Стрімкий розвиток технологій, постковідний синдром віддаленого життя та певною мірою хайп викликають шалений інтерес до метавсесвіту і спонукають компанії вливати величезні кошти у його розвиток. Поруч із метавсесвітом стоять такі технології, як: блокчейн і децентралізовані системи (зокрема, криптовалюти, DApps, цифровізація активів, смарт-контракти); штучний інтелект (VR, AR, Machine Learning); біомедицина та біохакінг (виробництво органів, чипування), які теж викликають немалий інтерес.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За найскромнішими прогнозами аналітиків, до 2030 року вплив метавсесвіту на світовий ринок становитиме до 5 трлн доларів, а вже у 2022-му інвестиції в метавсесвіт подвоїлися порівняно з попереднім роком і досягли понад 120 млрд доларів. Всупереч тому, що технології метавсесвіту представляють безмежні можливості, вони закономірно породжують і низку юридичних та нормативних питань.
Найперше, з чим стикаються компанії-провайдери та користувачі, — це проблема визначення юрисдикції, законодавство якої буде поширюватися на метавсесвіт. Але розв’язання питання з юрисдикцією взагалі не гарантує визначеність правового регулювання щодо того чи іншого питання, пов’язаного з метавсесвітом, адже законодавства більшості країн не містять положень, спрямованих на регулювання відносин, що складаються у метавсесвіті. Більшість правових систем мають чинні архаїчні нормативно-правові акти, які сформульовано без урахування можливої появи суспільних відносин із застосуванням електронних технологій метавсесвіту. У деяких випадках ці закони можуть регулювати певні питання використання інформаційних технологій, однак сфера їх застосування часто носить або вузькопрофільний, або двозначний характер, що створює ситуацію певної правової невизначеності.
Проте є і винятки. Зокрема, в законодавстві Дубая вже існують спеціальні положення, що стосуються метавсесвіту, активно розробляється регулювання в Південній Кореї та Японії. Тайвань ще у 2001 році визнав, що віртуальні об’єкти є майном, яке може бути відчужено і/або передано будь-кому.
Україна теж активно приводить своє законодавство у відповідність. І хоча в нас ще чітко не закріплені статуси криптовалют і метавсесвіту, але в процесі набрання чинності ЗУ «Про віртуальні активи», який повинен комплексно врегулювати питання криптовалют. Також у Верховній Раді зареєстровано декілька законопроєктів, які мають формалізувати насамперед поняття, захистити права інтелектуальної власності, відносини фізичних і юридичних осіб із віртуальними активами. Світові організації також намагаються акцентувати свою увагу на регулюванні метавсесвіту, зокрема Європейський парламент затвердив Положення про ринки криптоактивів (MiCA), яке створить загальноєвропейську основу для регулювання певних типів криптоактивів. Та здебільшого позиція світових організацій зводиться до обговорень можливості встановлення загальних стандартів.
Але заходи стандартизації або спроби застосувати аналогове право для регулювання відносин у метавсесвіті не вирішують проблем, які стрімко накопичуються. Серед них можна виокремити такі:
— Природа віртуальних активів (токенів) і механізми їх захисту — оскільки віртуальні активи можуть надавати різного роду права своїм власникам, регуляторний підхід у цьому плані не є однозначним і залежить від способу, у який створюються ці віртуальні активи, та їх безпосередньої функціональності. Залежно від характеристик конкретного віртуального активу регуляторними органами може бути застосовано законодавство про банківську діяльність, товари, цінні папери або віртуальні активи (за наявності, звісно), що впливає на вимоги до порядку емісії, продажу, зберігання та адміністрування таких віртуальних активів і викликає багато запитань.
— Проблеми, що виникають на стику двох світів — реального та віртуального, зокрема:
- проблема співвідношення права на віртуальний актив, який засвідчується унікальним невзаємозамінним віртуальним активом (NFT), та права власності на об’єкт-прототип, що існує в реальному світі — чи тягне передача одного автоматично передачу іншого, чи вимагає якихось додаткових дозволів або ліцензій (наприклад, у випадках із дорогоцінними металами), чи вони все ж існують незалежно одне від одного. Логічно було б відрізняти право віртуальної власності від права інтелектуальної власності та визначити як специфічний вид права власності, об’єктом якого є саме віртуальне майно (а не його реальний прототип). До речі, це цілком вписується в українську концепцію права власності, якою визнається можливість існування права власності на безтілесне майно, а ним, по суті, і є віртуальний об’єкт;
- проблема використання реальних об’єктів інтелектуальної власності як прообразів для створення NFT. Показовими в цьому плані стали справи про незаконне використання образу акторки та співачки Ліндсі Лохан у комп’ютерній грі GTA V і порушення прав на торговельну марку футбольного клубу Juventus під час створення NFT із зображенням футболіста в офіційній спортивній формі клубу.
