Лобіювання, публічна адвокація, комунікація з органами державного управління, стратегічні комунікації... Усе це — загальне поняття GR, сенс якого є тотожним та зводиться до взаємодії з органами влади та стейкхолдерами з метою легального впливу на державні інститути задля захисту власних інтересів чи інтересів третіх осіб під час ухвалення рішень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
До лобізму як частини GR суспільство має упереджене та неоднозначне ставлення, ототожнюючи його з протекціонізмом у гіршому сенсі цього слова, підкупом чиновників та корупцією. Таке ставлення викликане спотворенням поняття лобізму внаслідок численних скандалів. Та незважаючи на це, частина юридичного ринку України активно розвиває практику GR, яка, до речі, в нашій країні є доволі молодою.
Поява перших кейсів у цій сфері припадає на початок 2000-х рр. Тоді ще мало хто називав це GR — юристи сприймали це просто як роботу на стику державних процесів і права. Другий етап розвитку можна віднести до 2009–2010 рр., коли проєктів стало більше і почали формуватися поняття та підходи до такої діяльності. Саме тоді в декількох вітчизняних юркомпаніях з’явилися практики лобіювання. У 2016–2017 рр. розпочинається третій етап, коли частина правників, що пішли працювати у владні інституції, повернулись на юридичний ринок з розумінням роботи державного механізму, контактами та успішними кейсами.
Існують різні думки щодо до того, як працює практика GR в українських юридичних компаніях. Більшість з них разом з правовою допомогою надають послуги для вирішення питань у сфері зв'язків з органами влади, не виділяючи GR в окрему практику. При цьому фактично роль GR-менеджерів виконують партнери фірми, які і за сферою своєї діяльності, і за статусом володіють більш широкими зв’язками з органами державної влади.
Є компанії, які, навпаки, виділяють GR в окрему практику на чолі з радником чи навіть партнером. Кадрові питання у такому випадку вирішують по-різному: хтось зрощує фахівців у власній юридичній компанії, хтось залучає осіб, які в минулому працювали у великих корпораціях чи державних інституціях. Так, нещодавно в якості партнера та керівника практики публічної адвокації до компанії «Василь Кісіль і Партнери» приєднався Остап Семерак, який хоч і не є фаховим юристом, проте має значний досвід роботи у Верховній Раді та уряді. Такий підхід для українського юридичного ринку поки що невластивий, але цілком відповідає світовому тренду. Наприклад, у США велика частина фахівців з GR є саме колишніми конгресменами, сенаторами та іншими високопосадовцями.
Вимоги до фахівця GR прості і водночас складні. Перш за все, він має добре розумітись на 3 складових: бізнесі, політиці та праві. Розуміти, як працюють механізми держави та які інтереси вона має, — це запорука стратегії win-win у будь-якому кейсі. Водночас треба мати чітке усвідомлення потреб бізнесу в тій чи іншій ситуації. А володіння юридичною технікою потрібне для того, щоб у процесі оформлення компромісу між владою та бізнесом не створити додаткових проблем та колізій у законодавстві.
Правове поле щодо регулювання GR, лобізму та адвокації в Україні ще незоране. Вже друге десятиліття відбуваються спроби прийняття відповідного закону, та на жаль, жодна з них не увінчалась успіхом. Наразі у Верховній Раді зареєстровано 4 законопроекти: № 3059 «Про державну реєстрацію суб'єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні», № 3059-1 «Про лобізм», № 3059-2 «Про правове та прозоре регулювання діяльності з лобіювання», № 3059-3 «Про лобістську діяльність». Кожен з них пропонує різний понятійно-категорійний апарат та інструментарій для регулювання інституту лобіювання. Чи буде хоч один з цих проєктів винесений на розгляд народних депутатів — питання відкрите.
