Вирішення господарських (арбітражних) спорів у судах має давню історію, в т.ч. й на території України. Арбітраж розвивався ще в державах античного світу. Його використовували як метод вирішення торгових спорів. Початком створення на території нашої держави арбітражних судів в сучасному розумінні дослідники називають заснування комерційного суду в Одесі у 1808 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
6 листопада 1991 р. було прийнято Арбітражний процесуальний кодекс України. Цей нормативний акт допоміг забезпечити реалізацію передбачених Законом України «Про арбітражний суд» принципів арбітражного судочинства, визначив підвідомчість спорів арбітражним судам, чітко регламентував процесуальні права і обов’язки учасників арбітражного процесу, порядок розгляду спорів, постановлення рішень по них та перевірку законності останніх. Арбітражний суд було наділено всіма повноваженнями незалежної судової влади.
Прийняття Конституції України у 1996 р. привело до створення фундаментальної правової бази для реформування судової системи. У 1997 р. був прийнятий закон «Про внесення змін у Закон України «Про арбітражний суд», яким, зокрема, слова «арбітр», «арбітражна колегія» були замінені на «суддя», «судова колегія», що ще більше підкреслило правову природу арбітражних судів як спеціалізованих судових установ для здійснення правосуддя у господарській галузі. Також згідно цього закону було передбачено, що в нашій державі діяв Вищий арбітражний суд України, який очолював усю національну систему арбітражних судів.
Господарські суди
У 2001 р. закінчися 5-річний строк дії п.12 «Перехідних положень» Конституції України 1996 р. щодо функціонування старої судової системи. У зв’язку з цим на розвиток ст.125 Конституції України з метою збереження судової системи і судоустрою в рамках конституційного поля було прийнято ряд законів, які внесли суттєві зміни в українське судочинство. Це отримало назву «мала судова реформа». В рамках останньої черговим Законом «Про внесення змін у Закон України «Про арбітражний суд» слово «арбітражний» замінили на «господарський». Таким чином, правосуддя у господарських правовідносинах почали здійснювати господарські суди.
Після «малої судової реформи» у 2010 р. була здійснена ще одна реформа, яка претендувала на статус «великої». Вона мала відновити довіру до судової системи держави, однак фактично нічого не змінила, окрім скорочення повноважень Верховного Суду України та ліквідації військових судів. До речі, останні у сьогоднішніх умовах, в період воєнного конфлікту на Сході України якраз дуже би знадобились нашій державі.
Ще у 2013 р. автори судової реформи 2010 р., автором якої вважають тодішнього керівника головного управління з питань судоустрою адміністрації В. Януковича Андрія Портнова, почали говорити про необхідність ліквідації господарських судів. З якою метою це хотіли тоді зробити, можна лише здогадуватись, однак аналогічні заяви почали лунати і з боку новоствореного після Революції Гідності Міністерства юстиції України.
Більше того, нещодавно Мін’юст у дуже вузькому колі, не запросивши ЗМІ, презентував закон, яким планує здійснити судову реформу в Україні. У цьому законопроекті передбачена ліквідація господарських судів. Цікаво, що ніякого публічного обговорення нормативний акт не проходив. Наразі є інформація, що чинна влада планує у швидкому режимі прийняти такий законопроект до завершення її повноважень. Кому потрібна ліквідація господарських судів, не дуже зрозуміло. Можна лише констатувати, що на сьогодні в Україні знову планують реалізували плани авторства ще А. Портнова по реформуванню судової системи.
Досі невідомо, у що може обійтись державі,а затим і бізнесу ліквідація господарських суді, адже на перший погляд проста реформа може вилитись в невелику копієчку, якої сьогодні в бюджеті нема.
Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання реформувати судову систему. Однак без внесення змін у Конституцію України зробити це неможливо. Саме внесення змін у Основний Закон і судова реформа повинні розроблятися паралельно.
Ліквідація господарського права?
