Чи бути в Україні єдиному стандарту за використанням паливно-енергетичних ресурсів?

Комунальні тарифи, як птахи, стрімголов летять до гори. Актуальним це питання є для всіх прошарків суспільства. Не оминає воно ні фізичних, ні юридичних осіб, які здійснюють споживання та оплату паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг. Що ж робить законодавець зі свого боку для полегшення життя як пересічних громадян, так і юридичних осіб, розгляну детальніше у цій статті.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Ще наприкінці 2013 р. парламенту було запропоновано створити Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси й комунальні послуги (далі – ЄДСМ). В пояснювальній записці до законопроекту було зазначено, що загалом витрати на впровадження так званої ЄДСМ на всій території України протягом 2-х років, відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України плану заходів щодо її впровадження, дорівнюють 0,36 – 0,40 млрд грн на рік.

Проте законопроект так і залишився законопроектом. Нещодавно, 17.06.2016 р., за №4844 було зареєстровано аналогічний законопроект про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси й комунальні послуги (далі – законопроект).

Одним з чинників, на підставі якого було прийнято зазначений законопроект, є Постанова Верховної Ради України «Про план законодавчого забезпечення реформ в Україні», яким передбачено прийняття у 2016 р. законопроекту про Єдину державну систему моніторингу (далі – ЄДСМ). Що ж, ідея чудова, але чи не залишиться це знову ж таки законопроектом.

Введення цієї системи, як вбачає законодавець, дозволить центральним та місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування бути спроможними збалансувати попит та пропозиції на енергетичні ресурси й комунальні послуги (зокрема, платіжного балансу) визначити справедливі параметри при ціноутворенні та в майбутньому припинити практику перехресного субсидіювання між галузями економіки. Але в пояснювальній записці до зазначеного законопроекту відсутня сума витрат, пов’язаних з впровадженням цієї системи.

Звернемося до експертного висновку Національної академії наук України щодо необхідності впровадження ЄДСМ в державі, який розроблений до законопроекту. Отже, згідно з зазначеним висновком, наявна в Україні методологія розрахунків та практика нарахувань за нормами та тарифами на споживання енергетичних ресурсів і послуг для об’єктів невиробничої сфери, а також система обліку та звітності споживання й оплати ресурсів і послуг, не відповідає достовірній ситуації з об’ємами споживання та оплати.

У цьому ж висновку Національної академії наук України акцентується увагу на тому, що в цілому оплата за спожиті енергоресурси та послуги по всій країні перевищує вартість поставлених енергоресурсів і послуг більше ніж у 1,8 рази. Такі інформаційні показники виникають на підставі теоретичних та емпіричних спостережень. До речі, в окремих регіонах країни дисбаланс є ще вищим.

Тому ЄДСМ став би вірним знаряддям із забезпечення отримання інформації щодо справ в економіці країни для стабілізації внутрішньої та зовнішньої національної безпеки України, що є дуже актуальним для сьогодення. Експерти Національної академії наук України вважають, що пріоритетним завданням держави у вказаній сфері є впровадження до системи державного регулювання ефективних засобів та інструментів стимулювання суб’єктів господарської діяльності й населення.

Що ж таке ЄДСМ? ЄДСМ – це багаторівневий територіально розподілений інтегрований комплекс уніфікованих організаційних, технічних, комунікаційних, інформаційних, програмних засобів і методів формування зведеного енергетичного балансу держави та його індикативних показників за єдиними стандартами.

Звернемося до чинного законодавства України. Юридичне визначення терміну «енергетичний баланс» країни відсутнє, що дає підстави для різноманітного його тлумачення.

Розраховується енергетичний баланс Державною службою статистики України за даними відповідної статистичної звітності. Базуються при цьому на статистичних даних і спостереженнях, але не відстежується процес їх отримання та верифікації. Звичайно, така інформація не має слугувати підґрунтям для прийняття рішень та оперативного аналізу стану справ в економіці. Однак, враховуючи відсутність ЄДСМ, це відбувається в цілому в державі.

У разі прийняття законопроекту з’явиться нове поняття «зведений енергетичний баланс держави». Зведений енергетичний баланс держави становитиме система індикативних показників, що відображає повну кількісну відповідність між надходженням та використанням паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг у державі в цілому за певний період часу та характеризує рух фізичних обсягів паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг на стадіях видобування, виробництва, перетворення, транспортування, зберігання, постачання та кінцевого споживання для оцінки динаміки їх внутрішнього виробництва, імпорту та експорту в натуральному й вартісному вимірах, а також для оцінки прогнозних характеристик внутрішнього і зовнішнього попиту та ключових параметрів макроекономічного розвитку.

Постає слушне запитання: чому такий законопроект і досі не прийнято? Але, на жаль, запитання залишається відкритим. В пояснювальній записці до законопроекту вказується, що розрахунки, виконані за участю фахівців Національної академії наук України, підтверджують зниження енергомісткості, як складової реального ВВП України, за умови впровадження ЄДСМ, на 15-20% щорічно. Навіть передбачається, що мінімальний економічний ефект складе приблизно 130,5 – 170,12 млрд грн від базового періоду 2012 р.

На жаль, пересічний громадянин може лише сподіватися, що зазначений законопроект буде прийнятий, а не знову ж таки відкладений на невизначений термін. Єдиним дійсним недоліком законопроекту є те, що він і досі залишається законопроектом та насамперед є рамковим.

Рамковим він є з наступних підстав. По-перше, ним встановлюються лише загальні принципи регулювання. По-друге, законопроект є ні чим іншим, як декларацією політичної волі держави. Прийняття цього законопроекту допомагатиме прискоренню запровадження ЄДСМ з метою досягнення європейського рівня енергоефективності у всіх галузях економіки, а також формування прозорчастих ринків енергоресурсів.

Прогнозується, що прийняття цього законопроекту одразу створить можливість забезпечити 100% сплату за використані паливно-енергетичні ресурси та комунальні послуги виключно коштом кінцевих споживачів. Аналізуючи законопроект, вважаю, що таке очікування є досить завищеним. Хоча, звісно, якби вдалося одразу досягти подібного результату, навантаження з бюджетів усіх рівнів значно зменшилося б, а вивільненні кошти за розумного адміністрування були б спрямовані на соціальний захист чи подібне.

Ще однією соціально-економічною прерогативою стало б, як анонсує законодавець, створення привабливих умов для залучення інвестицій в енергетику, комунальне господарство України та в економіку в цілому. Звичайно, інвестування в енергетичний комплекс держави є вкрай важливим, але для цього треба рухатися, тобто приймати відповідні нормативно-правові акти, а не зупинятися лише на одних рамкових законах.

Отже, залишається сподіватися, що цього року Єдина державна система моніторингу буде втілена в реальність.