Станом на сьогодні слова «Україна» та «безпека» вживаються настільки часто, що ігнорувати будь-які аспекти цих понять щонайменше безвідповідально. Стосується це і посилення енергетичної безпеки нашої держави. З цією метою, в тому числі, ще наприкінці 2021 року було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема Закон України «Про енергетичну ефективність».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Поняття «енергетичної ефективності». Напочатку зауважу, що Закон України «Про енергетичну ефективність» (надалі – Закон) прийнято на виконання зобов’язань України за:
- Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та
- Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Окрім того, Закон спрямований на імплементацію acquis communautaire (в тому числі, але не виключно, акти законодавства) Європейського Союзу у сфері енергетичної ефективності.
Отже, енергетична ефективність – це кількісне співвідношення між роботою, послугами, товарами або енергією на виході та витраченою енергією на вході. Тут під поняттям «енергія» законодавець має на увазі усі види палива та енергії, які використовуються в національній економіці, у тому числі природний газ, вугілля, нафту, нафтопродукти, скраплений газ, відновлювані джерела енергії, теплову енергію, електричну енергію та будь-які інші форми енергії, визначені у нормативних актах про статистику в галузі енергетики.
До речі, якщо уже говоримо про енергію, то варто зазначити, що доступна та чиста енергія (affordable and clean energy) значиться серед сімнадцяти Цілей сталого розвитку (Sustainable Development Goals) Програми розвитку ООН.
Управління та планування у сфері енергетичної ефективності Схематично передбачене Законом управління та планування у сфері енергетичної ефективності має такий вигляд:
Для перегляду натисніть на зображення
Забезпечення енергетичної ефективності. Що ж стосується безпосередньо забезпечення енергетичної ефективності, то Закон передбачає наступне.
Екодизайн та енергетичне маркування. З метою досягнення енергетичної ефективності для енергоспоживчої продукції (товарів) можуть встановлюватися вимоги до екодизайну та енергетичного маркування.
Визначення енергоспоживчої продукції, надане законодавцем, доволі передбачуване: енергоспоживча продукція – це продукція, що споживає енергію.
Екодизайн, у свою чергу, це – інтеграція екологічних аспектів у процес розроблення енергоспоживчої продукції з метою поліпшення екологічних характеристик такої продукції протягом усього її життєвого циклу.
Окремо законодавець вважає за необхідне надати визначення поняття «вимоги до екодизайну». Тут мається на увазі будь-яка вимога до проєктування енергоспоживчої продукції, спрямована на поліпшення її екологічних характеристик, а також вимога щодо надання інформації про елемент або функцію енергоспоживчої продукції, що протягом усього життєвого циклу продукції може впливати на навколишнє природне середовище.
Вимоги до екодизайну енергоспоживчої продукції та межі для визначення цих вимог безпосередньо установлюються технічними регламентами, що розробляються на основі відповідних актів законодавства Європейського Союзу.
Водночас енергетичне маркування – це надання споживачам інформації про рівень ефективності споживання енергоспоживчою продукцією енергії та інших ресурсів, а також додаткової інформації шляхом прикріплення (нанесення) енергетичної етикетки.
Цільовий показник щорічного скорочення споживання енергії. З метою забезпечення сталого підвищення енергоефективності кінцевого споживання енергії Законом встановлюється цільовий показник щорічного скорочення споживання енергії (надалі – Показник).
Показник розраховується Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України й затверджується Кабінетом Міністрів України.
Досягнення ж Показника забезпечується шляхом вжиття організаційно-економічних та правових заходів (державні цільові програми; стандарти, норми і правила; вимоги до енергетичного маркування та екодизайну енергоспоживчої продукції), а за необхідності – в результаті запровадження схеми зобов’язань (договірних зобов’язань; сплати внеску до Фонду енергоефективності).
Енергетичний аудит. Також сприятиме енергоефективності проведення відповідного виду аудиту.