З огляду на досвід США та країн ЄС, значна частина українських юристів дотримуються думки, що запровадження відкритого реєстру лобістів, звітності та відповідальності сприятиме виходу цієї діяльності у більш прозору площину. Як наслідок, можна буде чітко відокремити законну взаємодію з органами державної влади від «тіньової».
Ми розпитали представників декількох українських юридичних компаній:
1. Як довго компанії надають послуги з GR та що сприяло появі цієї практики?
2. З якими запитами звертаються клієнти до GR-менеджерів?
3. Чому зростає інтерес ринку до GR-практик?
4. Що найскладніше в роботі з GR-проєктами?
5. Чому компанії виокремили GR в окрему практику?
6. Які перспективи цієї практики?
Сергій ШКЛЯР,
1. Складно назвати точну дату, адже переважно GR є складовою інших юридичних послуг компанії. Такій практиці сприяє розуміння проблематики зсередини, адже багато хто з працівників компанії безпосередньо працював у державному секторі. Далеко ходити не треба — я сам був заступником міністра юстиції України. Інші співробітники Arzinger обіймали, а деякі й досі обіймають такі посади: депутат Верховної Ради, заступник міністра фінансів України, суддя Верховного Суду, заступник Генерального прокурора України, голова АРМА, голова облдержадміністрації тощо.
У мене є гарний досвід у цій сфері: я був членом Ради з питань судової реформи при Президентові України (указ Президента України № 826/2014), розробником законів «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження», «Про вищу раду правосуддя», «Про Конституційний Суд України», «Про забезпечення права на справедливий суд», «Про судоустрій та статус суддів», а також Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів та Кодексу адміністративного судочинства. Окрім того, ми входимо до значної кількості бізнес-асоціацій та організацій та допомагаємо їх учасникам захищати свої права і впливати на формування окремих аспектів державної політики. Є запит — є відповідь.
2. У нашій компанії таких менеджерів немає, переважно цими питаннями опікуються партнери. Запити різняться: це і розробка чи доопрацювання нормативно-правової бази, і побудова діалогу/консультацій з державними органами чи окремими посадовими особами, а інколи навіть розробка заходів попередження ризиків від нових ініціатив/політик.
3. GR-практика досить популярна на Заході та в США, і логічно, що Україна як держава, що розвивається, також проявляє інтерес до цього напряму. Бізнес поступово відходить від «дикого лобізму», схиляючись до системного відстоювання своїх законних інтересів. Окрім того, законодавчі зміни почали прийматися швидше, і по всім напрямам ідуть реформи.
4. Мабуть, це відсутність стабільності і передбачуваності. Представники державних органів постійно міняються, змінюючи практику та підходи, що веде до відсутності спадкоємності державної політики. Не завжди певні ініціативи можна довести до кінця. Також цьому напряму не вистачає законодавчого регулювання — профільного закону про лобізм. У Верховній Раді є декілька законопроектів, які були відкликані. Сподіваємося, що їх допрацюють і рано чи пізно приймуть.
5. Чому ваша компанія не виокремила GR в самостійну практику?
— Це глобальна сфера, спеціалісти мають розбиратися у багатьох галузях та практиках. Arzinger має кваліфіковані кадри з різних напрямів, навіщо їх звужувати? Крім того, як я вже казав, GR у більшості випадків є доповненням до якогось юридичного продукту або складовою певної стратегії/плану, тому логічно, щоб цим продуктом займалися професіонали.
6. Практика буде розвиватися, але реально запрацює, коли приймуть профільний закон.
1. Фактично наша компанія надає послуги GR протягом усього періоду свого існування, а це вже 15 років. Хоча виділена ця практика була не відразу і не іменувалася Government Relations. Здебільшого відповідні послуги надавалися в межах інших практик залежно від змісту запиту.
2. Здебільшого запити клієнтів обумовлюються потребою удосконалення чинного законодавства, стосуються усунення перешкод для розвитку виробництва чи торгівлі, фіскальної політики та багатьох інших питань, сторонами в яких є приватний сектор та держава. Іноді питання стосуються антимонопольного законодавства, виведення на ринок нових видів товарів та послуг, усіх можливих дозвільних та реєстраційних процедур.
