З розвитком людства розвиваються суспільні відносини та інститути, які покликані систематизувати та врегулювати ці відносини. Зокрема, інститут договірного права відомий людству з давніх-давен, ще коли коштовні метали не були універсальним інструментом обміну. З розвитком суспільства ускладнювалися правові конструкції та їх форма. Ці конструкції покликані контролювати та забезпечувати виконання договору, укладеного між сторонами. Однак всі функції, покладені на такі правові конструкції, не можуть бути реалізовані без участі людини, а людина може виконати його недобросовісно (неналежне виконання).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З метою уникнення недобросовісності було створено розумні контракти – смарт-контракти, які мають цифрову форму та функціонують лише у блокчейн-середовищі. Варто зауважити, що смарт-контракт може бути використаний не лише як альтернатива цивільно-правовій угоді, але й у вигляді посвідчення якогось юридичного факту (наприклад, права власності).
Варто зазначити, що ідея смарт-контрактів не з’явилася нізвідки. Наприкінці ХХ століття вчений у галузі інформатики, криптографії та права Нік Сабо висунув ідею про створення контрактів у цифровому середовищі, які виконуються без участі людини. Однак з об’єктивних причин на практиці ця ідея не була реалізована.
Ідею Ніка Сабо реалізував Віталік Бутерін у блокчейні Ethereum'а. Інші блокчейни також реалізували цю ідею, однак блокчейн Ethereum'а займає першість у частині платформи для створення та реалізації смарт-контрактів.
Фактично смарт-контракт є цифровою формою цивільно-правового договору або одразу кількох договорів, умови яких виражені у вигляді програмного коду. Спершу смарт-контракт може здатися тяжким для сприйняття, тому немає нічого кращого серед всіх можливих варіантів для розуміння суті смарт-контракту, ніж приклад.
Отже, уявіть, що ви маєте бажання придбати нерухомість (наприклад, квартиру). Через деякий час ви знайшли квартиру, яка задовольняє всі ваші вимоги. Однак у вас недостатньо особистих коштів для її купівлі, тому ви змушені звернутися до банку для отримання кредиту. Банк для забезпечення кредитного договору отримає вашу квартиру в іпотеку.
У вищенаведеному прикладі смарт-контракт виконуватиметься таким чином: з рахунку банку будуть списані кошти та перераховані на рахунок продавця квартири, за вами буде зареєстровано право власності на квартиру та внесено запис про обтяження квартири іпотекою, де іпотекодержателем виступає банк. Надалі, відповідно до графіка погашення заборгованості, у визначену умовами смарт-контракту дату будуть списуватися кошти з вашого рахунку та перераховуватимуться на рахунок банку. Після погашення заборгованості за кредитом буде виключено запис про обтяження вашої квартири іпотекою. Ви станете щасливим власником нерухомості.
Таким чином, із зазначеного прикладу купівлі квартири вбачається, що смарт-контракт є алгоритмом дій, який у процесі виконання керується умовами, що були закладені під час його розробки, а також полегшує нам життя.
Однак варто зазначити про недоліки у вищенаведеному прикладі. По-перше, всі розрахунки відбуватимуться у криптовалюті. З огляду на законодавчу невизначеність статусу цього фінансового інструмента, використання смарт-контракту наразі є сумнівним і можливим лише за умови згоди всіх сторін.
По-друге, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний реєстр іпотек не використовують технологію блокчейн, що унеможливлює реєстрацію права власності та обтяження у вигляді іпотеки за допомогою використання смарт-контракту.
По-третє, нормою ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено порядок припинення іпотеки, а саме шляхом подання відповідної заяви, яка подається в паперовому вигляді, що технічно обмежує використання розумного контракту.
Отже, особливістю смарт-контракту є його автоматичне виконання, але наразі його повсякденне використання не отримало значного поширення через правову невизначеність. Наразі смарт-контракт не є ідеальним варіантом договірних відносин, він має певні проблеми як у провадженні, так і у використанні.
Для створення та впровадження смарт-контракту необхідно залучати досвідченого спеціаліста у сфері програмування. Однак навіть створений досвідченим програмістом смарт-контракт не захищений від людського фактора, а саме допущення помилки у написанні програмного коду (особливо, коли процес виконання є багаторівневим та об’ємним). Такі помилки можуть суттєво вплинути на виконання домовленостей між сторонами (наприклад, якщо товар/послуга неналежної якості чи кількості) або навіть призвести до втрати активів у вигляді криптовалюти внаслідок протиправних дій третіх осіб. Наприклад, як це було з першою децентралізованою автономною організацією (DAO) «The DAO», де зловмисник заволодів коштами у розмірі 50 млн доларів США в еквіваленті криптовалюти Ethereum.
Варто зазначити, що коли смарт-контракт почав виконуватися, його неможливо припинити або змінити – це обумовлено технологією блокчейн. З одного боку, це є плюсом, адже сторона не може ухилитися від виконання угоди, а з іншої – мінусом, оскільки помилка або відсутність певної умови може унеможливити виконання домовленостей, які відповідали б волевиявленням сторін.
Експертний висновок
Отже, родзинкою смарт-контракту є його автоматичне виконання, якщо це стосується договірних відносин, а також можливість посвідчення певного юридичного факту (такого як право власності). Проте необхідно враховувати, що наразі смарт-контракт не є ідеальним інструментом врегулювання договірних відносин та не може повністю замінити класичну схему договорів у паперовій формі, оскільки не має чіткого законодавчого регулювання. До того ж помилка, допущена під час його написання, може спричинити небажані результати для сторін та навіть втрату активів у вигляді криптовалюти.
Спеціалісти ALEXANDROV&PARTNERS вважають, що використання смарт-контрактів, однозначно, дозволить оптимізувати господарську діяльність юридичних осіб. Однак для значного поширення використання такого інструменту потрібен певний час, за який можна буде зробити використання смарт-контракту більш гнучким та забезпечити можливість виправлення помилок шляхом «внесення змін» до смарт-контракту без втрати рівня його захищеності.