Ринок юридичних послуг у сфері антимонопольного права (загалом, як і в будь-якій іншій) завжди був відображенням відповідних законодавчих тенденцій та підходів. Тож для того, щоб прослідкувати основні зміни у цьому секторі юридичного бізнесу, пропонуємо здійснити короткий екскурс в історію становлення та розвитку конкуренційного права у державі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Антимонопольне законодавство України почало розвиватись разом зі становленням української держави, коли почався перехід від планової до ринкової економіки. Вперше у нас заговорили про конкуренцію ще на початку 90-х – саме тоді з’явився Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», який передбачав створення Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) як державного органу, котрий має займатися питаннями конкуренції.
Більш детально склад та повноваження Комітету були прописані уже в Законі «Про Антимонопольний комітет України», прийнятому у листопаді 1993 р. Протягом 1994–1995 рр. у всіх областях, Києві та Севастополі було сформовано територіальні відділення АМКУ. Цей етап його роботи характеризується масштабною демонополізацією економіки та розробкою Державної програми демонополізації економіки та розвитку конкуренції на 1993–1995 рр.
У 1996 р. на рівні Конституції Україні закріплюється обов’язок держави забезпечувати захист конкуренції у підприємницькій діяльності та декларується недопустимість зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції. Того ж року з’явився Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Протягом наступних років робота АМКУ була більшою мірою спрямована на виявлення та припинення зловживань монопольним становищем і дискримінації суб’єктів господарювання з боку органів влади та управління, а також здійснення контролю за економічною концентрацією. У процесі масової приватизації основна мета Комітету полягала у тому, щоб не допустити перетворення державних монополій на приватні.
Вважається, що новий етап у роботі АМКУ починається у 2001–2002 рр. Законодавчим підґрунтям для цього стало прийняття у 2001 р. Закону України «Про захист економічної конкуренції». У 2002 р. з’являються положення про концентрацію та про узгоджені дії. Від того часу АМКУ починає приділяти більше уваги захисту конкуренції на товарних ринках. Це прогнозовано призводить до зростання кількості звернень до Комітету суб’єктів господарювання, а відтак спостерігається й активізація юридичного бізнесу в антимонопольному секторі. З урахуванням відносно низьких порогових показників активів та обсягів продажу учасників концентрації, при перевищенні яких потребувалось отримання попереднього дозволу на концентрацію, важливу роль починають відігравати послуги, спрямовані на отримання таких дозволів.
Протягом 2006–2007 рр. АМКУ також виконував функції спеціально уповноваженого державного органу у сфері державних закупівель, і сьогодні є органом оскарження щодо порушень законодавства у сфері публічних закупівель. Це ще один важливий напрямок роботи юридичного бізнесу, який пропонує своїм клієнтам супровід оскарження процедури закупівель, тендерної документації та/або прийнятих рішень, дій чи бездіяльності замовників.
В останні роки основні тенденції у антимонопольній сфері включають, перш за все, вдосконалення антимонопольного законодавства та його гармонізацію із законодавством ЄС. У цьому контексті найбільш врожайними можна вважати, мабуть, два минулих роки. Так, з метою виконання вимог щодо прозорості було запроваджено публікацію рішень, прийнятих на засіданнях АМКУ – оприлюдненню підлягають усі його рішення, зокрема щодо результатів розгляду заяв та справ про узгоджені дії чи концентрацію.
Крім того, нарешті було підвищено порогові показники, при перевищенні яких учасники концентрацій зобов’язані отримувати відповідні дозволи АМКУ (розмови про це велись останні років 10), що дозволило вивести за межі компетенції Комітету концентрації, які і так не мали істотного впливу на конкуренцію в Україні. З’явилася й спрощена процедура розгляду заяв на отримання відповідних дозволів – 25 днів проти колишніх 45. Щоправда, скористатися цією процедурою вдається не всім і не завжди, але сам факт її законодавчого закріплення видається кроком уперед.
Додатково варто зазначити, що законодавець нарешті передбачив проведення попередніх консультацій АМКУ. Це має хоч частково допомогти заявникам більш детально визначитись із документами, які необхідно подавати регулятору. Та й перелік документів, що надаються заявниками АМКУ для отримання дозволу на концентрацію, було скорочено – нарешті не потрібно подавати статути, виписки і т.д. Водночас Комітет відмовився від подання документів у електронному вигляді за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, що значно спростило роботу юристів і скоротило час, необхідний для підготовки та подання заяв на концентрацію.