Особливе місце у контексті реєстраційних та дозвільних процедур ми відводимо неурядовим громадським формуванням: політичним партіям, громадським та благодійним організаціям, третейським судам, творчим та професійним спілкам, які ми супроводжуємо від ідеї про створення і до політичних чи громадських вершин.
3. Наявність на ринку юридичних послуг розвинених GR-практик є рисою, притаманною демократичному суспільству. Слід сприймати це не як тиск, підкуп, «договорняк» з владою, а як належне представництво інтересів за допомогою дозволених законом способів та методів. Це ніщо інше, як легальний якісний лобізм, бо GR-менеджер глибоко вивчає питання і прораховує усі можливі наслідки. Той, у кого не буде аргументів, не буде виглядати впевнено, а отже, його не будуть чути. Якщо GR-практика — це тиск, то тиск інтелекту і фактів.
Адвокація інтересів клієнтів нашими GR-адвокатами в органах влади — це те саме, що адвокат у суді. Мабуть, абсурдно було б звинувачувати адвоката у тому, що він представляє в суді інтереси лише однієї сторони, а суд — це також влада. Тому варто голосно заявляти: ось ця компанія представляє інтереси ось цієї зацікавленої групи ось у цьому органі влади. Але для цього необхідно мати чітке уявлення про наповненість GR-лобізму, про його справжнє обличчя, а не спотворене корупційне, що, по суті, є антиподом.
4. Як і в будь-якій юридичній практиці, мова йде не про складнощі, а про особливості, без яких було б нецікаво. Однією з них є те, що частина питань не знаходять прогресивного вирішення в органах влади лише тому, що не вивчаються на глибинному рівні. Не просто розсилка листів з цитатами законів, а саме дієва участь GR-менеджера у процесах напрацювання державницьких рішень має стати рушієм для їх змістовного наповнення.
Зазначу, що GR-практика не привласнює повноваження, а забезпечує умовний місточок між стейкхолдерами та управлінцями, власне, між суспільними групами та державою, і є опонентом бюрократії, оскільки орієнтована на результат, а не на відписку.
5. Закріплення GR як окремої практики було стратегічним рішенням партнерів компанії. Від класичних юридичних фірм нашу GR-практику відрізняє широкий вибір інструментарію для вирішення правових проблем, що включає і Public Relations, і репутаційний менеджмент. Ми враховуємо весь спектр питань, з якими зустрічаємося з клієнтом на шляху до успіху. Починаючи з ведення самих переговорів, напрацювання та погодження проєктів документів і нормативних актів, лобіювання їх ухвалення і закінчуючи контролем за кінцевим виконанням прийнятих новел.
Тому сьогодні GR — це необхідність. Це законна можливість вирішувати завдання бізнесу, його розвитку та захисту.
6. Це буде залежати у т.ч. від якості нашої роботи і загального сприйняття і усвідомлення суспільством, що GR-лобізм — це не корупція. Корупція є першим ворогом лобізму. Там, де він перемагає, упередивши корупцію, виграють держава, суспільство і наше майбутнє. Лобізм — це фактично легалізований допінг, мета якого — розвивати та примножувати, тоді як корупція, за аналогією, є тяжким наркотиком, здатним тільки знищувати та руйнувати. Ми маємо зрозуміти, що GR-лобізм не є кумівством чи сватівством — це цивілізований та прозорий процес, мета якого, окрім іншого, — запобігання корупції та пришвидшення процесів, що будуть корисні всім сторонам і державі в цілому.
Андрій РОМАНЧУК,
1. Практика GR існувала в компанії з моменту її заснування. Поряд з практикою вирішення спорів та податковою практикою цей напрям був для нас одним з ключових. Мотивом для її створення та розвитку були запити клієнтів, які потребували фахового та професійного спілкування з органами державної влади в частині врегулювання та вирішення питань щодо розвитку їхнього бізнесу.