Енергетичний аудит – це систематизований аналіз використання енергії та споживання енергії у межах, визначених характером та обсягом робіт з енергетичного аудиту, з метою встановлення, кількісного вираження та підготовки звіту про можливості підвищення рівня енергоефективності.
Наприклад, суб’єкти великого підприємництва згідно з Законом зобов’язані проводити енергетичний аудит кожні чотири роки, починаючи з дня проведення першого енергетичного аудиту (має бути проведений протягом 3-х років з дня набрання чинності Законом, а в разі отримання державної підтримки (допомоги) – до отримання державної підтримки (допомоги).
Енергетичний менеджмент та його система. Закон передбачає ще й впровадження систем енергетичного менеджменту, тобто систем управління, що визначають енергетичну політику та цілі, енергетичні завдання, плани дій і процеси для досягнення цілей та енергетичних завдань. Системи енергетичного менеджменту можуть бути сертифіковані.
Стосовно, наприклад, органів місцевого самоврядування, то у майбутньому наявність рішення про запровадження системи енергетичного менеджменту буде обов’язковою умовою отримання державної підтримки (допомоги) на впровадження енергоефективних заходів.
Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1460 було затверджено Порядок впровадження систем енергетичного менеджменту. Згідно з цим Порядком органами впровадження систем енергетичного менеджменту є:
- міністерства;
- інші центральні органи виконавчої влади;
- інші органи державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
- обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у м. Києві держадміністрації;
- підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органів державної влади.
Що ж стосується самої системи енергетичного менеджменту, то схематично вона може бути зображена наступним чином:
До слова, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України регулярно інформуватиме Секретаріат Енергетичного Співтовариства про стан виконання міжнародних зобов’язань України щодо забезпечення показової ролі центральних органів виконавчої влади у підвищенні рівня енергетичної ефективності.
Енергосервіс та енергосервісний договір. Для здійснення енергоефективних та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням та/або витратами, які існували б за відсутності таких заходів, фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа може укласти енергосервісний договір.
Інтелектуальна система обліку. Посприяти енергоефективності повинні ще й інтелектуальні системи обліку та розумні мережі.
Інтелектуальна система обліку – автоматизована система, яка інформаційно об’єднує інтелектуальні лічильники та забезпечує приймання, обробку та передавання вимірюваної й іншої інформації каналами зв’язку для цілей проведення комерційних розрахунків, моніторингу та контролю.
З метою стимулювання встановлення інтелектуальних систем обліку пропонується надання державної підтримки (допомоги) та вжиття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заходів державного регулювання.
Розумні мережі. Розумні мережі – електричні мережі, що об’єднують в економічно доцільний спосіб учасників ринку електричної енергії та дозволяють керувати передачею енергії та її споживанням з метою підвищення надійності електропостачання та безвідмовності роботи енергетичної системи.
Інформаційні системи, бази даних та реєстри, необхідні для забезпечення енергетичної ефективності. У Законі та згаданому вище Порядку передбачено створення наступних баз даних, реєстрів та інформаційної системи:
– Національна система моніторингу енергоефективності – єдина централізована інформаційна система, яка функціонує на основі програмних, технічних засобів та інформаційних технологій, що забезпечують збирання, обробку, зберігання, захист, перегляд і використання інформації у сфері забезпечення енергетичної ефективності;
- база даних енергоспоживчої продукції;
- база даних витягів із звітів з енергетичного аудиту;
- база даних енергетичних аудиторів;
- Національна база даних енергетичних та експлуатаційних характеристик будівель бюджетних установ;
- реєстр суб’єктів господарювання, що отримали сертифікати систем енергетичного менеджменту та/або екологічного менеджменту;
- реєстр органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в яких впроваджено систему енергетичного менеджменту.
Насамкінець хотілося б зазначити, що Директива 2012/27/ЄС, на імплементацію якої, в тому числі, спрямований Закон, передбачає «забезпечення досягнення … провідних цільових показників Союзу щодо підвищення енергоефективності до 2030 року на принаймні 32,5 %», тож нам є над чим працювати.