Сфера електронного документообігу та передача інформації за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сьогодні набуває дедалі більшого поширення. Цілком очевидно, що незабаром кількість електронних документів перевищуватиме кількість документів на паперових носіях. Цьому сприяє ще й те, що, по- перше, обмін інформацією в електронному вигляді є значно зручнішим та компактнішим варіантом. По-друге, це більш надійний спосіб обігу документів, тому що не виникає загрози втрати або пошкодження паперового носія.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Разом з тим, під час поширення інформації та обміну електронними документами є важливим факт засвідчення їх автентичності. Для забезпечення достовірності інформації, котра міститься в електронному документі, діє кваліфікований електронний підпис. Проте на практиці виникає необхідність використовувати ще більш компактні інструменти — прості та удосконалені електронні підписи, котрі існують, наприклад, на базі таких платформ, як DocuSign, AdobeSign, PandaDoc та InStaSign.
У Європейському Союзі питання електронних підписів та електронного документообігу врегульоване Регламентом ЄС 910/2014. Цей акт встановлює 3 види електронних підписів: простий електронний підпис (electronic signature), удосконалений електронний підпис (advanced electronic signature) та кваліфікований електронний підпис (qualified electronic signature). Ч. 2 ст. 25 Регламенту визначає, що лише кваліфікований електронний підпис (QES) має силу звичайного письмового підпису. Іншими словами, лише використання QES дає змогу підтвердити автентичність інформації, котра міститься в документі. Разом з тим, ч. 1 ст. 25 Регламенту вказує, що юридична сила простого електронного підпису не може бути заперечена лише на тій підставі, що такий підпис відображено в електронній формі, або що такий підпис не має характеристики QES. Вбачається, що це положення наділяє суб'єктів, котрі обмінюються документами, диспозитивними правами щодо підтвердження достовірності інформації.
В Україні нормативно-правовим актом, який регулює порядок обміну електронними документами та накладення електронних підписів, є Закон України «Про електронні довірчі послуги» (далі — Закон). Аналогічно з Регламентом ЄС, український законодавець розрізняє 3 види електронних підписів, а саме:
• електронний підпис (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону);
• удосконалений електронний підпис (п. 44 ч. 1 ст. 1 Закону);
• кваліфікований електронний підпис (п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону).
Крім того, з 2015 р., з прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» був введений ще один нетиповий вид електронного підпису: п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону наводить визначення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Українське законодавство визначає електронний підпис як електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються як підпис. Також варто визначити ознаки удосконаленого електронного підпису з урахуванням визначення Закону та ст. 26 Регламенту ЄС. До ознак удосконаленого електронного підпису належать:
• безпосередній зв'язок з підписувачем;
• є можливість ідентифікувати підписувача;
• підпис створюється за допомогою криптографічних засобів так, що підписувач беззаперечно може самостійно та виключно використовувати цей підпис;
• підпис безпосередньо пов'язаний лише з тією інформацією, котра міститься в документі, а будь- яку зміну інформації легко відслідкувати.
Незважаючи на такий широкий спектр ознак, котрі дають можливість ідентифікувати особу підписувача, юридичну силу власноручного підпису має лише кваліфікований електронний підпис (відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону). Відтак, більшість людей доходять висновку, що лише з використанням кваліфікованого електронного підпису сторони можуть обмінюватись інформацією в електронних документах. Однак вбачається, що такий висновок є передчасним.
