Арсенал правових аргументів у Центрі «ЮрФем: освіта»

Приблизно 2000 км від Києва до Гааги, однак з початком повномасштабної війни це місто стало дуже близьким для українських юристів і юристок. З Лемкіним і Лаутерпахтом нас розділяє століття, але їхні ідеї та праці, як і вони, – близькі нам, як ніколи. До цієї зими десятки норм міжнародного гуманітарного й кримінального права були не знайомі юридичній спільноті, проте, на жаль, близько 5 ранку 24 лютого ми всі познайомились з ними далеко не на нормативному рівні. 

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Станом на 03.10.2022 в Україні зареєстровано 37 794 воєнні злочини та злочини агресії, що є справді викликом для правничої спільноти України, оскільки кожен з них вимагає належного розслідування, а потерпілі українці та українки – якісної правової допомоги. 

Наведена цифра також свідчить про необхідність нових навичок і знань серед правничої спільноти. Повномасштабна війна росії проти України дуже гостро зумовила необхідність посилення компетенцій юристів та юристок, правозахисників і правозахисниць. Отримання знань, повʼязаних із вчиненням російськими військовими воєнних злочинів, стало важливим навіть для тих, хто раніше ніколи з цією темою не стикався.

Якщо раніше була поширена думка, що норми Женевських конвенцій та Римського статуту можна почути лише на кафедрах міжнародного права та серед експертів/ок-міжнародників/ць, то сьогодні важливо, щоб вони звучали серед адвокатів та адвокаток, представників та представниць правоохоронних органів, суддів. Лише завдяки цьому усвідомленню з боку всієї правничої спільноти ми зможемо якісно документувати, розслідувати і, що найважливіше, допомагати потерпілим від такої жахливо великої кількості злочинів. Це справді виклик, проте, доклавши зусиль і здобувши нові знання, ми зможемо його подолати. 

рф цинічно нехтує нормами міжнародного гуманітарного й кримінального права та має понести відповідальність за всі вчинені лиха й зруйновані життя, а тому так важливо знайти відповіді на всі питання, що виникають у зв’язку із болючим сьогоденням. 

Наприклад, позов України проти росії у Міжнародному суді ООН дуже схвилював усіх та викликав десятки питань щодо компетенції самого Суду. А особливо, коли 16 березня стало відомо про одну з перших перемог України на правовому фронті у Суді, що стосувалась тимчасових заходів. Це зумовило ще більше питань щодо розслідування злочинів у Міжнародному кримінальному суді. Як і вихід росії з Ради Європи та Європейської конвенції про захист прав людини, а отже, нерозуміння наслідків у контексті розгляду позовів до ЄСПЛ. Ще більше питань з’явилось щодо шляхів притягнення винних до відповідальності, ефективного розслідування та формування лінії захисту потерпілих.

Саме тому цієї весни «Центр ЮрФем:освіта» почав активно працювати над розробкою та запуском навчальних курсів для юристів/ток на тему сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, та інших воєнних злочинів. Один із них – це серія лекцій «Злочини під час війни. Міжнародно-правовий і гендерний дискурс», які впродовж місяця читали фахівчині: Ґаяне Нуріджанян, Катерина Бусол та Леся Дуда.  9 лекцій охопили відповідальність за вчинення воєнних злочинів, злочину агресії, геноциду та злочину проти людяності. 

Адже, справді, ці знання стали важливими не лише для тих, хто працює з цією темою роками, а для усіх, хто надає правову допомогу. На одній з лекцій спікерка, українська суддя, сказала, що до 24 лютого вона, як і її колеги, практично ніколи не відкривала Кримінальний кодекс України на тій сторінці, де знаходиться стаття 438 «Порушення законів та звичаїв війни». І це цілком зрозуміло, проте зараз ми з легкістю її віднаходимо. 

Правильна кваліфікація, документування та розслідування воєнних злочинів є першочерговими і потребують відповідних навичок. А особливо те, що стосується сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом (далі – СНПК). 

