнішим і безпечнішим.
Коментар:
Вікторія Мельниченко, керівник практик Agro&Food та Compliance, Integrites
Як керівник практики Compliance юридичної фірми я можу стверджувати, що останнім часом зростає попит на впровадження системи комплаєнсу саме в українських компаніях. Найбільш складним завданням фахівці з комплаєнсу компаній визнають переконування інших працівників компанії (своїх «внутрішніх клієнтів») дотримуватися комплаєнс-програм у повсякденному діловому житті, за умови необхідності ведення бізнесу в українських реаліях. З власного минулого інхаус-досвіду керівника функції комплаєнс міжнародних компаній, я хочу надати «молодим» практикуючим комплаєнс-спеціалістам деякі практичні поради.
Compliance починається із закону, але для комплаєнс-спеціаліста недостатньо думати лише як юрист. Потрібно вивчати особливості свого «внутрішнього» клієнта та підходи до кожного, а тому не зайвими будуть певні знання з психології. Рекомендую також пояснювати складні внутрішні процедури компанії за допомогою інфографіки, інтерактивного матеріалу та використовувати на тренінгах з комплаєнсу CASE STUDY.
Дуже ефективно зарекомендували себе короткі інструкції для співробітників, що містять основні положення з комплаєнсу у вигляді DO’S AND DON’TS. Завжди потрібно ставити себе на місце конкретного співробітника (водія, менеджера тощо), тому що співробітники, залежно від рівня освіти, досвіду, специфіки професії тощо, по-різному опановують вимоги внутрішніх положень та процедур.
Основне завдання професіонала у сфері комплаєнс я вбачаю саме в поясненні складних речей на доступному рівні з метою побудови ефективної та дієвої внутрішньої культури комплаєнсу на підприємстві.
Євгенія Очеретько, юрист практики антикорупційного комплаєнсу та етики бізнесу АО «Арцінгер»
Чи збільшується останнім часом попит на впровадження системи комплаєнсу в українських компаніях?
Останніми роками українські компанії, особливо великі та середні, активно приходять до розуміння важливості забезпечення комплаєнсу в бізнес-процесах. Якщо ще кілька років тому комплаєнс частіше сприймався як тягар, додаткове навантаження від іноземних хед-офісів (якщо мова йде про українські офіси іноземних компаній) або контрагентів, то наразі існує помітна тенденція до розвитку комплаєнс-систем за ініціативою українського менеджменту.
На жаль, достатньо часто ця ініціатива спричинена викриттям порушень, що вже сталися в компаніях і спричинили певні негативні репутаційні, фінансові та інші наслідки. Проте ще частіше запити на розробку ефективних комплаєнс-систем надходять від тих компаній, які активно розвиваються та потребують іноземних інвестицій, бажають вести бізнес з міжнародними компаніями та розуміють, що для цього необхідно відповідати високим стандартам комплаєнсу, які існують у провідних країнах світу. Зараз українські компанії не лише розвивають комплаєнс зсередини, але й активно діляться досвідом його впровадження на спеціалізованих заходах та беруть участь в організаціях, діяльність яких спрямована на розвиток комплаєнсу в Україні.
Як можна визначити ефективність комплаєнс-програми?
Оцінка ефективності комплаєнс-програми залежить від індивідуальних особливостей кожної компанії. Не існує універсальної моделі впровадження та оцінки її ефективності, адже кожна сфера бізнесу (навіть кожна окрема компанія) має унікальні зони ризику, що пов’язані як з особливостями правового регулювання, державної політики в певній сфері, так і з внутрішніми процесами, ключовими співробітниками тощо. Для оцінки ефективності можна використовувати такі засоби як проведення анонімних опитувань, оцінювання знань та практики співробітників і контрагентів щодо дотримання комплаєнс-політик та корпоративної культури загалом, аналіз наявних і потенційних судових та інших спорів, пов’язаних з комплаєнсом. Важливим механізмом оцінки комплаєнсу є також комунікація з менеджментом, отримання зворотного зв’язку щодо потенційних та реальних ризиків у компанії, що можуть бути непомітними для пересічних співробітників. Іншим важливим механізмом оцінки є залучення зовнішніх експертів для аудиту бізнес-процесів, проведення інтерв’ю з ключовими співробітниками, отримання звіту щодо ефективності комплаєнс-системи та пропозицій щодо її покращення.
Як стати комплаєнс-спеціалістом?
З огляду на те, що в Україні сфера комплаєнсу є порівняно новою, для того щоб стати комплаєнс-спеціалістом, необхідно постійно поглиблювати свої знання міжнародними практиками та підходами, при цьому звертати увагу не лише на традиційно сильні юрисдикції з позиції комплаєнсу, але й на країни з високим рівнем комплаєнс-ризиків. Важливо дивитися на процеси компаній не лише з позиції юриста, але й з позиції менеджменту і власників, розуміти поточні та прогнозувати можливі підходи контролюючих органів до тих або інших бізнес-практик. Для роботодавця або клієнта комплаєнс-юрист має бути, насамперед, партнером, який зможе допомогти налагодити процеси в компанії таким чином, щоб задовольнити інтереси компанії, забезпечивши при цьому дотримання вимог як національного, так і транснаціонального законодавства, якщо воно застосовне.