 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Інвестиційна діяльність в Україні має багато позитивних наслідків – поява нових підприємств, модернізація інфраструктури, розвиток індустріальних і технологічних парків.
Індустріальні парки – нове поняття для українського законодавства, яке регулює спеціальний закон України №5018-VI від 21.06.2012 «Про індустріальні парки» (далі – Закон) із останніми змінами від 24.11.2015. Цей закон визначає поняття індустріального парку, особливості його створення та функціонування, а також його суб’єктів.
Особливості створення індустріальних парків
Відповідно до Закону, індустріальний (промисловий) парк – це визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, інформації і телекомунікацій, а також науково-дослідну діяльність на умовах, визначених Законом та відповідним договором.
Основними суб’єктами індустріального парку є ініціатор його створення (далі – ініціатор), керуюча компанія та учасники. Ініціатор – це особа, яка приймає рішення про створення індустріального парку. Керуюча компанія здійснює облаштування парку та залучає одного або більше учасників до його функціонування. Учасники здійснюють господарську діяльність, передбачену договором, у межах парку.
Створюється парк на земельній ділянці, яка належить ініціатору на праві власності або оренди. Починається все з того, що ініціатор приймає рішення про створення індустріального парку. Наступним кроком він обирає керуючу компанію та укладає з нею договір про створення та функціонування індустріального парку. А далі вже керуюча компанія укладає з суб’єктами господарювання, які хочуть набути статусу учасників парку, договори про здійснення господарської діяльності у його межах.
Вимоги до суб’єктів
Ініціатор створення індустріального парку має відповідати наступним вимогам:
- бути органом державної влади/місцевого самоврядування чи юридичною або фізичною особою;
- мати права власності на землю і повноваження розпоряджатися нею (у разі, якщо це орган державної влади чи місцевого самоврядування) або бути власником чи орендарем земельної ділянки (у разі, якщо це юридична чи фізична особа);
- мати можливість використовувати таку земельну ділянку для створення індустріального парку.
Керуюча компанія має бути юридичною особою-резидентом і повинна укласти з ініціатором договір про створення та функціонування індустріального парку.
Учасником може стати суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який зареєстрований на території адміністративно-територіальної одиниці України (область, район, місто, район у місті, селище, село), у межах якої розташований індустріальний парк, набув права на земельну ділянку та/або інший об’єкт (частину об’єкта) нерухомого майна у межах парку і уклав з керуючою компанією договір про здійснення господарської діяльності.
Однією з обов’язкових вимог до ініціатора є володіння на праві власності або оренди земельною ділянкою для створення та функціонування індустріального парку. Така ділянка повинна відповідати наступним вимогам:
- належати до земель промисловості;
- бути придатною для промислового використання;
- мати площу від 15 до 700 га.
До земельних ділянок державної чи комунальної власності є ще дві додаткові вимоги: строк їх використання має становити не менше 30 років з дня прийняття рішення про створення індустріального парку, і таке використання має відповідати санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам.
У більшості випадків при створенні індустріальних парків в Україні (наприклад, «Славута», «Фастіндастрі») ініціатор як власник передає земельну ділянку в оренду керуючій компанії, а та, у свою чергу – в суборенду учасникам.
Етапи створення
Перший етап:прийняття ініціатором рішення
Ініціатор розробляє та затверджує концепцію індустріального парку (далі – Концепція), на основі якої приймає рішення про його створення. Концепція включає основні відомості про індустріальний парк:
- його назву, ініціатора, мету, завдання, функціональне призначення та строк, на який він створюється;
- місце розташування та розмір земельної ділянки;
- вимоги до учасників;
- інформацію про орієнтовні сумарні обсяги споживання енергоресурсів, води, а також про транспортну інфраструктуру та план забезпечення відповідними ресурсами;
- план розвитку та орієнтовні необхідні ресурси, очікувані джерела їх залучення;
- організаційну модель та очікувані результати функціонування парку та
- інші відомості на розсуд ініціатора.
Ініціатор зобов’язаний подати концепцію та рішення про створення індустріального парку до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке розміщує інформацію про новий індустріальний парк на своєму офіційному веб-сайті (http://www.me.gov.ua/). При цьому парк може, а для отримання державної підтримки повинен бути включений до реєстру індустріальних парків (далі – Реєстр) за заявою ініціатора. Це можливо, навіть якщо на момент включення до Реєстру у межах індустріального парку відсутній цілісний майновий комплекс, що дає змогу здійснювати виробництво продукції.
Другий етап: вибір керуючої компанії та укладення договору про створення та функціонування парку
Рішення ініціатора є підставою для вибору керуючої компанії. Порядок здійснення такого вибору залежить від правової форми земельної ділянки. Якщо це ділянка державної чи комунальної власності, ініціатор організує та проводить відкритий конкурс на конкурентних засадах, якщо приватної власності – визначає керуючу компанію самостійно, а якщо належить ініціатору на праві оренди – сам обирає керуючу компанію і повідомляє про це орендодавця.