Сьогодні сексуальне насильство є частиною військової тактики рф, яку вона застосовує у війні проти України, адже ставить за ціль дестабілізувати цивільне населення, завдати нищівних ударів, усвідомлюючи, що сексуальне насильство є одним із найтравматичніших досвідів для людини. Відповідно до міжнародної практики та норм Римського статуту сексуальне насильство може переслідуватись як воєнний злочин (ст. 8 Римського статуту), злочин проти людства (ст. 7 Римського статуту) або як одна із форм геноциду (ст. 6 Римського статуту).

Що важливо, сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом, не обмежується лише зґвалтуванням і може мати багато різних форм, зокрема примусову вагітність, примусову проституцію, примусову стерилізацію або аборт, сексуальне рабство, ураження геніталій, примусове оголення тощо. Важливо розуміти, що не всі форми сексуального насильства обмежуються тими, що включають фізичне вторгнення, наприклад, примус спостерігати сексуальну наругу над іншими (партнерами, дітьми, друзями чи іншими затриманими). 

Розуміння українськими правозахисниками/цями, представниками/цями правоохоронних органів, суддями, адвокатами/ками, що таке СНПК, його ознак, форм, кваліфікації, практики притягнення винних є необхідними сьогодні для успішного відстоювання інтересів потерпілих як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Іншим та чи не найважливішим аспектом зараз є довіра потерпілих від воєнних злочинів, зокрема СНПК, до правничої спільноти. Очевидно, що ризик витоку персональних даних, тиск з боку, наприклад, правоохоронних органів чи примус неодноразово згадувати про випадок насильства не мотивують звертатись по правову допомогу. Проте, якщо юридична спільнота надаватиме гендерно чутливу правову допомогу, у якій безпека, гідність та повага до постраждалих будуть пріоритетними, ми зможемо зазначену ситуацію змінити. Для цього важливо знати не лише національні та міжнародні механізми захисту, але й вміти застосовувати ключові етичні принципи у роботі з потерпілими, найважливіший з яких «Не нашкодь», оскільки всі негативні наслідки для вцілілих мають бути гранично мінімізовані. Тому спеціалісти та спеціалістки, які виборюватимуть правосуддя, повинні зробити усе, аби безпека, зокрема забезпечення конфіденційності та підтримка постраждалих, були на першому місці, навіть якщо йдеться про відновлення справедливості чи відшкодування збитків. 

Юристи та юристки сьогодні потребують навичок використання підходів з урахуванням травми потерпілих, аби знизити ймовірність їхньої ретравматизації. І це не має бути поодинокими випадками у юридичній практиці, саме зараз ми повинні сформувати нову культуру правової допомоги, у якій береться до уваги вплив травми і яка завжди пріоритезує безпеку та гідність клієнтів/ок.

Для тих, хто надає допомогу потерпілим від СНПК та хто бажає поглибити знання щодо розслідування і документування, роботи з потерпілими для зниження можливості ретравматизації, ми створили разом з Катериною Бусол, Данае ван дер Стратен Понтоз та Амаль Нассар двохлекційну серію. 

Будьмо свідомими щодо того, що весь масив правової роботи лише попереду, адже воєнні злочини не мають терміну давності, а потерпілі, зокрема від сексуального насильства, зможуть наважитись говорити та звертатись по правову допомогу і через 5 років, а тому саме час підсилити власні компетенції, змінити підходи у роботі з постраждалими та навчитися новому. 

Про попередження та подолання безкарності за СНПК і його розслідування переглядайте наші лекції на навчальній платформі. Записи лекцій, присвячених злочинам під час війни, теж доступні до перегляду. 

Розв’язавши повномасштабну війну проти України, росія також розпочала війну проти гуманності, свободи і верховенства права. А отже, правовий фронт сьогодні захищає і робить усе задля перемоги справедливості й свободи, задля перемоги України.

Ми переконались, як важливо воювати на правовому фронті, але, як і в будь-якій боротьбі, задля перемоги вирішальне значення має хороший арсенал. У нашому випадку він складається з правових аргументів.  Саме їх ми й прагнемо надати. Щиро радію, що стає все більше і більше небайдужих українських юристів та юристок, які здобувають нові знання та готові реагувати на потреби і досвід потерпілих, покращувати компетенції та відстоювати права на найвищому рівні. Якщо відчуваєте потребу у тому, аби та чи інша тема була розкритою, не вагаючись пишіть до Центру «ЮрФем: освіта».