Варто також звернути увагу на те, що поряд з ліквідацією господарських судів виник ризик відміни діючих Господарського і Господарського процесуального кодексів України. Тобто виникне проблема ліквідації цілої галузі права, відповідних кафедр в університетах. Господарники зникнуть як такі. Треба буде змінити підходи до юридичної освіти. Однак як закласти у свідомість досвідчених вчених чи практикуючих юристів, що господарського права більше не існує? Що така галузь права відійшла у минуле?
Після набрання чинності Господарським і Цивільним кодексами проблема конкуренції норм цих нормативних актів досі не закрита, а у відповідних колах вона перетворилась на спосіб маніпуляцій. Проте, не зменшуючи значимість жодного із вказаних кодексів, Вищим господарським судом України було визначено, що при вирішенні питання співвідношення норм Цивільного і Господарського кодексів України треба виходити з того, що при правозастосуванні необхідно застосовувати не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідну правову норму або її частину, за змістом якої й визначається, є та чи інша норма або її частина спеціальною чи загальною.
Варто звернути увагу, що шляхи вирішення питання конкуренції норм уже знайшли, потрібно лише внести зміни у відповідні нормативні акти. Однак замість цього робляться інші речі, необхідність яких викликає великий сумнів.
В той же час, треба сказати, що відміна Господарського кодексу може паралізувати діяльність багатьох підприємств (особливо акціонерних), оскільки тільки у ньому містяться норми, що передбачають захист корпоративних прав та інтересів власників. Крім того, суспільство може стати очевидцем численних рейдерських атак на підприємства і корпоративних війн, при яких законні засоби захисту через відміну Господарського кодексу будуть відсутні.
Насамкінець хочеться задатись питанням: чому Мін’юст береться сьогодні реформувати саме судову систему? Причому без можливості реальної реформи, оскільки до парламентських виборів внести зміни в Конституцію України не вдасться. Чому він не переймається реформою прокуратури, у якої, згідно Основного Закону, вже давно пора відібрати повноваження по загальному нагляду, чи міліції, справжню роботу якої ми побачили під час Революції Гідності? Напевне, відповідь криється у чиїхось приватних інтересах, від яких, як завжди, постраждають суспільство і держава.
Коментарі:
Олег Подцерковний, д.ю.н., проф, член-кор. НАПрН України
Ідея щодо ліквідації спеціалізованих господарських судів під час реформування судової системи не може жодним чином призвести до підвищення якості винесення судових рішень, але точно погіршить стан захисту прав суб’єктів господарювання. Економічне життя не спрощується, а ускладнюється. Це вимагає спеціальних знань та процедур, орієнтованих на оперативний розгляд справ, адже капітали потребують швидкого обігу та роботи із ними фахівців.
У розвинутих країнах повсюдно зберігається та поглиблюється спеціалізація комерційних судів. Це стосується Франції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Ісландії, Ірландії, Австрії (у Відні), Данії (у Копенгагені), окремих кантонів Швейцарії, Хорватії. Досвід утворення комерційних судів швидко поширюється у США – в даний час 12 штатів – Флорида, Джорджія, Іллінойс, Меріленд, Массачусетс, Невада, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Північна Кароліна, Оклахома, Пенсільванія і Род-Айленд мають комерційні суди в містах або на рівні штату. В Англії комерційний суд має свої відділення у Лондоні, Ліверпулі і Манчестері. Тобто, хоча в окремих країнах комерційні суди утворені лише у великих містах чи провідних регіонах, але загальна тенденція до поглиблення спеціалізації зберігається.
Така поширеність системи спеціалізованого економічного судочинства у світі обумовлюється потребами розвитку економіки та окремою увагою держав до стимулювання оперативного та фахового вирішення комерційних спорів. По суті, йдеться про створення юрисдикційної інфраструктури, яка полегшує ведення бізнесу. Це економічне правосуддя може ґрунтуватися на спеціальній компетенції щодо господарських спорів загалом або стосуватися однієї чи кількох категорій економічних справ.