Платформи DocuSign, AdobeSign, PandaDoc, InStaDoc дають користувачам можливість підписувати документи за допомогою «звичайного» електронного підпису і удосконаленого електронного підпису. Удосконалений електронний підпис створюється шляхом прив'язки акаунту користувача через номер телефона або через електронну скриньку, зареєстровані на платформі. Як наслідок, платформа генерує криптографічні дані, котрі дають змогу ідентифікувати підпис особи з її поштою або номером телефона.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, не існує підстав для визнання недійсним договору, підписаного за допомогою системи DocuSign та схожих. Окрім того, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює, що оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у т. ч. електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. У свою чергу, ч. 4 ст. 6 цього Закону наділяє осіб диспозитивними повноваженнями стосовно того, чи надавати юридичної сили звичайному або удосконаленому електронному підпису. Більше того, ч. 3 ст. 18 Закону «Про електронні довірчі послуги» встановлює правило, що електронний підпис не у формі кваліфікованого електронного підпису не може визнаватися недійсним лише на тій підставі, що він не відповідає критеріям кваліфікованого електронного підпису. Отже, те, що договір між сторонами підписаний не з використанням КЕПу, не означатиме недійсність такого договору, тому використання звичайного та удосконаленого електронних підписів на базі DocuSign та інших є цілком законним та створюватиме права та обов'язки для сторін, котрі підписали таку угоду.
Також ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що для цілей укладання угод у сфері електронної комерції сторони можуть вибрати будь- який спосіб підписання угоди між ними. Наприклад, при придбанні товару в інтернет- магазині споживачу буде запропоновано підписати договір купівлі з використанням віртуального відображення власноручного підпису на екрані пристрою, з якого споживач купляє товар. Відповідно до ст. 12 Закону, такий підпис буде достатнім для того, щоб електронний правочин вважався укладеним, і у сторін виникли взаємні права і обов'язки. Таким чином, послуги платформ DocuSign, PandaDoc та інших підпадають під ознаки удосконаленого електронного підпису (advanced electronic signature) і можуть використовуватись сторонами при укладенні договорів за їх спільною згодою відповідно до українського законодавства.
Якщо мова йде про укладення договорів між резидентами різних країн, то в даному випадку потрібно керуватись положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо сторони договірних відносин виявлять бажання регулювати власні відносини за українським законодавством, вони можуть використовувати звичайні та удосконалені електронні підписи. Якщо ж вони оберуть регулювання законодавством третьої країни, потрібно аналізувати відповідні закони в цій сфері тієї держави (відповідно до ст. 38 Закону «Про електронні довірчі послуги, в Україні визнається сила тих електронних договорів, які підписані з використанням електронних довірчих послуг, котрі прирівняні до власноручного підпису в країні свого походження).
Судова практика у сфері оспорювання електронних договорів з поширенням інформаційно-телекомунікаційних систем обміну інформацією буде лише накопичуватись. Проте сьогодні всі спори, котрі стосуються електронних договорів, не відносяться до оспорювання саме факту підписання договорів через використання платформи DocuSign. Єдина судова практика, котра є актуальною з питання цієї статті, встановлює принцип: «Договір дійсний, якщо він виконується». Наприклад, постановою Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 3-68гс14 було встановлено наступне: якщо договір (який може укладатись в простій письмовій формі) підписаний не в тому порядку, який передбачено законодавством, це не матиме наслідком недійсність такої угоди (за умови, що сама угода виконується сторонами). Таким чином, судова практика, яка регулювала б питання використання платформ DocuSign, наразі відсутня, проте дотична судова практика відстоює принцип «договір дійсний, якщо він виконується» незалежно від того, у який спосіб цей договір підписаний.
Отже, Регламент ЄС 910/2014, Цивільний кодекс України, а також Закони України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну комерцію» дають суб'єктам договірних відносин достатньо диспозитивних повноважень стосовно того, щоб визнати юридичну силу тієї інформації, котра міститься в електронному примірнику документа, який підписаний не кваліфікованим електронним підписом. Таким чином, сторони, котрі обмінюються інформацією, на власний розсуд можуть врегулювати питання стосовно використання електронного підпису та застосовувати не лише кваліфікований електронний підпис, виданий кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, а й звичайні та удосконалені електронні підписи на таких платформах, як DocuSign, AdobeSign, InStaDoc, PandaDoc.