Ще рік тому в навчальних закладах залишалося поза увагою питання щодо заподіяння шкоди фізичному або психологічному здоров'ю дитини. Як зазвичай це буває серед учнів, завжди знайдеться той, який стане «цапом відбувайлом», буде мовчки терпіти знущання інших над своєю особистістю або ставати в позицію захисту чи агресивно реагувати. Звісно, коли серед учнів виникала така ситуація, в більшості випадків вчителі ніяк не могли впливати на відносини між дітьми, хоча й проводили бесіди з учнями та батьками. Однак такі дії ще більше загострювали ситуацію, а діти змінювали свою поведінку на ще більш агресивну.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нарешті настав той день, коли суспільство вже не може закривати очі на проблему, тому влада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 р. (№2657‑VIII). Відповідно до цього Закону, поняття «булінг» роз'яснюється як діяння учасників освітнього процесу, що полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Найпоширенішими видами булінгу є такі:
- фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, нанесення тілесних пошкоджень);
- психологічний (поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
- економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
- сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки в переодягальнях, сексуальні погрози, жарти);
- кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів та інших електронних пристроїв або в мережі Інтернет).
Головне питання полягає в тому, як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу. Більшість психологів виділяють певні ознаки, які можуть стати дзвіночком для батьків та на які вони повинні звернути увагу. Серед загальних ознак виділяють роздратованість, появу необґрунтованої агресії до слабших людей або домашніх тварин, невмотивовані напади плачу чи інші різкі зміни в поведінці. Така поведінка проявляється в тому випадку, коли дитина не розповідає про те, що її ображають. Звичайно, це індивідуально, але якщо в дитячій поведінці є зміни, які їй не притаманні, то батьки завжди повинні реагувати.
В Законі окреслені типові ознаки булінгу (цькування), а саме:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Згідно зі ст. 173‑4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачається адміністративна відповідальність за булінг — штраф або громадські роботи. Якщо порушення було зафіксоване вперше, то штраф становить від 850 грн до 1 700 грн. Якщо воно повторюється впродовж року або здійснювалося групою людей — від 1 700 грн до 3 400 грн. Якщо порушення здійснила малолітня особа (діти до 16 років), то штраф накладають на батьків або опікунів.
Якщо про випадок булінгу керівник не повідомив у правоохоронні органи, за це передбачається відповідальність, а саме штраф від 850 грн до 1 700 грн або виправні роботи на термін до 1‑го місяця. Також за приховування булінгу керівник може понести дисциплінарне покарання — отримати догану або навіть бути звільненим.
Не потрібно забувати, що цькування — це діяння, скоєні в освітньому процесі та відбуваються не лише між учнями. Тобто якщо цькування вчиняється вчителем стосовно учня, то це також булінг.
Для того щоб зафіксувати адміністративне правопорушення (булінг), потрібно здійснити такі кроки:
- зібрати докази цькування (найважливішими є показання свідків, а також відео та аудіозаписи булінгу);
- звернутися до класного керівника: розповісти, що відбувається, повідомити, хто це робить, в який спосіб та іншу додаткову інформацію;
- написати заяву на ім'я директора навчального закладу; директор зобов'язаний повідомити про факт булінгу в правоохоронні органи;
- якщо адміністрація школи не вирішує проблему, то потрібно звернутися в поліцію та написати заяву, до якої додати зібрані раніше докази.
Як свідчить судова практика, станом на жовтень 2019 р. на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було оприлюднено 300 справ (за пошуком «Булінг»). З них 270 постанов про адміністративні правопорушення і лише 191 справа кваліфікується за ст. 173‑4 КУпАП (Булінг (цькування)).
У 191 справі, що кваліфікується як булінг, визнано винним у вчиненні правопорушення — 91; закрито справу у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення — 52; адміністративний матеріал було повернуто для належного оформлення протоколу до відділення поліції — 48.
Отже, сьогодні в суспільстві існує поняття булінгу, за вчинення такого діяння передбачається адміністративна відповідальність. Однак для більш стійкого суспільного усвідомлення потрібен певний час. Завдяки дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» в освітніх закладах відсоток цькувань над учнями різко знизився. Діти навчаються без страху за своє фізичне та психологічне здоров'я. Тепер батьки можуть спати спокійно.