Обрана юридична особа набуває статусу керуючої компанії лише після підписання з ініціатором договору про створення та функціонування індустріального парку, який обов’язково містить істотні умови, передбачені ст. 22 Закону. Про набуття юридичною особою статусу керуючої компанії ініціатор письмово повідомляє Мінекономрозвитку.
Третій етап: залучення учасників та укладення договорів з ними
Суб’єкт господарювання набуває статусу учасника індустріального парку з моменту з укладення з керуючою компанією договору про здійснення господарської діяльності, істотні умови якого передбачені ст. 30 Закону, та набуття права на земельну ділянку та/або на інший об’єкт (частину об’єкту) нерухомого майна у межах парку. Керуюча компанія письмово повідомляє Мінекономрозвитку про набуття особою статусу учасника та робить відповідний запис у переліку учасників.
Державне стимулювання індустріальних парків
Ініціатор, керуюча компанія та учасники індустріального парку отримують державну підтримку лише у випадку включення парку до Реєстру. Основні засоби такої державної підтримки визначені у розділі VIII Закону, Митному та Бюджетному кодексах України, а також у Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 р., затвердженій постановою Кабінету міністрів України №385 від 6.08.2014. На сьогодні вони є такими:
1) у разі будівництва об’єктів у межах індустріальних парків ініціатори, керуючі компанії та учасники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (розмір якої може становити до 10% загальної кошторисної вартості будівництва нежитлової та до 4% – житлової будівлі);
2) закон про Державний бюджет України на відповідний рік може передбачати надання ініціаторам та керуючим компаніям безвідсоткових кредитів (позик), цільового фінансування на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків (але Закон про Держбюджет на 2017 р. фінансової підтримки для індустріальних парків не встановлює);
3) ввезення на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, матеріалів, що не виробляються в Україні та не є підакцизними товарами (далі – устаткування), ініціаторами та керуючими компаніями для облаштування індустріальних парків і учасниками для здійснення господарської діяльності у їх межах звільняється від оподаткування митом;
4) спрямування коштів державного фонду регіонального розвитку, створеного у складі Державного бюджету, на виконання інвестиційних програм і проектів, що мають на меті створення інфраструктури індустріальних парків (за умови співфінансування з місцевих бюджетів на рівні 10%); та
5) створення регіональної мережі індустріальних парків та надання державної підтримки суб’єктам господарювання, що їх створюють.
Крім того, у Верховній Раді зареєстровано 3 законопроекти стосовно удосконалення механізму надання державних та введення податкових пільг для ефективного функціонування індустріальних парків:
1. Проект закону №2554а-д від 25.04.2016 про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій у реальний сектор економіки через індустріальні парки, який готується на друге читання, пропонує:
а) звільнити від оподаткування прибуток учасника (який відповідає критеріям, визначеним Податковим кодексом України), отриманий від діяльності у межах індустріального парку, строком на 5 років, а наступні 5 років здійснювати оподаткування за ставкою, вдвічі меншою за базову (тобто, виходячи з діючої ставки, 9%);
б) здійснити розстрочку сплати податку на додану вартість щодо устаткування для індустріального парку на строк до 5 років (без нарахування процентів та пені);
в) надати можливість органам місцевого самоврядування встановлювати для ініціаторів, керуючих компаній та учасників індустріальних парків ставки та пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нежитлової нерухомості, земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності.
2. Проект закону №2555а-д від 25.04.2016 про внесення змін до Митного кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій у реальний сектор економіки через індустріальні парки, який готується на друге читання, пропонує:
а) визначити виключний перелік устаткування та документи, які необхідно подати під час митного оформлення при його ввезенні для отримання пільг зі сплати мита:
- рішення – для ініціатора;
- договір про створення та функціонування – для керуючої компанії;
- договір про здійснення господарської діяльності – для учасника.
3. Проект закону №6201 від 16.03.2017 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо проведення податкової реформи та підвищення інвестиційної привабливості України, який опрацьовується в комітеті, пропонує:
а) протягом 5 років, наступних за роком укладення з керуючою компанією договору про здійснення господарської діяльності:
- звільнити від оподаткування прибуток учасника, отриманий в результаті здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку;
- учасникам-ФОП не включати до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу дохід від реалізації товарів власного виробництва, виготовлених у межах індустріального парку, а наступні 5 років оподатковувати чистий річний оподатковуваний дохід у половинному розмірі основної ставки (тобто, виходячи з діючої ставки, 9%);
- звільнити учасника від сплати військового збору;
б) звільнити устаткування від оподаткування податком на додану вартість;
в) протягом 10 років, наступних за роком укладення договору про створення та функціонування індустріального парку, звільнити житлову та нежитлову нерухомість на його території, яка перебуває у власності учасника, ініціатора та/або керуючої компанії, від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Висновок
Українське законодавство рухається у напрямку надання преференцій та податкових пільг індустріальним паркам, їх ініціаторам, керуючим компаніям та учасникам, що підтверджується нормами діючих нормативно-правових актів та зареєстрованими у Верховній Раді законопроектами. Тому створення, функціонування та участь у індустріальних парках набувають привабливості для інвесторів, які прагнуть мати надійне джерело прибутку та мінімум витрат у вигляді сплати податків, мита та інших обов’язкових платежів.