Правильні закони роблять щасливими всіх, хто ними користується, надаючи їм всі блага.
Платон
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Суспільство мало знає про реформи, які відбуваються в Україні, тому більшості з них не довіряє. Оцінки впливу реформ суттєво відрізняються, залежно від рівня поінформованості громадян. Добре обізнані з реформами громадяни набагато частіше схильні вважати їх вплив позитивним. Це підтверджується результатами соціологічних опитувань, проведених у 2018 р. Центром Разумкова та іншими соціологічними організаціями України.
Реформа державного управління є однією з основних національних реформ, спрямованих на підвищення рівня життя громадян. Недостатній рівень обізнаності громадян щодо цілей, сутності та ролі реформи може ускладнити її позитивне сприйняття і досягнення очікуваних результатів — прозора, передбачувана та клієнтоорієнтована система державного управління, яка гарантує належне впровадження правових норм, раціональне використання людських ресурсів, створення умов для самореалізації громадян, перетворення держави на привабливого та ефективного роботодавця.
З огляду на зазначене, надзвичайно важливим є забезпечення належного комунікаційного супроводу громадськості за напрямками реформування та встановлення її безпосереднього зв'язку з державою.
Підвищення якості нормативно-правової бази, як одна з цілей реформи державного управління
На жаль, сьогодні майже половина законів змінюється протягом першого року після прийняття, що свідчить про їх низьку якість, а основна частина нормативно-правових актів потребує приведення у відповідність до чинного законодавства. Якість підготовки нормативно-правових актів та робота суб'єктів нормотворення в частині перегляду нормативно-правових актів на відповідність чинному законодавству потребують значного покращення. Допускаються випадки встановлення листами нових правових норм, прийняття методичних рекомендацій, які за змістом є нормативно-правовими актами. До того ж існує тенденція до надмірного регулювання.
Необхідність приведення чинного законодавства України у відповідність до потреб нормативно-правового регулювання суспільних відносин та їх динаміки, а також вдосконалення нормотворчого процесу обумовлена об'єктивними реаліями сьогодення. По‑перше, процес розробки нормативно-правових актів не може бути непередбачуваним, ситуативним та хаотичним. По‑друге, висока якість законодавства має будуватися на повазі до національного та світового правового досвіду, тому що саме вона безпосередньо відображає рівень розвитку суспільства і держави. По‑третє, здійснення реформ та курс на євроінтеграцію в Україні має базуватися на розумних законах.
Стратегія реформування державного управління України на 2016–2020 рр., схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №474‑р (далі — Стратегія), спрямована на розв'язання проблем, що стоять перед системою державного управління — недостатній рівень якості державної політики в різних сферах, законодавчої та нормативної бази (формування політики та розробка законодавчих актів на основі ґрунтовного аналізу, участь громадськості, цілісність і послідовність дій та рішень Кабінету Міністрів України).
Якісне нормопроектування в Уряді — стратегічна ціль Мін'юсту
Ключова роль у створенні якісної нормативно-правової бази належить міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, діяльність яких, відповідно до ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав та свобод людини й громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності. При цьому права та свободи людини й громадянина забезпечуються та реалізуються на практиці лише за умови їх надійного захисту.
Міністерство юстиції України, яке здійснює свою роботу згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. №228, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.
Мін'юст, відповідно до покладених на нього завдань, передбачених п. 4 Положення, розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів, пропозиції щодо вдосконалення законодавства; здійснює правову експертизу проектів законів та інших актів законодавства; розробляє за пропозиціями міністерств та інших центральних органів виконавчої влади плани законопроектної роботи, координує та контролює їх нормотворчу діяльність; здійснює методичне керівництво правовою роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади тощо.
З метою ефективного процесу впровадження реформ та досягнення цілей, визначених Стратегічним планом діяльності Міністерства юстиції України на 2018–2021 рр. (однією з яких є забезпечення якісного нормопроектування в Уряді), Мін'юст як ефективний координатор сектору юстиції на захисті прав людини та держави прагне вдосконалити процес формування політики й розробки нормативно-правової бази, а також усвідомлює, що розвиток нормативно-правової бази як частина правової політики є неможливим без зміни наявних підходів до розробки та правової експертизи проектів актів.
