В умовах сьогодення особливої актуальності (з боку запитувача та розпорядника такої інформації чи структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації) набуває питання вдосконалення чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці та його нормативно-правових актів у частині створення чіткого механізму реалізації права на інформацію, із застосуванням підприємствами, установами і організаціями вичерпного порядку дій щодо забезпечення доступу до документа в частині, що не засекречена.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
При застосуванні норм права правозастосовний орган (розпорядник такої інформації чи структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації) іноді виявляє прогалини в законодавстві, тобто повну чи часткову відсутність норм, які регулюють певні суспільні відносини.
Зважаючи на зазначені обставини, прогалини в законодавстві повинні заповнюватися у процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень у закони, видання нових, більш досконалих юридичних актів.
Якою законодавчою базою варто оперувати
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Крім того, статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Водночас у статті 5 Закону України «Про інформацію» вказано, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, встановлених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, передбачено положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Слід звернути увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмежений лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест): 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням…; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Обмежуючи доступ до інформації, розпорядник інформації зобов’язаний в письмовому вигляді довести та вичерпно обґрунтувати наявність усіх трьох складових (якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини), а в іншому випадку – задовольнити інформаційний запит.
Згідно з вимогами статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до визначених правил у статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації – суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Слід зауважити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується створенням механізму реалізації такого права.
Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Статтею 21 Закону України «Про інформацію» та статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Отож певний алгоритм дій, який регулює питання надання конфіденційної інформації за запитом, висвітлений у пункті 2.5 Огляду судової практики Верховного Суду України у спорах щодо забезпечення права особи на доступ до публічної інформації, яку оприлюднено у 2020 році, та визначає наступну правову позицію – якщо в документі міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування. Варто зауважити, що такі рішення суду у випадках, коли містять положення, які суттєво збагачують юридичну практику, можуть слугувати основою для розвитку законодавства.
У свою чергу, в пункті 3 статті 21 Закону України «Про інформацію» встановлено, що порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
Порядок віднесення інформації до службової, а також порядок доступу до неї визначено у Типовій інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 (далі – Типова інструкція).
Згідно з пунктом 1 Типової інструкції ця Інструкція визначає єдині вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації (далі – документи), що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію (далі – службова інформація), в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим (далі – установи).
Вимогами пункту 85 Типової інструкції визначено, що у разі надходження до установи запиту на інформацію, що міститься у документі, якому присвоєно гриф «Для службового користування», здійснюється перегляд такого документа з урахуванням вимог пункту 87 Типової інструкції з метою перевірки відповідності запитуваної інформації сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо обмеження доступу до інформації на момент надходження запиту. Авторові запиту надається інформація в тій частині, доступ до якої відповідно до зазначеного Закону не обмежено.
За наявності в запитуваному документі інформації з обмеженим доступом для надсилання запитувачеві виготовляється його копія, в якій слова, речення чи зображення, що містять інформацію з обмеженим доступом, ретушуються у спосіб, який виключає подальше відтворення ретушованого. З такої копії документа виготовляється інша копія, яка надсилається запитувачеві. Копія запитуваного документа, що ретушувалася, зберігається разом з документами з відповідного запиту та може використовуватися повторно в разі надходження до установи іншого запиту на інформацію, що міститься у такому документі.
У свою чергу, в статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Державна таємниця за своїм правовим статусом та порядком обігу, захисту та охорони відрізняється від інших видів таємної інформації визначеним механізмом правового регулювання.
Отож відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну таємницю» відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та іншими нормативно-правовими актами.
Слід звернути увагу на вимоги пункту 8 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», де визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Також важливо те, що 17.07.2020 підпунктом 5 пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про оборонні закупівлі» доповнено частину п’яту статті 10 Закону України «Про державну таємницю» таким змістом: у разі невідповідності інформації вимогам, встановленим цим Законом, забороняється віднесення її до державної таємниці. Засекречуванню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить державну таємницю, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Та окрім цього статтею 15 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.
Згідно статті 19 Закону України «Про державну таємницю» єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Проте, на превеликий жаль, порядок дій такого доступу до документа та надання інформації за запитом у нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України не встановлено.
Покроковий алгоритм дій
З огляду на викладене та з метою реалізації механізму права на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів та належного виконання суб’єктами режимно-секретної діяльності, що є розпорядниками інформації, вимог Конституції України та законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» та «Про державну таємницю», – пропоную застосувати механізм реалізації права на інформацію за аналогією до пункту 85 Типової інструкції № 736. А саме: за наявності в запитуваному документі інформації з обмеженим доступом для надсилання запитувачеві виготовляється його копія із дотриманням вимог виготовлення та обліку копій секретних документів, в якій слова, речення чи зображення, що містять інформацію з обмеженим доступом, відповідно до акта за результатами експертної оцінки матеріальних носіїв інформації ретушуються у спосіб, який виключає подальше відтворення ретушованого. З такої копії документа виготовляється інша копія, що надсилається запитувачеві. Копія запитуваного документа, що ретушувалася та має гриф секретності «Особливої важливості», знищується протягом доби відповідно до форми акта, що не розглядаються експертною комісією з проведення експертизи цінності документів. А копії документів, що мають гриф секретності «Цілком таємно» і «Таємно», знищуються без складення акта з відмітками у відповідних журналах або картках обліку, які засвідчуються підписами працівника режимно-секретного органу та виконавця.
Відповідно до пункту 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2020 затверджених наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа, яка надсилається запитувачеві, складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Приклад: Згідно з оригіналом
Менеджер із персоналу Особистий підпис Власне ім’я Прізвище
Дата Відбиток печатки
Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.