Ми є свідками часу, коли новина одного видання (друкованого, телебачення або інтернет-видання) миттєво стає джерелом для інших видань. У сучасних засобах масової інформації України термін життя унікальної новини іноді становить лише 5 хвилин. Саме стільки часу достатньо редакторам або співробітникам ЗМІ для того, щоб вони, прочитавши новину, переписали її власними словами та розмістили у себе на ресурсі. У разі, якщо новина була розміщена у відомому виданні, наприклад, в «Українській правді», «Кореспонденті» або в агрегаторі новин (у новинній стрічці), найбільшим з яких є «Укрнет», то найрезонансніші новини протягом години з’являться на інтернет-сторінках багатьох ЗМІ в різних інтерпретаціях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Треба також розуміти, що багато відомих друкованих видань, маючи власні сайти, публікують на них матеріал, який не з’являється потім на сторінках друкованої версії, бо найчастіше напрямки редакції друкованих версій та Інтернету розділені між собою. Норма розміщення новин на сайті – від трьох на годину і до десяти.
Найбільша кількість новин у стрічці серед українських ресурсів розміщує РБК Україна. Співробітники новинних інтернет-ресурсів постійно перебувають у пошуку новин. Підготовка власних новин і контенту – найбільша стаття витрат видань, яка передбачає заробітну плату журналістам, присутнім на прес-конференціях і на різних заходах по всій Україні. Особливої актуальності питання дефіциту унікальних новин набуло після кризи 2008 року, коли всі без винятку інформаційні агентства, друковані та електронні ЗМІ скоротили свої штати й бюджети. У зв’язку з цим дедалі актуальнішим постає питання захисту інформації у Всесвітній мережі.
Теорія
Законодавче регулювання інформації в Інтернеті базується на трьох законах України: «Про інформацію», «Про авторське право і суміжні права» та «Про інформаційні агентства».
Відповідно до ст.ст. 22 та 23 Закону України «Про інформацію» новини є масовою інформацією та інформаційною продукцією. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об’єктами цивільно-правових відносин, регульованих цивільним законодавством України. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за розповсюдження інформації не настає тільки у двох випадках: за розголошення суспільно важливої інформації і за оціночні судження.