АМКУ також прийняв рекомендаційні роз’яснення, що визначають його підходи до оцінки горизонтальних концентрацій та дають певне розуміння критеріїв, якими він послуговується у їх оцінюванні. Були затверджені, а потім на основі отриманого досвіду й оновлені і його рекомендаційні роз’яснення з питань розрахунку розміру штрафів за порушення. Принаймні, тепер суб’єкт господарювання та юристи можуть визначити хоча б базовий розмір штрафу та більш-менш оцінити наявні пом’якшуючі й обтяжуючі обставини здійсненого порушення.
Хорошою новиною стало і рішення АМКУ запровадити період т.з. «амністії», коли порушники законодавства про захист економічної конкуренції (а саме ті, хто здійснив концентрацію без отримання попереднього дозволу АМКУ, якщо такий дозвіл вимагався чинним законодавством) могли звернутись із відповідною заявою та отримати порівняно невеликий штраф. Це дозволило багатьом компаніям «легалізувати» існуючу структуру свого бізнесу, а АМКУ – продемонструвати певну лояльність до суб’єктів господарювання. Тим більше, що левова частка порушень стосувались концентрацій за участі іноземних суб’єктів за кордоном, що майже не мало впливу на конкуренцію в Україні. Відповідно, у цей період з’явився тимчасовий попит і на нові юридичні послуги – підготовку та подання у АМКУ документів щодо визнання колишніх порушень та отримання дозволу на уже здійснену концентрацію.
Окремо варто зупинитися ще на одному питанні, що найближчим часом може стати окремим напрямком роботи юристів у антимонопольній сфері – участі АМКУ в механізмі надання державної допомоги суб’єктам господарювання. Як відомо, на виконання міжнародних зобов’язань України Верховною Радою на початку липня 2014 р. було прийнято Закон №1555-VII «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Відповідно до цього закону, уповноваженим органом з питань державної допомоги визначено Антимонопольний комітет України. У 2016 р. було прийнято кілька розпоряджень АМКУ та розроблено низку проектів урядових постанов, завдяки яким названий закон повинен запрацювати.
Нагадаємо, за даними минулого року обсяг державної допомоги становив приблизно 9% ВВП. Відповідно до звіту за 2016 р., АМКУ планує рухатись у напрямку зменшення цього показника з тим, щоб обсяг державної допомоги у 2022 р. становив не більше 2% ВВП. Відповідний закон вступить у силу вже на початку серпня 2017 р. АМКУ буде оцінювати надання державної допомоги та за результатами розгляду відповідних повідомлень зможе приймати рішення про допустимість нової державної допомоги для конкуренції, про визнання підтримки суб'єкта господарювання, зазначеної у повідомленні, такою, що не є державною допомогою відповідно до закону, а також про початок розгляду справи про державну допомогу. Крім того, до повноважень АМКУ буде належати прийняття рішень про припинення та повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції.
Хоча повідомлення про надання державної допомоги подаватиметься надавачем такої допомоги (органами державної влади), у ньому зазначатиметься досить детальна інформація щодо її отримувача, його діяльність та частки на ринках. Відповідно, підготовка документів для отримання державної допомоги суб’єктом господарювання потребуватиме втручання юристів. Наведемо цікавий факт: за результатами пілотного проекту АМКУ з контролю державної допомоги суб’єктам господарювання у енергетичній сфері України, 100% заходів підтримки, які містять ознаки програм або індивідуальних заходів державної допомоги суб’єктам господарювання, не відповідають вимогам законодавства ЄС, тому їх необхідно привести у відповідність шляхом зміни або скасування. Таким чином, схоже, що юристам варто готуватися до значного обсягу роботи у цьому напрямку.
Загалом сьогодні юридичний бізнес покриває для своїх клієнтів усі напрямки діяльності АМКУ. Левову частку роботи юристів антимонопольної практики становить отримання дозволів на концентрацію/узгоджені дії, а також представництво клієнтів у ході проведення АМКУ розслідувань, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та оскарження рішень Комітету.
Зазначимо, що у порівнянні з минулими роками кількість роботи з отримання дозволів на концентрацію дещо зменшилась, що викликано підвищенням порогових показників, а також зменшенням кількості транзакцій з придбання бізнесу. Так, у 2016 р. загальна кількість таких заяв зменшилась порівняно з 2013 р. майже у 2 рази. Проте юридичний бізнес навряд чи може очікувати значного зменшення обсягів роботи своїх антимонопольних практик, адже, приміром, кількість скарг до АМКУ з приводу порушень, допущених у сфері публічних закупівель, у порівнянні з минулим роком зросла більш ніж удвічі. Одним із активних напрямків роботи юристів антимонопольної практики залишається й оскарження рішень АМКУ – за минулий рік їх було оскаржено понад 170, що становить майже 16% від загальної кількості.
Очікується, що допомога юристів знадобиться суб’єктам господарювання і у зв’язку з запланованим отриманням державної допомоги відповідного до нового закону, як зазначено вище.