Невипадково у жодній розвинутій країні світу протягом останніх десятиліть не відбулося ліквідації спеціалізованих комерційних судів. Лише у Російської Федерації на початку цього року було ліквідовано Вищий арбітражний суд, що легко пояснити посиленням тоталітарних тенденцій та централізацією влади у цій країні. Але це не може служити взірцем для України. Скоріше, навпаки – це дороговказ, яким шляхом йти не можна.
Показники діяльності господарських судів у системі судової влади України є і завжди були найкращими. Правовою аксіомою в нашій країні стало те, що найбільш оперативно розглядаються спори саме у господарських судах. Система господарських судів напрацювала найкращі та найґрунтовніші акти тлумачення положень господарського та цивільного законодавства, надала ясність у питаннях співвідношення Цивільного та Господарського кодексів, по суті, виправивши огріхи законодавця. Можна нагадати, що незважаючи на численні проблеми із судовою системою, саме концентрація корпоративних справ у компетенції господарських судів попередила вакханалію із рейдерськими захопленнями підприємств у 2005–2007 рр.
Вітчизняна історія знає чимало спроб ліквідувати спеціалізоване економічне судочинство. Одеса знає, чого це варто: колись більшовики припинили діяльність першого на теренах Російської імперії Одеського комерційного суду, який понад століття з моменту його утворення (з 1807 р.) виступав потужним інфраструктурним елементом розквіту півдня України та становлення Одеси як портової столиці. Але і тоді відсутність спеціалізованих юрисдикційних органів у сфері економіки існувала недовго – у 1922 р. в СРСР були створені арбітражні комісії.
Арбітражні органи, які згодом були перетворені в Україні на арбітражні та господарські суди, напрацювали величезну практику правозастосування, завжди відзначалися оперативністю та порівняною якістю правосуддя при вирішенні справ, завдяки чому заслужили авторитет у юристів.
Отже, спеціалізоване господарське судочинство, яке в нашій країні ґрунтується на глибокому історичному корінні та має найбільшу ефективність серед інших судових органів, потребує підтримки та розвитку, а не знищення. Зокрема, давно треба законодавчо усунути суперечності у компетенції господарських та адміністративних судів, а не рушити усталені та випробувані у вітчизняних умовах інститути без жодних перспектив відновлення довіри до судочинства.
Олена Беляневич,
д.ю.н., професор, головний науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва НАПрНУ
Забезпечення права на справедливий суд безпосередньо не зумовлене тією чи іншою моделлю судової системи, адже «уніфікованої» європейської моделі не існує. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що побудова тієї чи іншої системи – це справа національного законодавця. І в кожній країні це питання правової традиції та правової політики.
Принцип спеціалізації судів (а не суддів) закріплений у Конституції України, тому без внесення відповідних змін до Основного Закону обговорювати проблематику спеціалізації судів можна лише в порядку наукової дискусії. При цьому хочу наголосити, що попередньо слід визначитися з обґрунтованими критеріями виділення судів у спеціалізовану юрисдикцію. Лише після цього стане зрозуміло, які суди з існуючих слід зберегти, які ліквідувати чи які створити нові суди як спеціалізовані.
На мою думку, практичної необхідності ліквідувати господарські суди немає, адже зараз вони працюють як цілісна, внутрішньо несуперечлива система, яка в переважній більшості випадків здійснює ефективний захист порушених прав та інтересів учасників господарських відносин. Якщо йдеться про довіру до судової влади, то її відновлення аж ніяк не вирішується ліквідацією системи господарських судів.
Сергій МОГИЛ,
заступник голови Вищого господарського суду України
На сьогодні ліквідація судів господарської юрисдикції однозначно є недоцільною. Ініціатори такої реформи не врахували низку вкрай важливих нюансів, а саме:
- засади побудови судів за принципом спеціалізації, встановлені ст.125 Конституції України;
- особливості господарського процесу;
- вітчизняний та світовий досвід побудови судової системи;
- актуальність господарської юрисдикції;
- наслідки ліквідації господарських судів.