2. В основному запити стосуються побудови стратегії, в т.ч. комунікації з органами державної влади та місцевого самоврядування при запуску нових проєктів, а також врегулювання питань, які виникають у ході реалізації існуючих бізнес-проєктів чи поточної діяльності бізнесу.
3. Бо бізнес стає більш цивілізованим та транспарентним. Він потребує прозорих відносин з владою і з цією метою вважає за доцільне залучати відповідних фахівців. Чим більш прозорі відносини бізнесу і влади, тим більша довіра суспільства до обох інституцій.
4.Вони виникають через неврегульованість та недосконалість законодавства. У такій ситуації робота у сфері GR часто може трактуватися суспільством та ЗМІ як не зовсім прозора або й тіньова. Хоча всі дії, які вчиняють більшість фахівців, чітко відповідають існуючому законодавству. Україна давно потребує закону про лобізм, що призвело б до впорядкування ринку, приведення його до цивілізованих параметрів.
5. Насамперед, це зроблено через запити та потреби клієнтів, а також наявність попиту на такі послуги. Також важливим фактором є віра в те, що найближчим часом в Україні буде прийняте відповідне законодавство, що так чи інакше спричинить ріст даного напряму.
6. Впевнений, що практика GR буде активно розвиватись, адже вектор руху та розвитку українського суспільства, бізнесу та влади стає більш прозорим, транспарентним та відкритим для суспільства і в той же час корисним для інвестиційного клімату України та реалізації великих бізнес-проєктів.
1. Я працювала у сфері GR з 2005 р., і поява практики в компанії з моменту її заснування у 2008 р. була цілком природною. Проте виокремили її з інших практик ми не відразу. Юридичний ринок тільки починав працювати з проєктами з державним елементом, тож особливої GR-культури на той час ще не було. Публічно виділили практику лобіювання ми у 2009–2010 рр.
2. У нас багато замовлень, пов’язаних з накладанням санкцій, — це супровід приватних компаній у рамках питань їх введення/зняття. Також чимало кейсів стосовно передачі в приватне управління державного майна. Клієнтські запити дійсно бувають дуже різні — і законопроекти, і постанови уряду, і накази окремих міністерств. Та наголошу, що проєктування цих нормативних актів не є GR. Він має місце лише у випадку, коли, крім проєктування, замовляється і просування акта до моменту його прийняття. Також це супровід проєктів у сфері державно-приватного партнерства.
3. Інтерес зростає, бо це цивілізований спосіб комунікації між бізнесом та владою. Наявність GR-практик властива більшості провідних країн світу, і Україна також починає розвиватись у фарватері цього тренду.
4. Наразі дуже важко працювати у сфері нормотворчості, зокрема, в кейсах щодо прийняття законопроектів. Мова йде про повний цикл — від моменту написання до моменту прийняття. У більшої частини парламентарів відчувається незрілість та запит на популізм, а не на професіоналізм.
5. Бо GR — це досить довгий процес від моменту написання проєкту документа (закону, постанови уряду чи наказу міністерства) до остаточного його ухвалення в стінах державної інституції. Це потребує розуміння техніки GR, вміння працювати як з апаратом державних органів чи комітетами парламенту, так і з окремими народними депутатами України або міністрами та їх заступниками. А інструменти просування та вплив на прийняття актів — це взагалі окремий світ.
6. Ринок GR не може існувати у відриві від влади. На жаль, в останні роки влада деградує в силу того, що ключові посади зайняли особи, далекі від розуміння державних процесів. У зв’язку з цим гальмується адекватний діалог між бізнесом та владою. Наразі на порядку денному співпраця бізнесу і влади в проєктах державно-приватного партнерства у сфері спільного управління певними державними активами. Ці запити як від бізнесу, так і від влади, та як саме це буде реалізуватись, говорити зарано.