— Проблеми, пов’язані із використанням штучного інтелекту: визначення приналежності авторських прав на об’єкт інтелектуальної власності, створений штучним інтелектом, і суб’єкта, відповідального за дії штучного інтелекту тощо.
— Фінансові питання та захист платежів: основним способом оплати в метавсесвіті є криптовалюта, яка переважно залишається нерегульованою платіжною системою.
— Виклики, пов’язані із застосуванням смарт-контрактів у метавсесвіті, зокрема їх правовим статусом, який досі не визначений.
— Захист персональних даних у метавсесвіті — безконтрольне збирання безпрецедентних обсягів персональних даних.
— Проблема можливого «автономного» (без втручання людей) функціонування аватара та кіберпростору. Існує імовірність застосування цифрового двійника людини без згоди та відома людини-володільця аватара та фактично вчинення електронного кіднепінгу. Електронний кіднепінг може мати на меті отримання доступу до фінансових і матеріальних ресурсів людини-володільця, а може використовуватися для скоєння терористичних дій не тільки в кіберпросторі, але й проти фізичних об’єктів, людей і суспільства.
— Взаємовідносини між аватарами. — Проблеми кримінальної відповідальності за правопорушення, скоєні в метавсесвіті щодо його об’єктів чи суб’єктів або із застосуванням суб’єктів та об’єктів метавсесвіту.
— Механізми врегулювання спорів, пов’язаних із метавсесвітом тощо.
Відсутність належного правового регулювання метавсесвіту на рівні законів приводить до створення вузькоспеціалізованих регулятивних систем і генерації ними локальних підзаконних нормативно-правових актів, таких як проєкти нормативно-правових актів для коментарів, рекомендації, галузеві стандарти й норми, накази та інструкції окремих підприємств і установ тощо. Там, де «просідає» законодавство, в гру вступають власні політики та умови використання провайдерів послуг метавсесвіту, що більш оперативно і комплексно односторонньо визначають порядок надання послуг, відповідальність, встановлюють порядок вирішення спорів, гарантії надання послуг, дозволену поведінку користувачів та багато інших моментів.
Як показує практика, сфери та питання, які ще не врегульовані законодавством, є врегульованими саме в таких політиках та умовах використання. З огляду на викладене можемо констатувати, що метавсесвіт продовжить стрімко розвиватися і ставатиме масовішим, тому його правове регулювання стає невідворотним процесом. Водночас розвиток метавсесвіту відбувається набагато стрімкіше, ніж створюється його регуляція.
На цьому етапі розвитку та становлення метавсесвіт є корпоративним, і відповідно на віртуальних теренах переважають корпоративні правила та норми, а контроль, попередження і стримання загроз вчинення правопорушень покладаються на внутрішні можливості корпорації метавсесвіту. Однак збільшується число прецедентів, коли правопорушення, вчинені в цифровому просторі, стають підставою судових процесів у звичайній реальності. Тобто це означає, що необхідно щонайшвидше сформулювати типові (загальноприйняті) правила функціонування метавсесвіту та застосування технологій ідентифікації, блокчейну та штучного інтелекту в структурах метавсесвіту.
Серед першочергових завдань для правового і технічного регулювання можна виокремити розв’язання проблем: створення електронної юрисдикції; авторського права на контент, створений людиною та/або штучним інтелектом; прозорості ID-користувачів, тобто гарантованої ідентифікації суб’єкта людини або штучного інтелекту; контролю над збиранням безпрецедентних обсягів і типів ID, передусім біоідентифікаційних даних; страхування суб’єктів від деструктивного застосування алгоритмів штучного інтелекту; експорту та локалізації даних блокчейну та прогнозів штучного інтелекту; захисту ідентифікаційних даних дітей і неповнолітніх; обмеження і контролю приватного простору в метавсесвіті тощо. І підхід до такого регулювання має бути комплексним.