Енергетичну хартію було прийнято у вигляді Декларації в 1991 році. Досить важливе юридичне значення має Договір до Енергетичної хартії, який набрав чинності в Україні у 1999 році, а також додатки і протокол до нього.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Стаття 2 договору вказує, що він установлює правові рамки з метою надання сприяння довгостроковому співробітництву в галузі енергетики на основі взаємодоповнюваності та взаємної вигоди, відповідно до цілей і принципів хартії.
Тобто в основі договору лежить намір створити надійне довгострокове юридичне підґрунтя інвестиціям в енергетичній сфері. Водночас документ не обмежується питанням захисту інвестицій і зачіпає також питання конкуренції, транзиту, торгівлі та енергоефективності.
У цій статті варто зупинитися на положеннях договору щодо порядку розгляду спорів, а також на короткому аналізі основних застосовних форумів для вирішення таких спорів і низки супутніх питань.
Механізми вирішення спорів за договором до Енергетичної хартії
Договір містить декілька механізмів вирішення міжнародних спорів, кожен з яких призначений для розгляду окремого предмета договору. Двома основними формами обов’язкового вирішення спорів є арбітраж між державами – практично для всіх спорів щодо застосування або тлумачення договору, за винятком конкуренції та навколишнього середовища, і арбітраж між інвестором та державою для спорів щодо інвестицій. Спеціальні положення були розроблені для вирішення міждержавних спорів у галузі торгівлі на основі положень СОТ.