Мін'юст розробляє і реалізує політику з метою забезпечення прозорого, швидкого та ефективного надання послуг кожній особі, підвищуючи ступінь суспільної довіри й впевненості. Місія Мін'юсту полягає в розробці, здійсненні та координації політики, яка гарантує демократичний розвиток України з дотриманням верховенства права, забезпечення дотримання прав та свобод людини й громадянина. Візія Мін'юсту — ефективна, дієва та скоординована система юстиції, яка є вільною від корупції, підзвітною усім громадянам, повністю відповідає стандартам ЄС та передовій практиці.
Новий підхід
На виконання Стратегії у 2018 р. запрацював новий структурний підрозділ Мін'юсту — Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності (далі — Директорат). Створення директоратів — це новий підхід в організації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, який повністю відповідає кращим зразкам державного управління країн європейської спільноти.
Одним з основних завдань Директорату є формування державної політики у сфері діяльності юридичних служб центральних органів виконавчої влади. Активна робота Директорату в зазначеній сфері, яка розпочалася у вересні 2018 р., концентрується на здійсненні постійного аналізу проблем з організації правової роботи та пошуку можливих варіантів їх вирішення.
Директоратом досліджено стан організації правової роботи юридичними службами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за 2015–2017 рр., проведено два опитування, фасилітовано перші воркшопи для юридичних служб міністерств із залученням профільних професійних організацій, за результатами яких встановлено наступне.
Більшість респондентів найбільш актуальним напрямком вважають нормопроектування. Основними проблемами здійснення нормотворчої діяльності респонденти називають:
- недостатній рівень підготовки та перевантаження безпосередніх виконавців (розробників проектів актів);
- існування законодавчих колізій та відсутність нормативного закріплення вимог юридичної техніки;
- складність та забюрократизованість процесу прийняття нормативно-правових актів;
- відсутність ґрунтовного аналізу проектів актів на предмет їх позитивного впливу на відносини, що врегульовуються;
- обмеженість доступу до інформації про спосіб врахування головним розробником висловлених зауважень до проекту акту;
- низька ефективність узгоджувальних процедур, обумовлена відсутністю у державних органів бажання досягнення допустимого результативного компромісу у спірних питаннях;
- відсутність відповідальності за недотримання державними органами законодавчо встановлених строків та процедури погодження проектів актів, у тому числі надання під час погодження проектів актів зауважень і пропозицій, які виходять за межі їх компетенції, а також непогодження/погодження із зауваженнями проектів актів;
- ускладнений пошук фахівців з нормопроектування;
- великий зовнішній вплив на нормотворчість;
- недостатня кількість тренінгів та шкіл для навчання нормопроектуванню;
- завелика кількість експертиз до проекту акту, недотримання строків та процесу проведення експертиз тощо.
Більшість респондентів (75%) зазначає, що процедура проведення правової експертизи проектів актів потребує спрощення, 42% респондентів вважають за доцільне привнесення в практику контрольних списків (чек-листів).
Таким чином, усвідомлюючи запит на зростання рівня нормопроектувальної техніки та якості юридичних документів, Директорат планує у 2019 р. зосередитися на формуванні державної політики у сфері правової роботи за напрямком розвитку нормопроектувальної діяльності в Україні, а саме провести аналітичне дослідження діяльності юридичних служб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з організації правової роботи, а також продовжити фасилітацію воркшопів, тренінгів, круглих столів з питань нормопроектування, правової експертизи проектів актів, трудового законодавства, представництва інтересів держави в судах України.
Реалізуючи зазначені ініціативи разом з Національним агентством з питань державної служби за підтримки Проекту EU4PAR, Директорат сприятиме втіленню позитивних змін — осучасненню формату діяльності юридичних служб та їхньої взаємодії з Мін'юстом, запровадженню ефективних механізмів міжвідомчої взаємодії щодо розробки проектів актів та обміну відповідним досвідом і кращими практиками, вдосконаленню ключових процесів проведення правової експертизи. Це дозволить Мін'юсту формувати ефективну державну політику на основі ґрунтовного аналізу та забезпечувати якісне нормопроектування в Уряді, що стане запорукою успіху всіх національних реформ, які наразі відбуваються в Україні, а також сприятиме забезпеченню практичної реалізації та надійного захисту прав і свобод людини й громадянина.