Ми живемо в часи стрімкого розвитку інформаційних технологій. Зокрема, це стосується вдосконалення смартфонів та різних месенджерів, коли в кілька кліків можна зробити досить гарний знімок та відправити його будь-кому через месенджер чи поширити в соціальній мережі. Кожен із нас щоденно користується такими благами невпинного технічного прогресу, це вже стало невід’ємною частиною нашого життя.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проте, така свобода в поширенні інформації може мати й протилежний, негативний, ефект – наприклад, зашкодити певним суспільним інтересам. Такий зворотний бік медалі проявився з 24 лютого – початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
В перші дні війни завдяки соціальним мережам та месенджерам ми отримували з неофіційних джерел тонни інформації про переміщення військ противника, а також про переміщення захисників України. В такому випадку інформація стає доступною для всіх, включаючи нашого противника.
Останні кілька десятиліть розвідувальні служби різних країн проводять свою діяльність, здебільшого використовуючи технології OSINT (Open Source Intelligence), тобто технології отримання для розвідувальних цілей військової, політичної, економічної чи іншої інформації за допомогою відкритих джерел. Ще в далекому 1997 році колишній очільник розвідуправління Міністерства оборони США, генерал-лейтенант у відставці Сем Вілсон заначив, що 90% розвідувальної інформації надходить з відкритих джерел.
Ведучи війну проти нашої країни, розвідувальні служби рф аналізують соціальні мережі, маючи на меті отримати інформацію про переміщення захисників України, тому за сучасних умов неабиякого поширення соціальних мереж кожен смартфон стає зброєю.
У своєму інтерв’ю заступниця міністра оборони Ганна Маляр згадувала про випадки в Київській області, коли очевидці виклали, здавалося б, позитивну інформацію. Однак це була незавершена оборонна операція, і її поширення загрожувало більшими втратами для захисників України та активізацією військ противника.
Відповідно, в умовах війни проблема поширення інформації стає питанням національної безпеки.
Кримінальна відповідальність за несанкціоноване поширення інформації
Зважаючи на це, український парламент вніс до чинного законодавства відповідні зміни. Зокрема, було прийнято Закон № 2160-IX від 24.03. 2022 р., яким Кримінальний кодекс України (далі – ККУ) доповнюється ст. 114-2 (Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану).
Так, ст. 114-2 ККУ криміналізує два діяння:
- поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну;
- поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних сил України чи інших збройних формувань України.
Відповідно до ч. 1 ст. 114-2 ККУ, встановлюється кримінальна відповідальність за поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України. Тобто, ця норма фактично спрямована на захист інформації про переміщення воєнної підтримки від країн-партнерів.
Головною підставою притягнення до відповідальності є той факт, що така інформація не розміщувалася (не поширювалася) Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки МО України, Службою безпеки України чи в офіційних джерелах країн-партнерів.
Санкцією за це діяння є позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.
Згідно з ч. 2 ст. 114-2 ККУ, кримінально караним є поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних сил України чи інших збройних формувань України. Головною підставою є можливість їхньої ідентифікації на місцевості в ході поширення такої інформації, а також якщо вона не розміщувалася (не поширювалася) Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки МО України, Службою безпеки України чи в інших офіційних джерелах.
Санкцією є позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Поширенням інформації зазвичай є будь-які діяння з доведення певної інформації до невизначеного кола осіб. Такими можуть вважатися:
- публікації в пресі;
- повідомлення по телебаченню чи радіо;
- розміщення в мережі Інтернет;
Також у ч. 3 ст. 114-2 ККУ законодавець передбачив кваліфіковані ознаки злочину, за які встановлено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Це, зокрема:
- попередня змова групою осіб;
- корисливі мотиви;
- поширення з метою надання такої інформації державі-агресору, її представникам чи іншим незаконним збройним формуванням;
- тяжкі наслідки (якщо не має ознак шпигунства чи державної зради).
Основною умовою притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 114-2 ККУ є вчинення такого діяння під час воєнного чи надзвичайного стану.