Спеціалізація судів надає додаткові гарантії для справедливого правосуддя, адже створюються передумови для їх ефективної діяльності. Якщо говорити про господарську юрисдикцію, то її існування на сьогодні забезпечує оперативний захист прав та законних інтересів господарюючих суб’єктів у ході вирішення спорів, що виникають під час їх діяльності.
Якщо говорити про оперативність правосуддя, то в цьому питанні господарські суди знаходяться на першому місці. Так, статистика свідчить, що господарські справи розглядаються в першій інстанції не більше 2 місяців, в апеляції – не більше 2 місяців, а у касації – 1 місяць. Відзначу, що питання швидкості розгляду господарських справ є дуже важливим, адже від цього залежить діяльність самого підприємства.
В той же час, варто звернути увагу на те, що доказування в господарському процесі ґрунтується на документальному підтвердженні обставин справи і не передбачає можливості використання показань свідків, що є елементом документальної дисципліни у господарських правовідносинах. Цей факт сприяє тому, щоб підприємці упорядковують свою документацію та документальне регулювання своїх правовідносин, що, в свою чергу, сприяє зміцненню законності та прозорості ведення бізнесу, створення сприятливого інвестиційного клімату.
Відзначу, що існування господарської юрисдикції відповідає і світовому досвіду. Комерційні суди існують, наприклад, у Бельгії, Франції, Німеччині.
Павло БЄЛОУСОВ,
радник з судової практики ЮФ Aequo
Крім певних люстраційних питань, основний момент, який знаходиться наразі в процесі обговорення – це повернення повноважень Верховному Суду. Тобто судді ВСУ, які, до речі, мають, велике лоббі, хочуть, щоб Верховний Суд повернув собі колишні повноваження, були ліквідовані спеціалізовані суди, а в рамках ВСУ створені палати, і він виконував обов’язки суду касаційної інстанції. Добре це чи погано, на даний момент сказати важко. Я думаю, що на сьогоднішній день є певна усталена практика, і треба рухатись в напрямку того, що ми вже зробили. Єдине, з чим я можу погодитись, це надати ВСУ повноваження самостійно приймати до перегляду справи.
Ще судова реформа буде проведена в частині повноважень голів судів – у тому напрямку, що роль голови суду повинна зводитись до адміністративної функції.
Вкрай негативним є той факт, що наразі не існує єдиного документу з планом проведення судової реформи. Різні відомства мають своє бачення процедури реформування судової влади. Мабуть, це тому, що в органах влади України присутні представники бізнес-спільности та різні політичні групи. А якщо говорити про Міністерство юстиції, то воно має своє бачення проведення реформи, яке не завжди співпадає з поглядами інших структур, зокрема Державної судової адміністрації, адміністрації Президента та інших органів, які займаються даним питанням. Сподіваюся, вони дійдуть до спільної точки зору, консолідують свої зусилля, і це призведе до якісних змін у судовій владі нашої країни.
Оксана ДАВИДЮК, юрист
Ідея інтеграції господарських судів до системи цивільних судів з’явилася в Україні не вперше. Так, у 2006 р. тодішнім Президентом схвалено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Однак перше, ніж реформувати систему, необхідно, я вважаю, врахувати думку тих, хто бачить роботу господарських судів. А це бізнес і професійні юристи, адже господарські суди не притягають до кримінальної та адміністративної відповідальності, не обмежують інші права людини.
З позитивних моментів даної судової ланки слід відмітити, що вона найбільше відповідає принципам професійного судочинства, зокрема у ній максимально можливо дотримуються процесуальні строки. Крім того, у господарських судах дуже поглиблена спеціалізація: з банкрутства, інтелектуальної власності тощо.
Також я не є прихильником думки про те, що ліквідація саме господарських судів повинна призвести до падіння рівня корупції, оскільки вважаю, що тільки реформа судової системи в цілому почне вирішувати дану проблему. На мою думку, рівень корумпованості судів залежить не від юрисдикції суду, а від реформи судової системи в цілому, загального стану суспільства і рівня протидії корупції.